КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1331/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Сенін В.Ю.

Суддя-доповідач:  Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:          

головуючого –судді                    Ісаєнко Ю.А.;

суддів:                              Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі:                     Горюновій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання здійснити перерахунок і виплату одноразової грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати за вирахуванням виплачених сум; стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації одноразову компенсацію в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплат, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за вирахуванням виплачених сум.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв’язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції, чоловік позивачки –Глущенко Леонід Павлович –ліквідатор аварії на ЧАЕС, помер 01.02.2009 року.

Відповідно до висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань та смертю з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №176, захворювання, що призвело до смерті, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_1, позивачка є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:

- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;

- дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;

- сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат.

Проте, Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснено нарахування, а Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснено виплату компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 р. №649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначеною Постановою установлено, що одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою здійснюється в таких розмірах:

- дітям-інвалідам - 1264 гривні;

- сім'ям, які втратили годувальника, - 7586 гривень;

- батькам померлого - 3792 гривні.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 р. №649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та є пріоритетним у застосуванні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснено нарахування позивачу компенсації, а Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснено виплату одноразової компенсації, у зв’язку із втратою годувальника, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов, колегія суддів вважає за необхідне зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, у зв’язку із втратою годувальника відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент нарахування, за вирахуванням виплачених сум.

Крім того, відповідно до Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року №65, функції здійснення виплат покладено на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе поновити порушене право позивача шляхом зобов’язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, у зв’язку із втратою годувальника відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, за вирахуванням виплачених сум.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. ч. 2 ст. 11, 41, 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року –задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року –скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, у зв’язку із втратою годувальника відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент нарахування, за вирахуванням виплачених сум.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, у зв’язку із втратою годувальника відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, за вирахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

        (Повний текст Постанови складено 05.04.2011 року)

Головуючий суддя:                                                                                    Ю.А. Ісаєнко          

Суддя:                                                                                              В.П. Мельничук

Суддя:                                                                                              І.В. Федотов