Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В.
з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,
сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 16 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору підряду та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Радивилівського районного суду від 16 лютого 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору підряду та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково. Договір підряду, укладений сторонами на виготовлення та встановлення металевих кованої брами й огорожі, розірвано. З відповідача на користь позивачки стягнено 12000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 240 грн. судових витрат у справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду матеріалам справи, просив апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Виходячи зі змісту написаної відповідачем розписки на а. с. 40 та встановлених дійсних обставин справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що між сторонами був укладений договір підряду з виготовлення відповідачем для позивачки металевих воріт з хвірткою, стовпів та 30 кв. м огорожі. За виконану роботу з виготовлення металевих воріт, хвіртки та стовпів відповідач отримав від позивачки 10000 грн., та окремо 12000 грн. авансу в рахунок оплати вартості роботи з виготовлення металевої огорожі.
Однак у матеріалах справи немає даних про те, що сторони досягли згоди щодо ціни виготовлення металевої огорожі. Ці обставини знайшли своє підтвердження і в судовому засіданні апеляційного суду, в якому сторони продовжували наполягати на різних цінах її виготовлення.
У зв’язку з цим замовник відмовилася оплатити підряднику запропоновану ним ціну роботи, а підрядник відмовився замовнику здати свою роботу. Цим сторони фактично відмовилися від виконання раніше укладеного ними договору підряду з виготовлення металевої огорожі, через що цей договір відповідно до ст. 604 ЦК України слід вважати припиненим за взаємною згодою (домовленістю) сторін.
Посилання апелянта на чернеткові записи, які були нібито виконані позивачкою, колегією суддів відхиляються, оскільки із цих записів не вбачається, що вони містять інформацію про предмет доказування у даній справі, а тому як неналежний доказ до розгляду не беруться.
Через наведене вище позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору підряду задоволені бути не можуть, оскільки договір підряду в частині, що стосується виготовлення металевих воріт з хвірткою і стовпів, сторонами був повністю виконаний та оплачений, а в частині, що стосується виготовлення металевої огорожі, припинений за їхньою ж взаємною згодою у зв’язку з тим, що сторони не досягли домовленості стосовно ціни роботи.
Помимо цього, у своїй позовній заяві ОСОБА_2 не зазначила правових підстав, відповідно до яких укладений сторонами договір підряду підлягав би розірванню.
Зважаючи на викладене, рішення місцевого суду у зазначеній частині підлягає скасуванню.
Під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК України може змінити лише позивач, слід розуміти відповідно до ст. 119 цього Кодексу обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
З позовної заяви та пояснень ОСОБА_2 вбачається, що в її позовній заяві йдеться про повернення сплачених нею відповідачу за договором підряду 22000 грн. та про відшкодування 5000 грн. моральної шкоди (а. с. 3-4).
Проте оскільки підстава, на якій відповідач отримав від позивачки аванс у сумі 12000 грн. відпала, то ці гроші ОСОБА_1 відповідно до правил ст. 1212 ЦК України зобов’язаний повернути ОСОБА_2
Позовні ж вимоги ОСОБА_2 про повернення відповідачем решти коштів є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Спір сторін щодо відшкодування моральної шкоди місцевим судом вирішений правильно.
Тому на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 604, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Радивилівського районного суду від 16 лютого 2011 року частково скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12000 (дванадцять) грн. та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 190,07 понесених нею судових витрат у справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення місцевого суду про відмову у відшкодуванні моральної шкоди залишити без змін.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: