Справа №2-389/2007

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2007 року                                        Орджоникидзевский районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

при секретарях - Свиридовій И.О., Семеновій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи -Орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва на спадщину, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, визнання права власності в порядку приватизації, визначення порядку користування житловим приміщенням за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, примусовий розділ квартири та відшкодування моральної шкоди, .-

встановив:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перерозподіл часток та визначення порядку користування жилим приміщенням. Третьою особою вказав орган опіки і піклування Орджонікідзевської районної ради м. Харкова.

Зазначив, що йому на праві власності належить 1/3 частина АДРЕСА_1, з яких 195/400 частин на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.05.1999 року органом приватизації житлового фонду ВАТ «Харківський тракторний завод» на його ім'я та ім'я відповідачів, а 205/1200 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.03.2001 року четвертою Харківською державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті його дружини ОСОБА_4

Виходячи з наведеного просив визначити його частку в праві спільної сумісної власності на 195/400 частин квартири, яка становить 65/400 частин та визначити порядок користування квартирою, виділивши йому у користування кімнату «26-2» площею 15,5 кв.м. Інші дві кімнати, площею 17,0 та 12,2 кв.м, залишити в користування відповідачів, в спільне користування з якими виділити коридори, кухню, ванну кімнату та туалет.

Доповнивши позовні вимоги, просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14.03.2001 року четвертою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-723, посилаючись на те, що 35/100 частин вказаної квартири його дружина ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, купила 12.01.1999 року перебуваючи з ним у зареєстрованому шлюбі на спільні кошти, в зв'язку з чим він має право на 35/200 частин квартири у спільному майні подружжя. Таким чином спадкове майно становило 135/400 частин квартири (35/200 +65/400), які повинні успадковуватись сторонами у рівних частинах.

Відповідачі позов не визнали, в зустрічному позові ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 14.03.2001 року четвертою Харківською державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_1 розірвав шлюб з ОСОБА_413.08.1999 року ще до її смерті. Заперечуючи проти визначення порядку користування квартирою, просили зобов'язати ОСОБА_1 здійснити примусовий обмін квартири з компенсацією вартості його частки, посилаючись на неможливість проживання з ним в

2

одній квартирі в зв'язку з вкрай неприязними відносинами. Просили також стягнути на їх користь по 2000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

Від позову про витребування від ОСОБА_1 майна на суму 4300 грн. відмовилися.

Третя особа орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної ради м. Харкова покладалася на розсуд суду.

Третя особа четверта Харківська державна нотаріальна контора також покладалась на розсуд суду та просила розглянути справу за відсутності представника.

Заслухавши сторони, свідків, представника органу опіки та піклування, перевіривши обставини справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Спірною є трикімнатна ізольована АДРЕСА_1яка раніше була комунальною. Квартира складається з кімнат, площею 17,0 кв.м, з балконом, 12,2 кв.м та 15,5 кв.м, має кухню площею 6,6 кв.м., два коридори площею 5,5 кв.м та 2,1 кв.м, ванної та туалетної кімнати. Крім того кімната, площею 12,2 кв.м, має нішу, яка зазначена на поповерховому плані під № 9.(а.с. 37)

За даними КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на 195/400 частин на підставі свідоцтва про право власності, виданого 12.05.1999 року органом приватизації житлового фонду ВАТ «Харківський тракторний завод» у їх спільну сумісну власність. Крім того на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності по 205/1200 частин квартири за кожним на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.03.2001 року четвертою Харківською державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

Як вбачається зі вказаного свідоцтва та договору купівлі продажу, посвідченого першою Харківською Державною нотаріальною конторою 12.01.1999 року ОСОБА_4 було куплено 35/100 вказаної квартири за 2693 грн. у ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_4померла. Після її смерті видавалось свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я її чоловіка, ОСОБА_1, дочки ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 Спадкове майно складалось з 65/400 частин квартири, належних померлій за приватизацією та 35/100 частин квартири належних їй за договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 22 КпШС УРСР (в редакції 1969 року), який діяв на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що 35/100 частин квартири було придбано ОСОБА_5 за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, але при отриманні ним свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 у своїй заяві від 14.03.2001 року до четвертої Харківської державної нотаріальної контори зазначив, що вказана частина квартира є особистою власністю померлої і йому державним нотаріусом роз'яснено зміст ст. 22 КпШС УРСР (в редакції 1969 року). Таке право власності кожного із подружжя передбачалося ст. 24 КпШС УРСР (в редакції 1969 року).

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання за ним права власності на частку в спільному майні подружжя є необґрунтованими, оскільки він визнавав, що вказана частина квартири придбана на кошти самої померлої. Вказана обставина підтверджується також і поясненнями свідка ОСОБА_7, яка вказувала, що гроші на придбання кімнати ОСОБА_4брала із спільних з нею грошей при здійсненні ними торговельної діяльності і повертала зі свого заробітку після фактичного припинення шлюбних відносин.

Не знайшли свого підтвердження і вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо незаконного отримання ОСОБА_1 спадщини, як особою яка на час смерті ОСОБА_4 розірвала з нею шлюб.

3

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 серпня 1999 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

У відповідності до ст. 44 КпШС УРСР (в редакції 1969 року) шлюб вважається розірваним з моменту реєстрації розірвання шлюбу в органах запису актів громадянського стану.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 надано повторне свідоцтво про одруження 18.10.1986 р. з ОСОБА_8 (після шлюбу ОСОБА_4), свідоцтво видано 08.01.2001 року, тобто після смерті ОСОБА_4, що свідчить про те, що жоден із подружжя не реєстрував розірвання шлюбу в органах РАГС.

Отже, на день виникнення спору у спільній-сумісній власності сторін знаходиться 195/400 частин квартири.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну квартиру набуто сторонами на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і, таким чином, кожному із сторін на підставі ч. 2 ст. 8 зазначеного закону належить рівні частки від приватизованої частини квартири.

Таким чином частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності становить 65/400 частин, а всього його частка становить 1/3 частину квартири (65/400+205/1200), а відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 2/3 частини квартири.

Відповідно до ч. З ст. 358 ЦК України кожен із співлвсників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Жила площа трикімнатної квартири становить 44,7 кв.м., кухня 6,6 кв.м.

Виходячи з того, що раніше квартира була комунальною суд вважає можливим визначити в нею порядок користування сторонами.

На 1/3 частку в праві власності ОСОБА_1 припадає 14,9 кв.м, жилої площі.

Суд вважає можливим виділити у користування ОСОБА_1 кімнату № 2 площею 15,5 кв.м., що на 0,6 кв.м, більше належної йому частки. При цьому суд виходить з необхідності визначення порядку користування квартирою в зв'язку з незначним відхиленням від належної їм жилої площі відповідно до їх ідеальних часток в праві власності на квартиру та виділення їм у користування балкону. Коридори, санвузол та кухню площею 6,6 кв. м. залишити в спільному користуванні сторін.

Вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про примусовий обмін квартири з компенсацією вартості частки не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже виходячи з вимог закону суд доходить висновку, що особу не можна примусити здійснити поза його волею обмін частиною квартири.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заявляли вимог щодо виділу частки із майна у натурі відповідно до ст. 364 ЦК України, а ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про виплату йому грошової компенсації за належну частку, що є підставою для відмові у позові про стягнення грошової компенсації.

Від позовних вимог про витребування майна від ОСОБА_1 позивачі по зустрічному позову відмовились змінивши позовні вимоги.

Суд залишає без задоволення і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у відповідності до ст. 1167 ЦК України, яка не може відшкодовуватись при вказаних правовідносинах по розпорядженню правом власності на квартиру та іншим майном, незважаючи на те, що при цьому виникали сварки між сторонами.

Судові витрати суд розподіляє у відповідності до ст.. 88 ЦПК України і стягує з ОСОБА_3, ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. та 30 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Територіального управління

4

державної судової адміністрації у Харківській області, код 26281249, Банк одержувач: УДК у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 10,11,17, 27, 31, 60, 61, 88. ч. З ст. 209 ЦПК України, ст. 22, 24,44 КпШС УРСР (в редакції 1969 року), ч. 1 ст. 316, ч. З ст. 358, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 364, ст. 1167 ЦК України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1про визнання частково недійсним свідоцтва на спадщину, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, визнання права власності в порядку приватизації, визначення порядку користування житловим приміщенням -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1право власності на 65/400 частини АДРЕСА_1

Визначити порядок користування трикімнатною ізольованою АДРЕСА_1та виділити в користування ОСОБА_1на належну йому 1/3 частину вказаної квартири жилу кімнату № 2 площею 15,5 кв.м.

ОСОБА_3та ОСОБА_2на належні їм 2/3 частини вказаної квартири виділити у користування жилу кімнату № 3 площею 17,0 кв.м, з балконом, жилу кімнату № 10 площею 12,2 кв.м.

Коридори, санвузол та кухню площею 6,6 кв. м. залишити в спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, примусовий розділ квартири та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 ЗО грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області, код 26281249, Банк одержувач: УДК у Харківській області.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження впродовж десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.