Справа 22- 354-2006 Категорія 54
Суддя 1 інстанції Блохін А.А. Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
27 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі суддів
Головуючого Бугрим Л.М.
Суддів Зінов"євої А.Г.
Олейнікової Л.С. При секретарі Баклановій Ю.В. За учпастю адвоката ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки від 7 листопада 2005 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, зустрічному позову позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя і позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби у Центрально- Міському районі м. Горлівки Горлівського міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, звільнення майна з під арешту.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_3, виступ її представника адвоката ОСОБА_1,перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У серпні 1999 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 /а нині призвище ІНФОРМАЦІЯ_1 / про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 13 лютого 1987 року знаходився з відповідачкою у юридичному шлюбі.У період сумісного життя вони придбали два магазіна ІНФОРМАЦІЯ_2, літнє кафе, які розташовані по АДРЕСА_1, магазин „ ІНФОРМАЦІЯ_3,який розташовано по АДРЕСА_2, квартиру, яка розташована у АДРЕСА_3. У зв"язку з тим ,що з відповідачкою були припинені шлюбні відносини виникла необхідність розподілити зазначене майно. Однак, ОСОБА_2 ухиляється від його розподілу у добровольному порядку Просив його розподілити
ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про розподіл спільного майна, посилаючись на те, що з ОСОБА_1 знаходилась у юридичному шлюбі з 13 лютого 1987 року. За час сумісного життя ними була придбана квартира АДРЕСА_3, на ремонт якої вони витратили 5000 грн. Просила розподілити майно виділившиОСОБА_1 зазначену квартиру, а її магазин „ ІНФОРМАЦІЯ_2 та кафе-павільон.
Упослідуючому ОСОБА_1 звертався з додатковими позовами про розподіл спільного майна : набору кухонного посуду „Zeptor", відеодвійки „Panasonic" / а.с. 64 т.1/ про розподіл торгового обладнання та товару,які знаходяться в магазинах,холодильника „ Шарп", відеокмери „Панасоник",відеодвойки „ Шивакі" посуду на 1000 грн, дитячого велосіпеду, кухонного комбайну, електром"ясорубки ,касових апаратів,пилесоса, квартири по АДРЕСА_3, товару , який знаходиться у магазині на 31 403 грн. стола письмового крісла, шафи, 6 вітринних холодильників ,6 морозильних ларей ,холодильних прилавків, холодильну витрину, 4 дерев"яних прилавка, 6 вітринних горок, холодильної вітрини" Голд",9 столів, ЗО стільців, гриль, печки „Когах" вартістю 42 000 грн. компьютера, 2-х морозільних камер 6x3 ,морозильного прилавку / а.с. 334-335 том 3/2 ваг електронних, мікрохвильової печі „ Клатронік" / а.с. 395-395 том. 3 / Окрім того просив стягнути з відповідачки матеріальну та моральну шкоду -у зв"язку з накладенням арешту на його квртиру.
У грудні 2003 року ОСОБА_3 пред"явила позов до державної виконавчої служби у Центрально-Міському районі м. Горлівки,ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, звільнення майна з під арешту, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу з відповідачем вона придбала та завезла до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 торгове обладнання: три холодильники - вітрини „ Голд",електрогріль, мікрохвильову піч „ Клатронік", дві ваги електронні , 5 дерев"яних вітрин. 17 грудня 2003року державним виконавцем ДВС у Центрально-Міському районі м.Горлівки було описано майно куди увійшло належне її торгове обладнання для магазину.Просила на зазначене майно визнати за право власності та його виключити з акту опису./ а.с. 2 т. 2 /
Спір судовими інстанціями розглядався неодноразово.
Останніи рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 були задоволені частково.
За ОСОБА_1 було визнано право власності на вбудоване приміщення яке розташоване по АДРЕСА_1 магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 площею 57,9 кв м ,а за ОСОБА_3 визнано право власності на вбудоване приміщення магазин „ ІНФОРМАЦІЯ_2„за цією же адресою.Літнє кафе магазина „ ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про про розподіл спільного майна та відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди залишені без задоволення.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір -1700 грн. і на користь ОСОБА_3судові витрати 31 грн. 03 коп.
Позоні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя і позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та виключення майна з акту опису задоволені частково.За ОСОБА_3 було визнано право власності на 3 морозільні камери „ Голд",мікрохвильову піч „ Клатроник", аппарат гриль „ Gastro- tak" ,дерев"яні стелажі з полицею - 5 штук, електронні ваги „ Atlas „- 2 шт. Зазначене майно звільнено з акту опису та арешту майна.Позовні вимоги ОСОБА_2 про розподіл квартири АДРЕСА_3 залишено без задоволення. З ОСОБА_3 на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 50 грн.89 коп.
На зазначене судове рішення ОСОБА_3 подана апеляційна скарга у якій вона просить рішення суду в частині розподілу встроєнних приміщень магазина „Дар" я" літнього кафе змінити та визнати за нею право власності на це майно, оскільки суд не врахував те, що вона на протязі 8- ми років займається підприємницькою діяльністю,особисто займалась реконструкцією та обладнанням приміщення.Судом не витребувана згода на переобладнання приміщення на дві частини.Суд не врахував те, що земельна ділянка на якій розташоване літнє кафе виділялась особисто її як приватному підпримцю після розірвання шлюбу і тому ОСОБА_1 не має до цього відношення.Зазначене рішення суду в частині такого способу його розподілу порушує її права,.Окрім того, судом необгрунтованно відмовлено у розподілі квартири АДРЕСА_3 ,яка прибана у період шлюбу між нею та ОСОБА_1 за спільні кошти.
ОСОБА_1 подана також апеляційна скарга на рішення суду, у якій він просить рішення суду скасувати в частині відмови у розподілі товару, 6-ти кондіціонерів, посуду „ Цептор" пічки „ Когах", посилаючись на те,що зазначене майно було придбано у період суміс ного життя за спільні кошти, тому воно повинно бути розподілено.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримувала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати, посилаючись на те,що судом були порушенні її права, оскільки вона на протязі тривалого часу займається підприємницькою діяльністю, яка є джерелом існуваня як для неї так доньки, яка є спільною дитиною з позивачем та зараз навчається .Суд не врахував ,що вона витратила значні кошти на реконструкцію та на переобладнання приміщення після розірвання шлюбу, не врахував, що два встроєні приміщення є єдиним магазином. Все обладнання вона брала у тимчасове користування і на нього претендували інші власники після опису цього майна на підставі заяви ОСОБА_1 ,право за якими було визнано рішеннями суду. Суд не звернув уваги на те що літнє кафе знаходиться на земельної ділянці, яка була віділена її як приватному підприємцю. Судом необгрунтованно відмовлено у розподілі квартири,яка є спільним майном та придбана за спільні кошти у період шлюбу. Просила встроєні приміщення магазина та літнє кафе виділити її на праві приватної воасності, а з неї стягнути 1/2 вартості майна на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1 підтримував доводи апеляційної скарги просив рішення суду в частині відмови йому у позові у розподілі майна скасувати та його розподілити , а в іншій частині рішення суду залишити без зиіни.
Апеляційний суд вважає, щ апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково , рішення суду в частині розподілу магазина „ ІНФОРМАЦІЯ_2 та кафе-павільона - зміні , апеляційна скарга ОСОБА_1 - відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійсно знаходились у юридичному шлюбові з 13 лютого 1987 року та проживали однією сім"єю до січня 1999 року.Шлюб було між сторонами розірвано на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 1 вересня 1999 року.
Судом встановлено, що сторони у період сумісного життя , за сумісні кошти на ім"я ОСОБА_2 / тоді ОСОБА_2./ придбали два вбудованних приміщення поАДРЕСА_1 площею 57,9 кв м та 54,5 кв м., які були переобладнані під магазин ІНФОРМАЦІЯ_2,вартість якого становить на квітень 2006 року - 126373 грн. Поруч з цим магазином ОСОБА_3 у період сумісного життя було також обладнано кафе- павільон по АДРЕСА_1 вартість цього майна становить 14099 грн. Зазначене майно є предметом розподілу між сторонами і кожен із сторін має на нього рівне право.
Разом з тим , розподіляючи зазначене майно у натурі і виділяючи позивачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності вбудоване приміщення площею 57,9 кв м по АДРЕСА_1 та залишаючи на праві спільної приватної власності кафе- павільон , який розташований за цією ж адресою суд не врахував ,що фактично ці два вбудованимх приміщення складають єдиний комплекс з двома торговими залами загальна площа якого становить 112,4 кв м і тому воно представляє фактично один магазин ,що випливає з висновку експертів , які його обслідували та зробили висновок щодо його вартості. Судом також не враховано ,що відповідачка ОСОБА_3 на протязі тривалого часу зареєстрована як суб"єкт підприємницькой діяльності,яка здійснює свою діяльність у цьму магазині та кафе і для неї це і робота і джерело існування.Після розірвання шлюбу пройшло 7 років і на протязі цього часу відповідачка постійно користується цим майном У судовому засіданні ОСОБА_3 просила виділити її цей магазин та павільон оскільки вона сама їх переобладнала та реконструювала для торгової діяльності.
Таким чином, зазначені обставини не були враховані судом при обговоренні питаня щодо способу розподілу майна у той час ,як вони мають істотне значення. І заслуговують на увагу і тому апеляційний суд вважає необхідним зазначене приміщення виділити на праві приватної власності саме ОСОБА_2 з якої стягнути на користь позивача компенсацію його 1/2 вартості . Також не може погодитись апеляційний суд і з рішенням суду в частині
залишення кафе- павільона за цією ж адресою у спільної власності сторін, оскільки дійсно земельна ділянка починаючи з 1998 року у тимчасове користування надавалась ОСОБА_3 а рішенням Горлівської міської ради від 26жовтня 2005 року була виділена приватному підприємцю ОСОБА_3 терміном на 7 років і саме з нею було укладено договір оренди земельної ділянки і нею було оформлено договір оренди на сім років, тому висновок суду про виділення сторонам у спільну приватну власність цього кафе- павільона є помилковим , тим більш ,що суд не врахував неприязні стосунки ,які існують між сторонами, що перешкоджає користуватись спільно цим майном , тому апеляційний суд вважає необхідним кафе павільон у порядку розподілу майна виділити у натурі у власність ОСОБА_3 , а з неї стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1\2 частки.
Апеляційний суд вважає , що інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не заслуговують на увагу.Зокрема її доводи про те,що спірна квартира АДРЕСА_3 була придбана за спільні кошти спростовується датою укладання цієї угоди - 29 березня 1999 року і на цей час між сторонами були припинені шлюбні відносини, тому ця квартира не може бути об"єктом розподілу спільного майна подружжя.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те,що слід до складу майна подружжя, яке повинно бути розподілено включити продукти харчування на 31 403 грн,33 коп, які були описані державним виконавцем не можуть бути приняти до уваги, оскільки позивач не надав переконливих доказів щодо належності цього майна ОСОБА_2 , оскільки вона стверджувала ,що усі продукти харчування у той час знаходились на реалізаці і вона їх власником не була. Її доводи не були спростовані позтвачем. Також не набуто у судовому засіданні переконливих доказів щодо належності сторонам на праві спвльної власності 6-ти кондіціонерів, посуди „ Цептор" печи „ Корах" .Відпвідачка заперечувала проти належності цього майна на праві приватної власності і її доводи буди підтверджені накладними ,товарними рахунками про те ,що майно нею придбано після припинення шлюбних відносин, окрім того, з копії наданих рішеннь суду вбачається, що майно яке включено було в опис на розподіл якого претендував позивач фактично на праві приватної власності належало іншим особам за якими й було визнано права власності.
Таким чином у судовому засіданні ОСОБА_1 не надав переконливих доказів, щодо належності спірного майна до об"єктів спільного майна подружжя
За таких підстав суд першої інстанції обгрунтованно відмовивОСОБА_1 у розподілі зазначенного майна.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, тому апеляційний суд не знаходить підстав для скасування або зміни в іншій частині рішення суду.
Враховуючи , що при розгляді справи судом було допущено порушення вимог матеріального закону,зокрема ст. 71 СК України , щодо способу розподілу майна , апеляційний суд у відповідності з вимогам ст. си. 309 ч.1 п.4 ЦПК України вважає можливим рішення суду в частині розподілу магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 яке складається з двох вбудованних приміщень загальною площею 112,4 кв м розташованного по АДРЕСА_1 вартістю 126373 та в частині розподілу кафе павільона розташованного поруч з магазином за такою же адресою вартістю 14099 грн. змінити та виділити у натурі зазначене майно ОСОБА_3 у приватну власність магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 вартістю 126373 грн та кафе павільон - вартістю 14099 грн .3 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнути вартість 1/2 частки цього майна у сумі. 70236 грн.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_2. Н.В, 1/2 частку витрат понесених на проведеня товарознавчої експертизи.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Враховуючи наведене та керуючись ст ст. 307 ч.1 п. З, 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки від 7 листопада 2005 року в частині розподілу майна - магазина ІНФОРМАЦІЯ_2, та кафе- павільона змінити.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку розподілу майна подружжя право власності на магазин ІНФОРМАЦІЯ_2, вартістю 126373 грн. розташованного по АДРЕСА_1 ,який складається з єдиного встроєнного приміщення з двома торговими залами загальною плошею 112,4 кв м та на кафе- павільон вартістю 14099 грн. розташованного по АДРЕСА_1 поруч з магазином ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/ 2 частку зазначенного майна у сумі 70 236 грн \ сімдесят тисяч двісті тридцять шість грн. /
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення судово- товарознавчої експертизи у сумі 196 грн. 13 коп. / сто дев"яносто шість грн./
В іншій частині рішення суду залишити без зміни. Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців.