Справа 2-214/2011 року

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

             2 березня 2011 року Бориспільській міськрайонний суд Київської області в складі:

  головуючого судді : Журавського В.В.

  при секретарі: Хутінаєвій О.Ю.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину житлового будинку та ? частину земельної ділянки, які є об’єктами права спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом в якому пред’явив вимоги про поділ житлового будинку АДРЕСА_1, та земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком, в натурі, які є об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, посилаючись на те, що між ним та відповідачем виник спір з приводу володіння, користування та розпорядження вказаними вище об’єктами нерухомого майна. Тому, позивач пред’явивши вказані вище вимоги посилається на те, що житловий будинок та земельна ділянка, яка знаходиться під ним, належать йому та відповідачеві на праві спільної сумісної власності як майно, що було набуте під час перебування їх в шлюбі, а тому вважає, що частки кожного із подружжя є рівними, тобто по 1/2 від вартості житлового будинку та земельної ділянки, а тому просив суд здійснити поділ житлового будинку та земельної ділянки у відповідності до ідеальних часток позивача та відповідача.

Під час розгляду справи в суді, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком та необхідна для його обслуговування, що належать на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу як подружжю.    

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак, в судове засідання з’явився його представник, який пояснив, що позивач не має можливості з’явитись в судове засідання, оскільки є інвалідом І-ої групи та прикутий до ліжка, надавши документальне підтвердження, а тому просить слухати справу у його відсутність, а також підтримав у повному обсязі пред’явлений ОСОБА_5 позов та просив ухвалити рішення яким визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком.

Відповідач в судове засідання не з’явилися. Суд неодноразово відкладав розгляд цивільної справи. Про час та місце розгляду справи відповідач був оповіщений в установленому порядку та належним чином, проте в судове засідання не з’явився та про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи відповідачем подано не було.

При таких обставинах, суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та надавши оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_5 є обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав

Судом встановлено, що 2 липня 1978 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Під час перебування позивача та відповідача в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_1, доказом чого є свідоцтво про народження.  

          Під час перебування позивача та відповідача в шлюбі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10 січня 1999 року був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області, ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 27 та зареєстрованого в КП «Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації».      

У відповідності до п. 1 вказаного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила житловий будинок, житловою площею 22,6 кв. м. та надвірні будівлі, сарай «Б», вбиральня «Г», льох «В», огорожа, які знаходяться в АДРЕСА_1   

Крім того, одночасно з укладанням договору купівлі-продажу житлового будинку, 10 січня 1999 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,10 Га, яка знаходиться під житловим будинок та розташована в АДРЕСА_1.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 січня 1999 року, ОСОБА_2 22 липня 2004 року був виданий державний Акт на право власності на земельну ділянку Серія КВ № 037677, площею 0,10 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 683.     

Проте, 26 січня 2007 року, між ОСОБА_2 та їх сином, ОСОБА_1 був укладений договір дарування частини земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар частину земельної ділянки, площею 0,04 Га, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Вказаний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 155.        

Таким чином, вказаний вище житловий будинок та земельна ділянка були придбані відповідачем під час перебування його в шлюбі з позивачем, а тому у відповідності до ст. 22 КпШС (норма закону, яка діяла на момент набуття права власності на майно) вказане майно є їх спільною сумісною власністю, внаслідок чого кожен із подружжя має рівні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Також, як передбачено ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Більш того, ч.2 ст. 60 СК України передбачає презумпцію спільності прав на майно набуте за час перебування в шлюбі, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При таких обставинах, у відповідності до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.   

Крім того, у відповідності до п. «а»ч.2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя.

          Також, відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року за № 7, якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда,  що  є  спільною  сумісною власністю подружжя,  то у разі поділу  будинку,  будівлі,  споруди  між   подружжям  та  виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою  переходить  це право  у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.  

Судом встановлено, що  ОСОБА_5 була надана друга група інвалідності, а в подальшому йому була вже встановлена перша група інвалідності за загальним захворюванням пов’язаним із розсіяним склерозом, в результаті чого він практично прикутий до ліжка.  

Як пояснив позивач, між ОСОБА_5 та його дружиною відносини в сім’ї погіршуються, постійно виникають конфлікти та непорозуміння з приводу всіх питань та проблем, які виникають в сім’ї, що є наслідком байдужого відношення дружини до ОСОБА_5 в результаті його захворювання, а також останнім часом між подружжям виникають непорозуміння з приводу володіння та користування спільним майном, зокрема житловим будинком та земельною ділянкою, що знаходяться в АДРЕСА_1.  

При цьому, як передбачено ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визначається іншою особою.

При таких обставинах, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що дійсно житловий будинок та земельна ділянка, що знаходиться під ним, придбані на ім’я відповідача по справі, належать на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу, оскільки прав на майно було набуте під час перебування їх в шлюбі, а тому частки позивача та відповідача у спільному майні є рівними.   

          За таких умов, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які дають підстави для визнання за позивачем право власності на ?? частину житлового будинку АДРЕСА_1 та господарські будівлі, а також право власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, розташованої під житловим будинком, загальна площа якої складає 0,06 Га.

          При таких обставинах, на підставі ст. ст. 130, 174, 213-215, 220 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_5 –задовольнити повністю.  

Визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинок АДРЕСА_1 та надвірних споруд.    

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком, і розташована в АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 0,06 Га.  

Судовий збір в розмірі 1700 грн. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу сплачені позивачем при подачі позову, стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення на протязі десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Бориспільського міськрайонного суду                                                               Журавський В.В.