Справа № 22-1096ас/06 p. Категорія -14

Головуючий у 1 інстанції - Блохін А.А. Доповідач - Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                                   Бугрим Л.М..

суддів:                                                                   Олєйникової Л.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:                                        Баклановій Ю.В.                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 3 квітня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі УПСЗН) про стягнення одноразової щорічної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 3 квітня 2006 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову, пред'явленого до УПСЗН про стягнення одноразової щорічної допомоги.

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_3, діюча в інтересах ОСОБА_2, принесла апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилався на те, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій і відповідно до вимог Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної допомоги, розмір якої визначається відповідно до мінімальної пенсії за віком. Оскільки норми, які регулюють бюджетний процес в Україні суперечать вищевказаному Закону та Конституції України, то суду необхідно виходити з законодавства, яким передбачені пільги та гарантії і захистити конституційне право позивача.

Сторони до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій і відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" користується відповідними правами та пільгами.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону, передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових

дій виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 17 Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.                                                                                                                        

Виплата грошової допомоги для інвалідів війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено єдину гарантію, яка стосується права громадян на соціальний захист, а саме таку, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік категорій осіб та видатків на виплату щорічної допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що Державними бюджетами на 2004-2005 роки було встановлено розмір щорічної допомоги, вони виплачені відповідачем і отримані ОСОБА_4, проти чого останній не заперечував. Кошти у іншому розмірі на рахунок відповідача не надходили, а тому їх виплата за вказаний період та у розмірі, на якому наполягає позивач не проводилася.

Крім того, як правильно визначив суд першої інстанції, що рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. набрало чинності з дня його проголошення і на правовідносини, які виникли до його прийняття не розповсюджується.

Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195-196,198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 207 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 3 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена

безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності.