Справа №22- 6620/ 2006 Головуючий по 1-й інстанції:
Категорія-1 9 суддя - Стиран В.В.
Доповідач: суддя - Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2006року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого:
судді Бугрим Л.М.
суддів: Троценко Л.І., Олейнікової Л.С.
при секретарі Писаревій Ю.Г.
З участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Губаревої О.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу по апеляції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від ЗО березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійни х захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області подав апеляційну скаргу на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 березня 2006 року , яким частково задоволені позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача в відшкодування моральної шкоди 30000гривень, тоді, як позивач просив стягнути на свою користь -65000 гривень.
Відповідач вважає, що рішення підлягає скасуванню, по справі слід постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки не доведений факт спричинення моральної шкоди , а крім того відповідно до с т. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей), підпункту (е) п.1 ч.1 ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Крім того, вважають , що позивачем пропущений строк позовної давності при подачі данної позовної заяви до суду.
Від позивача письмових заперечень не надійшло.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу , перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд, приходить до наступних висновків.
Задовольнаючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості , та отримав професійні захворювання - хронічну попереково-крестцову радікулопатію та хронічний бронхіт .
Висновком МСЕК від 23.10.2002 року йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності вперше по хронічній попереково-крестцовій радікулопатії
Висновком МСЕК від 28.04.2004 року йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності по сукупності - підтверджено 25% втрати професійної працездатності по хронічній попереково-крестцовій радікулопатії та встановлено вперше 25% втрати професійної працездатності - по хронічному бронхіту, визнаний інвалідом ПІ групи.
У зв'язку з професійними захворюваннями порушені нормальні життєві
зв'язки позивача , він терпить фізичний біль, у нього з*явилося почуття залежності та неповноцінності, змушений постійно проходити курси лікування , втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя , внаслідок чого вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричинило моральну шкоду.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „е" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності, поясненнями позивача, медичними документами.
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст. 34 п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Посилання відповідача на с т. 77 Закона України « Про
державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (е) п.1 ч.1 ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про' 'загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки , спірні правовідносини виникли під час дії вищезазначеного Закону України , який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Також законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік „ не скасована відповідальність Фонду перед позивачкою в частині відшкодування моральної шкоди, у зв*язку . в чим, він не має зворотної сили.
Крім того, посилання відповідача не те, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку позовної давності безпідставне, оскільки, не грунтується на законі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди в результаті пошкодження здоров*я на виробництві.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, погіршення стану його здоров'я і встановив його у розмірі 30000 гривен, однак, судом не взято до уваги , що ОСОБА_1 має змогу працювати і забезпечувати матеріально свою сім*ю , бо визнаний інвалідом Ш групи , і за таких умов апеляційний суд вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди слід зменшити , змінивши рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення , яким стягнути з відповідача на користь позивача в відшкодування моральної шкоди 15000 гривень, оскільки, судом першої інстанції неповно були з*ясовані обставини, що мають значення для справи, а ця обставина відповідно до ст. 309ч.1п.1 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307ч.1п.З , 309 ч.1п.1 , 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області - задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від ЗО березня 2006 року змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 15000/ п*ятнадцять тисяч гривень/ гривень.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути - "-оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.