Справа 22- 6588 Суддя 1 інстанції Дмитрієв О.Ф.
Категорія 32 Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
31 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М.
Суддів Олейнікової Л.С.
Троценко Л.І. При секретарі Писаревої Ю.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 ОСОБА_4., ОСОБА_2. на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житлом.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення ОСОБА_4 , її представаника ОСОБА_5 , пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3,перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У червня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з данним позовом до відповідача посилаючись на те,що в жовтні 2003 року на сім"ю із п"яти чоловік їм було надано 4-х кімнатну квартиру, яка розташована по АДРЕСА_1. Відповідач також був вказанним в ордері, який видано у листопаді 2003 року на право зайняття жилої площі у квартирі. У грудні 2003 року вони за виключенням відповідача вселились у надану квартиру та прописались у ній ОСОБА_3 також прописався у квартирі ,однак не поселився залишився проживати у будинку своїх батьків , у якому раніше проживала вся сім"я .До цього часу відповідач у спірну квартиру не вселився, створив нову сім"ю.
Просили визнати відповідача таким ,що втратив право користування спірною квартирою у відповідності з вимогами ст. 107 ЖК України.
У послідуючому позивачи змінили підстави позову на ст. 71 ЖК України та посилались на те ,шо оскільки відповідач не проживає у спірної квартирі більш ніж 6 місяців без поважної причини він втратив право на жилу площу,тому просили постановити рішення та задовльнити позов. / а.с. 74 - 75 /
Спір судовими інстанціями розглядався неодноразово.
Останнім рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 12 травня 2006 року ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову про визнаня ОСОБА_3таким, що втратив право користування житлом.
На зазначене судове рішення була подана апеляційна скарга ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у якій ставиться питання про скасування судового рішення. В обгрунтування скарги апелянти ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилались на те, що суд дав невірну оцінку доказам ,зробив висновок , який не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не проживає у квартирі без поважних причин більш ніж 6 місяців, зберігає лише прописку і не нуждаєтся у неї, оскільки просив сплатити за належну йому частку житла.
У судовому засіданні ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримували доволи апеляційної скарги просили рішення суду скасувати, оскільки воно не відповідає встановленним фактам та наданим доказам.
Відповідач ОСОБА_3 просив рішення суду залишити без зміни, посилався на те, що він дійсно не проживає у квартирі до цього часу, створив нову сім"ю та проживає у трикімнатній квартирі жінки. Будь-яких перешкод з боку позивачив для проживання у спірній квартирі йому не чинилось, свій ключ від квартири він віддав старшому синові, ,однак він не хоче позбавитись прописки у квартирі Він дйсно просив позивачив ,щоб вони сплатили йому гроші за належну частку жилой площі у квартирі.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню рішення суду-скасуванню, а по справі слід прийняти нове рішення ,яким задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирой, суд першої інстанціїї виходив з того ,що між ОСОБА_1та ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки ,що перешкоджало його вселенню до спірної квартири , а окрім того він доглядав за хворою матір"ю.
Між тим , з таким висновком суду погодитись не можна.
У відповідності з вимогами ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а разі спору - судом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 знаходились у юридичному шлюбі від якого мають трьох дітей. Відповідно з ордером НОМЕР_1 який видано 6 листопада 2003 року право на заселення квартири АДРЕСА_2 мають ОСОБА_1.,ОСОБА_3 та їх троє дітей.
Отримавши право на вселення в цю квартиру позивачка разом з дітьми прописались та заселилась до неї у грудні 2003 року перевезли речі .Відповідач також прописався у цю квартиру, однак не вселився.та не перевозив майно, залишився проживати у будинку батьків.
Стверджуючи про те,що відповідач втратив прааво на жиле приміщення позивачка ОСОБА_1 посилалась на те,що відповідач залишив для себе частку майна у будинку батьків , до спірної квартири належне йому майно не перевозив, хоча у нього був ключ від квартири і перешкод для користування квартирою також не було.Окрім того ,віповідач не сплачував комунальні послуги.За його хворою матір"ю доглядали інші особи, тим більш що відповідач створив нову сім"ю вже у червні 2004 року і проживав із співмешканкою у будинку батьків.Важала ,що відповідач не проживаючи у спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважних причин втратив право на жилу площу.
Із пояснень ОСОБА_3 вбачається, що на час отримання спірної квартири він доглядав хвору матір,однак у цей же час він познайомився з майбутньою дружиною ОСОБА_6 , яка також доглядала за його матір"ю та домогала по господарству і у червні 2004 року вступив з нею у фактичні шлюбні відносини. Він допоміг позивачці перевезти із квартири бітьків де вони усі разом проживали до нової квартири два крісла шафу, та посуд а інше спільне майно кровать шафу, 2 килими , та його особисті речі залишись у будинку батьків . Позивачка та діти не чинили йому перешкод у користуванні житлом,, ключ від квартири знаходився у нього, а потім він передав його старшому му синові . Також відповідач не заперечував проти того, що до цього часу він жодного разу не сплатив комунальні платежі та квартплату за спірну квартиру, і ніколи не намагався туди вселитись Разом з тим , він вказував на те,що у спірній квартирі зберігає прописку, оскільки йому прописатись більше ніде, він також дійсно пропонував за належну йому частку житла просив позивачку сплатити йому 8000 грн.,однак ,вона відмовила йому . Зараз він проживає у квартирі нової дружини ОСОБА_6 , з якою шлюб зареєстровано ЗО грудня 2005 року/ а.с. 125/.
Позивач ОСОБА_2 син сторін також підтвердив ,що його батько не заселявся до квартири ,створив нову сім"ю за місцем проживання у будинку батьків,квартплату та комунальні послуги не сплачував.
З довідки виданої Старобешівским державним комунально-житловим підприємством вбачається, що оплату спірної квартири здійснює позивачка ОСОБА_1/ а.с.6:/
Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 матері відповідача вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1,однак і після смерті матері відповідач не вселявся до спірної квартири / а.с. 10/
Згідно з актом від 30 травня 2005 року складенним за участю депутата районної ради та понятих ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі з 1 січня 2004 року / а.с. 4/
Допитані судом свідки ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 також стверджували про те, що відповідач не вселявся до спірної квартири, проживав у будинку своїх батьків, а потім вселився за місцям проживання нової дружини.
Таким чином встановлені судом факти та надані докази підтверджують факт непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі більш ніж 6 місяців без поважних причин, а тому він у відповідності зі ст. 71 ЖК України втратив право користування житлом у спірній квартирі.
Доказів про те, що непроживання його у квартирі було викликане поважними причинами є непереконливими, відповідач фактично за місцем проживання зберігає прописку,що само по собі не дає підстав для зберігання права на квартиру.
Враховуючи ,що судом першої інстанції прийнято рішення , яке не відповідає фактичним обставинам справи , апеляційний суд у відповідності з вимогми п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати , постановити нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2. задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_3 таким ,що втратив право користування житлом у спірній квартирі
Керуючись ст ст. 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. З, 313 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 задовольнити
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 травня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання його таким,що втратив право користування житлом - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1,, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 таким,що втратив право користування жилою площею у квартирі задовольнити
ОСОБА_3 визнати таким, що втратив право користування житлом у квартирі АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили післ його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців після набрання ним чинності.