Справа №2-46 (2011)

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Волноваха                                                                                         03 березня 2011 року

Волноваський районний суд, Донецької області

у складі: головуючого - судді Гальченко И.В.

            при  секретарі -  Сєрих І.С.

            з участю позивачки по зустрічному позові ОСОБА_1, її представника –адвоката                       ОСОБА_2, представника відповідачки по зустрічному позові –адвоката                                  ОСОБА_3                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу по зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності, -

                                                                ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом, яким просила виселити відповідачку з будинку АДРЕСА_1. Вподальшому вказана справа була об*єднана в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_4 про визнання особи (відповідачки ОСОБА_1) втратившею право користування вказаним спірним житлом.

Ухвалами суду від 30.Х1.2010р. (а.с.110) та від 27.12.2010р. (а.с.140) обидві вказані справи за заявою позивачки залишені без розгляду (ст.207 ч.1 п.5 ЦПК України).

В процессі розгляду вказаної справи відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання за нею права власності на вказане спірне житло, які вона мотивувала тим, що вона передавала кілька разів гроші відповідачці ОСОБА_4 (своїй племінниці) і на вказані гроші ОСОБА_4 придбала для неї будинок АДРЕСА_1, робила там ремонт, але оформила будинок на себе, коли вона приїхала жити з Вірменії у сел.Ольгинка, відповідачка одразу її прописала у вказаному будинку, обіцяючи переоформити на неї будинок, який вона продовжувала ремонтувати за власні кошти. Але відповідачка дотепер будинок на її ім*я не оформила, виставила його на продаж, тому просить визнати за нею право власності на будинок, оскільки він був придбаний для неї і на її власні кошти, а племінниця (відповідачка) її обдурила (а.с.25-27).

В судовому засіданні позивач та її представник на зустрічних позовних вимогах наполягають. Позивачка ОСОБА_1 показала суду, що вона з 1969року жила у м.Єревані, Вірменія, родини у неї не було, тому вона тривалий час допомагала дітям своєї рідної сестри, слала їм гроші, робила подарунки, допомагала, більше своїй племінниці –відповідачці ОСОБА_4, десь з 2007року сестра і її діти почали звати її жити на старість до себе на Україну, спочатку звали жити разом із ними, обіцяли кімнату, робили там ремонт, потім сказали, що куплять їй квартиру у м.Волноваха, вона кілька разів передавала сестрі і відповідачці гроші на придбання їй житла, вони шукали варіанти, потім сказали, що знайшли будинок по АДРЕСА_1, який відповідачка купила для неї і за її кошти, але оформила будинок на себе. Вона не припускала, що відповідачка може її обдурити, тому не видала їй доручення для придбання їй житла. Гроші вона кілька разів передавала відповідачці з рук у руки, і кілька разів робила переказ через банки. Коли відповідачка купила їй будинок, який частково ремонтувала за її ж гроші, які вона їй передавала, вона продала свою квартиру і 15.05.2010р. приїхала жити у сел.Ольгинка, відповідачка з матірью

                                                                                                                                            5

привезли її у вказаний будинок, поселили, сказавши, що це її будинок, на який вона передавала їм гроші кілька разів, одразу відповідачка прописала її у вказаному будинку, обіцяючи оформити будинок на неї, вона вірила. З того часу так і живе в будинку, платить комунальні послуги. Після свого вселення в будинок, вона вже сама продовжувала його ремонтувати за власні кошти, потративши біля 7.000 долларів США на ремонт. На придбання будинку вона особисто у січні 2010року перевела на рахунок відповідачки у банку «Аваль»кошти, а перед цим ще на початку 2009року вона особисто дала відповідачці 7.000 долларів США на придбання і ремонт будинку (спочатку це був ще будинок по АДРЕСА_2 –спадок відповідачки, який вона хотіла їй продати, але пізніше наприкінці 2009року відповідачка сказала їй,  що купила будинок по АДРЕСА_1 для брата, але віддасть його їй і попросила ще гроші на ремонт, вона передала їй на початку 2010року 2.000 долларів США особисто в руки). Після свого приїзду у травні 2010р. вона передала відповідачці за проведення у будинок газу ще 3.000 долларів США і 1.000 євро. Загалом вона передала відповідачці на придбання їй будинку 8.000долларів США і ще близько 8.000 долларів США передала їй же на ремонт будинку. Таким чином вважає, що будинок придбаний за її кошти і тому він належить їй, а відповідачка її обманула, купила будинок на своє ім*я і не хоче оформляти його на неї, вимагає гроші, каже за якійсь борг, який вона начебто їй винна і тоді вона оформить будинок на неї, але вона їй нічого не винна. Тому просить визнати за нею право власності на вказаний будинок, оскільки він придбаний повністю за її кошти.

Її докази –грошові перекази через банк, фотографії, які присилала їй відповідачка з написами де що зроблено (тобто її звіт), пояснення свідків.

Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала; показала суду, що у липні 2009року вона дійсно придбала будинок по АДРЕСА_1 у сел.Ольгинка на своє ім*я та за свої власні кошти, заплатила за нього 9.000 долларів США, але фактично вона придбала його для свого брата, щоб миром вирішити питання спадщини, але брат жити там не захотів, тому вона обіцяла йому магазин, який оформила на нього, тому після того як вона відремонтувала будинок, витративши на ремонт майже 11.000 долларів США, вона вирішила його продати. І купила і ремонтувала будинок вона за власні кошти. Позивачка –її рідна тітка, але вона не дала їй на вказаний будинок ні копійки. Вона дійсно інколи присилала їм з Вірменії гроші, подарунки, але робила це як родичка, гроші на придбання їй будинку вона ніколи не присилала.  Коли у травні 2010року позивачка приїхала у селище жити на постійне місце проживання, вона шукала собі будинок (і раніше казала про це), тому вона одразу поселила її жити у вказаний будинок і прописала, як родичку на її прохання. Потім вона запропонувала їй купити цей будинок у неї, позивачка спочатку погодилася, але потім сказала, що він їй не подобається і дорого коштує. Потім позивачка почала вимагати щоб вона повернула їй гроші, які та посилала інколи їй, але посилала як подарунки, як родичка, про гроші на придбання будинку для неї розмови не було і позивачка ніколи їй гроші саме на придбання будинку не присилала і не передавала. Через це вони посварилися, вона повернула їй майже всі гроші-подарунки (близько 70.000грв.- за весь час, що вона їй присилала), оскільки позивачка викрала документи на будинок і вимагає оформити його на неї, каже, що вона гроші їй висилала начебто на покупку будинку. Саме тому вона і повернула їй її подарунки (гроші), оскільки жодного разу позивачка їй гроші на придбання для неї будинку не посилала.

Вона дійсно в зошиті писала розрахунки –підраховувала свої витрати на ремонт будинку, оскільки вона вирішила його продати і тому підраховувала свої витрати, цей зошит забрала позивачка і посалається на нього як на доказ, але це її власні витрати на будинок, позивачка ніякого відношення до них не має.

Ніколи вона не обіцяла позивачці оформити будинок на неї, оформила його на себе тому, що вона купила його за власні кошти. Якби дійсно позивачка дала їй гроші на будинок, то вона б це оформила письмово і видала б їй доручення на придбання будинку для неї, але позивачка цього не зробила.

                                                                                                                                            5

Вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Позивачка в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на вимоги ст.ст.230, 316,328,388 ЦК України, а саме на вчиненя нею правочину під впливом обману, та при цьому позивачка не просила і не просить суд визнати угоду купівлі-продажи між відповідачкою і нею спірного будинку дійсною, чи замінити сторону в угоді купівлі-продажу спірного будинку, а просить визнати її право власності на будинок. Вимоги ж ст.388 ЦК України на вказані правовідносини взагалі не поширюються.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідачка відповідно до угоди –договору купівлі-продажу будинку купила 08.07.2009р. будинок за адресою у АДРЕСА_1 (а.с.11-13), власником якого вона і стала. Вказану угоду позивачка не оспорювала.

Позивачка показала суду, що вказаний спірний будинок був придбаний для неї і за її кошти і тому просить визнати її право власності на вказаний будинок, і як на доказ цього посилається на фотознімки будинку зсередини і ззовні, які їй посилала відповідачка з власноручними написами-поясненнями (а.с.36-40, 151), на лист  своєї сестри (матері відповідачки) (а.с.41) і на те, що вона особисто власноруч передавала гроші на будинок відповідачці та пересилала їй гроші також переказами через банк. Але при цьому на доказ цього вона подала суду банківськи перекази лише на загальну суму –2.700 долларів США (а.с.127, 132-134, 146, 163).

Факту передачи власноруч певної суми грошей відповідачці позивачка не довела взагалі.

Що стосується грошових переказів через банки на загальну сумму 2.700 долларів США (1000+600 +500+600 долларів США –а.с.127, 132-134), то позивачка також не надала суду доказів того, що вказані гроші вона переслала відповідачці саме для придбання для неї будинку. Відповідачка не заперечувала в судовому засіданні, що позивачка кілька разів присилала їй гроші, але це були її подарунки, оскільки вона матеріально їм допомагала, які вона робила з власної ініциативи, про те що ці гроші для придбання їй будинку мови взагалі не було.

Ці заперечення відповідачки позивачка не спростувала.

Надані позивачкою фотографії будинку та його окремих кімнат з поясненнями і написами відповідачки (а.с.36-40, 151), суд не може взяти до уваги як доказ того, що вказаний будинок був придбаний за гроші позивачки, оскільки ці фото і написи відповідачки не свідчать про це, що позивачка передала відповідачці гроші на придбання (або ремонт) будинку. Крім того не зрозуміло коли і ким були зроблені вказані знімки.

Сам факт того, що позивачка робила (закінчувала робити) ремонт у будинку за власні кошти (чого позивачка суду не довела, не надавши доказів цього) не є підставою для визнання за нею права власності. Інших позовних вимог позивачка не заявляла.

У наданному позивачкою листі від матері відповідачки (а.с.41) не йдеться про отримання від неї грошей для придбання їй будинку. Тому цей лист (тим більше що він не від відповідачки, а від матері відповідачки  - свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні давати свідчення відмовилася відповідно до ст.63 Конституції України) суд також не може розцінити як доказ того, що спірний будинок був придбаний за кошти позивачки. До того ж позивачкою не доведено коли саме був відісланий цей лист.

Так само і стосовно запису розмови позивачки зі свідком  ОСОБА_6 (а.с.150), який був прослуханий в судовому засіданні, цей запис не може бути доказом позовних вимог позивачки у справі, оскільки під час розмови свідок ОСОБА_6 (який  в судовому засіданні давати

                                                                                                                                            5

свідчення відмовився відповідно до ст.63 Конституції України) нічого про переказ грошей, або придбання будинку для позивачки та за її чи когось іншого гроші нічого взагалі не казав.

Свідок ОСОБА_7показала суду, що її сестра –мати відповідачки казала їй, що вони купили будинок у сел.Ольгинка для позивачки, яка мала приїхати туди жити з Вірменії, що робили в будинку ремонт, вона бачила будинок, але за чиї гроші вони купили будинок та за чиї гроші його ремонтували вона не знає, про це ніколи ні з ким не говорила. Коли приїхала позивачка, вона вселилася в ций будинок і живе там дотепер.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали суду, що  з квітня 2010 року у будинку по АДРЕСА_1 в сел.Ольгинка постійно прожива позивачка ОСОБА_7; до цього ОСОБА_6 –мати відповідачки казала їм, що будинок вони купили для позивачки, знайомили їх, за чиї гроші купили будинок і за чиї гроші його ремонтували вони не знають, але після вселення в будинок позивачки, саме вона робила ремонт –кришу на гараж встановила, викопала сливну яму, провела водопровід. Потім вони чули сварку між сторонами, після чого позивачка сказала, що її сестра з відповідачкою виганяють з будинку, і ОСОБА_7 тоді їм сказала, що давала відповідачці гроші на покупку будинку. До цього ніхто не казав ніколи за чиї гроші придбали будинок.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що вона знає від продавця будинку, що він продав будинок ОСОБА_6 за 8.000 долларів США, та чиї саме гроші платили за будинок вона не знає.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що вона  жила з позивачкою у м.Єреван з 1980року, вони товаришували. У 2006році ОСОБА_7 вирішила переїхати в сел.Ольгинка до родичів, і з 2006року вона посилала перекази і також особисто возила гроші, які передавала відповідачці ОСОБА_6 особисто для придбання їй житла, спочатку вони хотіли їй виділити кімнату в своєму будинку, вона відповідачці дала для ремонту кімнати 5.000долларів США у її присутності, потім через рік вони хотіли купити їй квартиру у м.Волноваха, а потім купили будинок у сел.Ольгинка;  вона казала ОСОБА_1 щоб та виписала доручення для покупки будинку, але ОСОБА_7 довіряла своїй племінниці (відповідачці ОСОБА_6) і та запевнила її, що одразу оформить будинок на неї коли та приїде. Знає, що у 2009році ОСОБА_7 переслала ОСОБА_6 на ремонт будинку двічи по 500 доларів США і 1000доларів США. Усього ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 на будинок (купівлю і ремонт) в період з 2006р. по 2010р. близько 30.000доларів США. Востаннє вона була в сел. Ольгинка у квітні 2010р., особисто відвезла і віддала ОСОБА_6 3000 доларів США і 1000 євро (вона знає, що вона повезла ці гроші відповідачці). ОСОБА_7 після цього у квітні 2010року продала свою квартиру у м.Єреван і вони удвох з ОСОБА_7 приїхали в сел.Ольгинка 15.05.2010р., їх зустріли діти сестри (не відповідачка), які привезли її в будинок. До цього гроші ОСОБА_7 чотири рази переказувала через банку на загальну сумму 4300 доларів США. В її присутності ОСОБА_1 ніколи не передавала ОСОБА_6 особисто в руки гроші на покупку будинку.

Тобто в судовому засіданні жоден допитаний свідок не підтвердив свідчення позивачки про те, що вона передавала відповідачці гроші для придбання  особисто їй у власність будинку чи іншого житла.

Навіть свідок ОСОБА_12 цей факт не підтвердила, показавши, що лише один раз у її присутності ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 5.000 доларів США на ремонт кімнати для неї в будинку відповідачки.

Таким чином, аналіз приведених вище доказів по справі, які надала суду позивачка в обгрунтування і доказ своїх вимог, що було встановлено в судовому засіданні,  не дає суду підстав для встановлення того, що між позивачкою ОСОБА_7 і відповідачкою ОСОБА_6

                                                                                                                                            5

була домовленість про укладення договору купівлі-продажу будинку, і позивачка не надала суду доказів того, що вона свою частину домовленості виконала, тобто передала відповідачці гроші на придбання для неї будинку у власність. Тому вона не має право вимагати визнання цієї угоди дійсною. Тим більше, що такі вимоги позивачка не ставила. І вона не просила суд визнати дійсною угоду між ними по договору купівлі-продажу спірного будинку.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Факт оплати за комунальны послуги (а.с.153-158), факт прописки і проживання у будинку  не є підставою для набуття права власності на будинок.

Тому суд вважає, що оскільки позивачка ОСОБА_7 не надала суду докази своїх вимог, її позовні вимоги безпідставні і необгрунтовані і тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідачка та її представник стягнути судові витрати не просили.

На підставі ст.ст.393, 317, 328,202-204,  655,659, 662, 230, 388, 328 ЦК України, керуючись ст.ст.15, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд -

                                                            ВИРІШИВ:   

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1, Волноваського району - ВІДМОВИТИ у зв*язку з необгрунтованістю заявлених вимог.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 03.03.2011року в присутності сторін.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.03.2011року.

Рішення може бути оскаржене в Донецький апеляційний суд через Волноваський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: