Справа №22-6622 \06р. Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.
Категорія - 21 Доповідач - Дем*яносов М.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
гоовуючого Пономарьової О.М.
суддівЄлгазіної Л.П.,
Дем*яносова М.В. При секретарі Білявській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду Доненцької області від 30 березня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Калінніського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 березня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1, пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 20 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовнгих вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають, що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди . Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальяообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік , а також те що згідно висновку МСЕК не встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того вважають, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд сплачує позивачеві страхові виплати в тому числі і одноразову допомогу, яка компенсує і моральлну шкоду.
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами , але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не надав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час працював на підприємсівах вугілної промисловості. У зв*язку з роботою в тяжких та небезпечних умовах отримав професійні захворювання . Згідно висновків МСЕК від 20 жовтня 2004 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності по хронічному бронхіту та 10 % по вібраційній хворобі, всього 35% по сукупності захворювань.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров*я.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки погодитися не можна.
Відповаідно до роз*яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України,. Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової\ шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з Фонд) на користь ОСОБА_1 20 000 грн. , не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування моральної шкоди, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних І моральних страждань, а також керуючись принципом доцільності та справедливості зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 11 000 грн.
Разом з тим, Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.
Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності , також як і доводи представника відповідача про те що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасуваня рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п. З, 30 9, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 березня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 11 000 грн.
Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.