Справа №22-7089 \06р. Головуючий у 1 інстанції - Кобаль М.І..
Категорія- 21 Доповідач- Дем*яносов М.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
гоовуючого Пономарьової О.М.
Суддів Єлгазіної Л.П.,
Дем*яносова М.В.
При секретарі Білявській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську Донецької області,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 29 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовнгих вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого
законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , так як відсутній висновок МСЕК про наявність спричинення позивачев моральної шкоди . Крім того суд також не врахував , шо Фонд сплачує потерпілому й інші страхові виплати насамперед і одноразову допомогу, яка вважають компенсує також і моральну шкоду , а також то , що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу ст. 1 / в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей,/, підпункту 2 „є" пункту 1 частини першої ст.21, частини 3 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та пррофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами , але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не надав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час перебував у трудових відносинах з вугледобувними підприємствасми. Підземий стаж складає близько 19 років. У зв*язку з роботою в шкідливих умовах отримав професійні захворювання. Згідно висновків МСЕК від 12 квітня 2006 року йому вперше було встановлена втрата професійної працездатності 45 відсотків .
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров* я.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача погодитися не можна.
Відповаідно до роз*яснень, зикладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової\ шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача га інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 29 000 грн. , не навів відповідних переконливих мотивів визначення саме такого розміру відшкодування, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням фактичних обстави н справи, характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань а також керуючись принципом доцільності та справедливості зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 14 000 грн. .
Разом з тим, Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено, а також доводи Фонду про те, що позивачеві проводяться страхові виплати, передбачені Змконом Україхни „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", оскільки страхові виплати не позбавляють позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності, також як і доводи скарги про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України ., Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються те складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п. З, 30 9, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м. Шахтарську Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької областіна користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної школди грошову компенсацію у розмірі 14 000 грн. \ чотирнадцять тисяч грн.\.
Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.