Справа №22-7197 \06р.                                  Головуючий у 1 інстанції - Хейло Я.В.

Категорія   - 21                                             Доповідач-     Дем*яносов М.В.

УХВАЛА' ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

гоовуючого    Пономарьової О.М,

суддів Єлгазіної Л.П.

Дем*яносова М.В.

При секретарі     Білявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 8 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ   :

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 березня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 , пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі     6 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу. в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовнгих вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , так як відсутній висновок МСЕК про наявність спричинення позивачев моральної шкоди . Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік , а також те що суд не врахував, що в нещасному випадку який стався з позивачем встановлено 5% безпосередньо і його вини.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення   суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами .

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно знаходився в трудових правовідносинах з шахтою „Росія" ДП „ Селидіввугілля" і під час виконання своїх трудових обов*язків 07.04.2004 року з ним стався нещасний випадок і він отримав травму правого ока про що 09.04.2004 року було складено акт за формою Н-1. Згідно висновків МСЕК від 22 липня 2004 року йому вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров*я.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого   погіршено .

Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності . також як і доводи представника відповідача про те . що Законом України ,. Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної" шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету . кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, розмір моральної шкоди встановлено в межах діючого законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи залежно від харектеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, стану здоров*я потерпілого ( діагнозу. проценту втрати працездатності, тощо), яким суд надав відповідну правову оцінку.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п. 1, 30 8. 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Селидове Донецької області відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 червня 2006 року залитшити без зміни.

Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання  законної сили.