справа № 0670/395/11
категорія 8.2.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М. ,
при секретарі - Вітковській Т.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агасфер"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ТОВ «Агасфер» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Житомирі, в якому вказало, що в період з 9.11.2010 р. по 9.12.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка, про що був складений акт № 9232/23-2/36330465 від 9.12.2010 р., в якому було зазначено, що в порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» завищена сума бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 96337 грн. На підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001452304/0 від 14 грудня 2010 р., яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2010 року в сумі 96337 грн. Позивач вважає, що ніяких порушень чинного законодавства не вчиняв, а тому просив скасувати вказане податкове повідомлення рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що позивачем вчинені порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 9.11.2010 р. по 9.12.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка, про що був складений акт № 9232/23-2/36330465 від 9.12.2010 р., в якому було зазначено, що в порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» ТОВ « Агасфер» завищена сума бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 96337 грн. На підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001452304/0 від 14 грудня 2010 р., яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2010 року в сумі 96337 грн.
В обґрунтування своїх висновків контролюючий орган зазначає, що ТОВ «Агасфер» на порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2, 7.2.1 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» безпідставно включено до складу податкового кредиту звітних періодів ПДВ по податкових накладних, які отримані не в звітний період на загальну суму 25586 грн.
Такий висновок ДПІ у м.Житомирі суд вважає помилковим, виходячи з наступного.
Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"/надалі-Закон/.
Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Зазначена норма Закону, яку, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту
Законом України "Про податок на додану вартість" та, зокрема, пп.. 7.4.2, пп.. 7.4.4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.
Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту червня 2010 року включені податкові накладні іншого періоду, а саме травня 2010 року по ТОВ «Арлайн Груп» /маркетингові послуги/. Відповідач посилається на те, що першою подією була дата оформлення акту прийому-передачі виконаних робіт, внаслідок чого позивач повинен був включити суми ПДВ в ті місяці, коли вказані акти були підписані сторонами, однак такий висновок не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезгаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Тобто складання акту прийому-передачі виконаних робіт не є підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Також необхідно зазначити, що згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України №166 від 30.05.2009 року, а саме, додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", передбачає внесення в неї даних податкових накладних попередніх звітних періодів: в розділі 2 "Податковий кредит" рядок Операції з придбання ПДВ які надають право формування податкового кредиту. В колонці 3 додатку 5 вказано: "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит", а також дається пояснення значка "*"- будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.
Встановлено також, що до складу податкового кредиту позивачем були включені податкові накладні попередніх звітних періодів з дотриманням строків давності в 1095 днів.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Даною нормою Закону надано право подання такої скарги, а не зобов'язує покупця на подання скарги.
Крім того, податкові накладні постачальниками товарів (послуг) були надані.
Також контролюючим органом зазначається,що ТОВ «Агасфер» в порушення пп.7.2.3 п.7.2 та 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» платником до складу податкового кредиту включені суми податку, що не підтверджена податковими зобов»язаннями постачальника у зв»язку з тим, що відповідно до бази даних ДПА України рахується розбіжність по податковому кредиту або встановлено, що постачальники, якими сформовано податковий кредит ТОВ «Агасфер» мають ознаки сумнівності – у листопад 2009 р. ПП Когут 642 грн., у грудні 2009 р. ПП «Стасенко і партнери» 6347 грн., ПП «Голдмет-М» на суму 897 грн., у січні 2010 р. ПП «Стасенко і партнери» 341 грн., лютий 2010 р. ПП «Стасенко і партнери» 5200 грн., ТОВ «Арлайн-Груп» 66417 грн.
Такий висновок відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону).
В свою чергу, податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 вищезгаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, при придбанні товарів (послуг) платник податку має право віднести до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були ним сплачені продавцю, за умови підтвердження факту придбання товарів (послуг) податковими накладними.
Встановивши, що позивач має всі документальні підтвердження розмір свого податкового кредиту, що підтверджується оформленими належним чином податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, та виконав вищезазначені законодавчі умови для отримання бюджетного відшкодування, суд дійшов до висновку про протиправність висновку контролюючого органу.
При цьому суд вважає, що Закон України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від сплати податку контрагентами, оскільки не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконано усі законодавчі вимоги для отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження свого податкового кредиту.
Також відповідачем зазначено, що позивачем двічи включено до складу податкового кредиту грудня 2009 року податкові накладні по ТОВ «Техноторес» та ТОВ ТД «СКБ Технофільтр», однак будь-яких доказів ДПІ у м.Житомирі в обґрунтування такого висновку не було надано, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України відповідач як суб»єкт владних повноважень повинен був зробити.
Є безпідставним висновок ДПІ у м.Житомирі про неможливість встановити зв»язок з господарською діяльністю підприємства маркетингові послуги, які були отримані ТОВ «Агасфер» від ТОВ Арлайн Груп».
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 цього пункту встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (підпункт 7.4.4 цієї статті).
З огляду на вимоги наведених правових норм встановлення в судовому процесі факту безпосереднього зв’язку витрат з господарською діяльністю платника податків ( використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання) є підставою для задоволення позову з приводу спору щодо правомірності зменшення платником податків об’єкту оподаткування ( податкових зобов’язань ) на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) (суму податку на додану вартість, нараховану на вартість цих товарів (послуг)).
В свою чергу факт безпосереднього зв’язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товару (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Судом встановлено факт укладення позивачем в 2009 – 2010 року із ТОВ «Арлайн Груп» договорів про надання маркетингових послуг, підписання актів прийому-здачі робіт /послуг до цих договорів, згідно яких виконавець надав позивачу послуги з проведення маркетингових за напрямками, що цікавлять позивача, а саме: аналітичний огляд ринку спільного інвестування в Україні. Відповідно до змісту зазначених актів вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат та сум ПДВ в ціні придбання до податкового кредиту.
За своєю суттю маркетинг для підприємства – це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх.
У систему маркетингу входить вивчення кон’юктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.
Позивачем надані докази одержання за вказаними договорами відповідних звітів.
Таким чином суд вважає, що надані ТОВ «Арлайн Груп» маркетингові послуги пов»язані з господарською діяльністю ТОВ «Агасфер».
З врахуванням всіх досліджених обставин суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001452304/0 від 14.12.2010 року і скасовує його.
Керуючись ст..ст.156-163 КАС України суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001452304/0 від 14.12.2010 року
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький
Повний текст постанови виготовлено: 14 березня 2011 р.