Справа № 2-671/11

Р І Ш Е Н Н Я

         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 25 березня  2011 року                                                                             м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі  Войтенко Г.В., за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОП ЗМБТІ, ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_4 звернулася до Орджонікідзевського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у якій просила суд витребувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_6 та повернути ОСОБА_4, а також визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11 квітня 2008 року Орджоніківдзевським районним судом м. Запоріжжя було прийняте рішення у справі № 2-398/2008 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа –ОП «ЗМБТІ»про визнання правочину недійсним та визнання права власності, яким були визнані недійсними договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_2, укладений 18.03.2006 року між ОСОБА_7, діючого від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Масловець Л.С. та визнано за ОСОБА_6 право власності на жилий будинок АДРЕСА_2 Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2009 року зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 21 травня 2009 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2008 року було зупинено до закінчення касаційного провадження в справі. В порушення ухвали Верховного Суду України від 21.05.2009 року, гр. ОСОБА_6 незаконно набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та здійснив його державну реєстрацію на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2008 року. Рішенням Верховного Суду України від 01.09.2010 року у цій справі скасовані рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2009 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі. Таким чином нерухоме майно, а саме житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 вибуло з власності ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_6 незаконно, поза волею позивачки. Просила витребувати житловий будинок у ОСОБА_6 та визнати за нею право власності.

Ухвалою суду від 19.01.2011 року відповідача у справі ОСОБА_6 замінено на належного відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 залучено у якості третьої особи, на підставі заяви представника позивача, з огляду на відповіді ОП «ЗМБТІ»та Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», згідно яких теперішнім власником спірного будинку та земельної ділянки є саме ОСОБА_5

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_5 заявив зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання права власності, у якому просив визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_5, який було прийнято судом до спільного розгляду із первісним позовом.

Представник відповідачки за первісним позовом проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 заперечував, через те, що укладений ОСОБА_4 договір купівлі-продажу є нікчемним на підставі ч. 2 ст. 228 ЦК України, тобто таким, що порушує публічний порядок і направлений на порушення права власності ОСОБА_8 Внаслідок цього у ОСОБА_4 взагалі не виникало права власності на будинок, а її права не могли бути порушеними. Цей висновок представник відповідачки обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 не видавала довіреності ОСОБА_6 для відчуження будинку. Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_6 про визнання права власності, у приватного нотаріуса ОСОБА_10 було витребувано копію вищезазначеного посвідчення, при огляді якого стало вочевидь зрозуміло, що довіреність від 12.12.2005 року видала не ОСОБА_8, а невідома особа 1982 року народження. Також згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 12.03.2008 року № 43, що була проведена у кримінальній справі за постановою слідчого, підпис на довіреності від 12.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 від імені ОСОБА_8 зроблений іншою особою.

У зустрічному позові, представник відповідачки просив суд визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_5 набула права власності на будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 844. Право власності на нерухоме майно також зареєстроване, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 жовтня 2009 року за №24099302. Даний договір і по цей час є дійсним, ні ким не оскаржений та не оспорюється. У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Під час укладання договору купівлі-продажу вона не знала та й не могла знати про той факт, що у ОСОБА_6 не було права на здійснення продажу. Його право власності на момент вчинення договору підтверджувались Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2008 року по справі №2-398\2008, що набуло законної сили та зареєстроване ОП «ЗМБТІ»за номером 703/6305 в книзі 3/26, реєстраційний номер 13738119. Таким чином, вона є добросовісним набувачем, оскільки не знала та й не могла знати про відсутність права ОСОБА_6 здійснювати продаж будинку. Також, в контексті ст. 388 ЦК України, ОСОБА_5 зазначала, що будинок не вибував з володіння ОСОБА_4 не з її волі, оскільки рішення про визнання права власності за ОСОБА_6 було прийняте судом. На момент вчинення договору купівлі-продажу дане рішення було чинним та ні ким не скасованим. Воля ОСОБА_4 жодним чином не подавлялася ані ОСОБА_6, ані тим більш судом, під час розгляду спору про визнання права власності між ОСОБА_6 та ОСОБА_4         

Представник позивачки проти задоволення зустрічного позову заперечував, пояснив суду, що будинок вибув з володіння ОСОБА_4 поза її волею, а тому підлягає витребуванню на підставі ст. 388 ЦК України. Майно перейшло до ОСОБА_5 незаконно, від ОСОБА_6 який не мав права його відчужувати. Право власності ОСОБА_4 підлягає поновленню до стану, який існував до порушення, тобто до того, як за ОСОБА_6 було визнано право власності. Договір купівлі-продажу від 18.03.2006 року не має ознак нікчемності, і був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Представник третьої особи ОСОБА_6 надав суду пояснення, що первісний позов не підлягає задоволенню на тих же підставах, що були викладені у запереченнях ОСОБА_5

Представник третьої особи ОП ЗМБТІ у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, заперечень та заяви про розгляд справи у відсутність представника не надав. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника ОП ЗМБТІ.

Так, судом були ретельно вивчені матеріали цивільної справи № 2-398/2008 за позовом ОСОБА_6 і встановлено, що вказані докази вже досліджувалися судами у цій справі, і було прийняте остаточне рішення про відмову в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Крім того, вказані докази не можуть підтверджувати факту підроблення підписів на документах.

З’ясувавши всі обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а зустрічний позов –залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2006 року ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, завіреного державним нотаріусом 6-ї Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С., зареєстрованого в реєстрі 1-511.

Згідно умов договору Позивачка придбала житло за ціною 37 409,00 (тридцять сім тисяч чотириста дев’ять ) грн.

11 квітня 2008 року Орджоніківдзевським районним судом м. Запоріжжя було прийняте рішення у справі № 2-398/2008 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа –ОП «ЗМБТІ»про визнання правочину недійсним та визнання права власності, яким були визнані недійсними договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_2, укладений 18.03.2006 року між ОСОБА_7, діючого від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Масловець Л.С. та визнано за ОСОБА_6 право власності на жилий будинок АДРЕСА_2

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2009 року зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 травня 2009 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2008 року було зупинено до закінчення касаційного провадження в справі.

Однак, третя особа у справі ОСОБА_6 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та здійснив його державну реєстрацію на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2008 року. Вказані обставини підтверджені листом ОП «ЗМБТІ» № 7411 від 07.06.2010 р.

06.10.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_11, реєстровий номер 844, за яким ОСОБА_6 продав житловий будинок ОСОБА_5  

Рішенням Верховного Суду України від 01.09.2010 року у цій справі скасовані рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2008 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2009 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі. Крім того, в обґрунтування рішення Верховний Суд України дійшов висновку: «В даному випадку були порушені не права позивача, а сам позивач порушив права інших осіб, ОСОБА_8 укладені угоди не оспорювала, на час видачі свідоцтва про право на спадщину спірний будинок не входив до спадкового майна, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_6 немає».

Таким чином, рішенням Верховного Суду України скасовані як незаконні судові рішення, на підставі яких ОСОБА_6 здійснив відчуження будинку на користь відповідачки ОСОБА_5 та встановлено, що спірний будинок не входив до складу спадкового майна, а отже ОСОБА_6 не мав право на визнання права власності. Вказані обставини підтверджені рішенням Верховного Суду України від 01.09.2010 року № 6-11371св09.

Довідкою адресного бюро підтверджено, що хоча ОСОБА_6 і продав будинок, однак не знявся з реєстрації, і його місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_2 В той же час, місце проживання відповідачки ОСОБА_5 зареєстроване за іншою адресою: АДРЕСА_1.  

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частини 3. ст. 319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до частини 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  

Згідно частини 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом враховані положення пункту 10 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно якої норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Суд дійшов висновку, що майно вибуло з володіння позивачки ОСОБА_4 не з її волі, оскільки у цивільній справі № 2-398/2008 саме ОСОБА_6 звернувся з позовом про визнання за ним права власності на будинок до ОСОБА_4, яка на той час була правомочним власником будинку на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2006 року. Натомість, у судовому процесі у цивільній справі № 2-398/2008 ОСОБА_4 позов не визнавала, що свідчить про відсутність її волі чи намірів на відчуження будинку. Жодними доказами не підтверджено, що ОСОБА_4 мала намір на відчуження будинку будь-якій особі.

З огляду на наведене, суд відхиляє посилання відповідачки ОСОБА_5, стосовно вибуття будинку з волі ОСОБА_4, оскільки вони не підтверджені доказами і не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд відхиляє доводи представника відповідача та третьої особи про нікчемність договору купівлі-продажу від 18.03.2006 року, як такі, що не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Так, у судовому засіданні судом вивчені висновки судових почеркознавчих експертиз у кримінальній справі і за клопотанням представника третьої особи їх копії залучені до матеріалів справи у якості письмових доказів. До вказаних висновків експертиз, як до письмових доказів, суд ставиться критично, оскільки досудове слідство у кримінальній справі не закінчено, справа до суду не передана. Висновкам експертиз не надана жодна оцінка в межах саме кримінальної справи. Такі експертизи мають бути оцінені судом, на розгляді якого буде знаходитися кримінальна справа, на предмет їх належності, достовірності, повноти у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі.

Матеріали цивільної справи № 2-398/2008 за позовом ОСОБА_6, свідчать про те, що при зверненні до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним ОСОБА_6 посилався на ті ж самі підстави та докази, якими обґрунтовує нікчемність договору купівлі-продажу. При цьому, рішенням Верховного Суду України від 01.09.2010 року у задоволенні позовних вимог за цих підстав відмовлено в повному обсязі. Під час судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 жодною судовою інстанцією також не було встановлено нікчемності договору купівлі-продажу від 18.03.2006 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної у пункті 18 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.   

Під час судового розгляду справи не було доведено вини ОСОБА_4, а також факту порушення нею публічного порядку шляхом укладення договору купівлі-продажу будинку.

Таким чином, суд вважає, що будинок має бути витребуваний у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки хоча вона і не була обізнана про те, що ОСОБА_6 продав їй будинок на незаконних підставах, але будинок вибув з володіння ОСОБА_4 поза її волею на користь ОСОБА_6 шляхом визнання за ним права власності у судовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 388 ЦК України,   ст.ст. 3, 15, 60, 208, 212, 213, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОП ЗМБТІ, ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння –задовольнити.

Витребувати майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 з незаконного володіння  ОСОБА_5 та повернути ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2

        Зареєструвати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, скасувавши попередні реєстрації.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно –залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області  через Орджонікідзевський районний суд м. Запорожжя шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення,  апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення було виготовлено 29.03.2011року.

              Суддя                                                                                І.А.Крамаренко