ПОСТАНОВА                  Справа № 2а-247/09

Ім’ям України

29 квітня 2009 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі: головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Севідовій Л.Ю.,

за участю представника відповідача Васіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 у лютому 2009 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача - управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави, у якому прохав поновити йому пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на його користь недоплачену йому щомісячну державну доплату до пенсії, як особі, що має статус "Дитини війни", на підставі вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з січня 2006 року по червень 2008 року включно, у сумі 3302 гривні 60 копійок, зобов’язати відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу, як особі, що має статус "Дитини війни", і надалі, при нарахуванні пенсії. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2009 року, справу передано на розгляд Октябрського району суду м. Полтави (а.с. 7-8).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що на підставі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус "Дитини війни". Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", особам, що мають статус "Дитини війни", з 01 січня 2006 року пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках дана норма цього Закону України не виконувалася, у 2008 році виконувалася частково, так як Верховна Рада України Законами України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» ( ст. ст. 77, 110) та від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» ( ст. 71), зупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 2007 року за № 6 рп/2007 визнав норму ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", неконституційною. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії особам, що мають статус «Дитини війни», не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України, при прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", розмір щомісячної державної соціальної допомоги становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка, в свою чергу, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, згідно з вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», становив: з 01 січня 350 гривень, з 01 квітня 359 гривень, з 01 жовтня 366 гривень. Відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» цей мінімум становив: з 01 січня 380 гривень, з 01 квітня 406 гривень, з 01 жовтня 411 гривень. Згідно з вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум становив: з 01 січня 470 гривень, з 01 квітня 481 гривню, з 01 жовтня 498 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсій, які не отримано з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Згідно із зробленими ним розрахунками, недоплачена йому щомісячна державна соціальна допомога до пенсії за 2006 рік складає 1290 гривень, за 2007 рік - 1442 гривні, за 2008 рік, по червень місяць включно, - 570 гривень 60 копійок. Загальна сума недоплат за 2006-2008 рік (по червень місяць), становить 3302 гривні 60 копійок.

Згідно з вимогами ст. ст. 9, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів встановлено річний строк, який обчислюється 30 дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх свобод, прав чи інтересів. Його законні права обмежено при прийнятті нормативно-правових актів вищої сили - Законів України «Про державний бюджет України», які містили окремі неконституційні положення, про що його повідомлено не було. Про факт порушення його права на отримання недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як особі, що має статус «Дитини війни», йому стало відомо після висвітлення у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яке було опубліковано у офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» № 4 від 07 листопада 2007 року.

Вважає, що має право на відновлення пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, та на стягнення з відповідача недоплаченої йому щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за 2006-червень 2008 року, як особі, що має статус "Дитини війни", у сумі 3302 гривні 60 копійок.

У судове засідання позивач не з’явився, разом з позовом надав письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, свої позовні вимоги підтримав (а.с. 9).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави та одержує пенсію за віком, у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Позивачем без будь-яких поважних причин пропущено строк на звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України. Так, Закони України «Про державний бюджет України» на 2006-2008 роки та Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оприлюднювалися у засобах масової інформації. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року надруковано у засобах масової інформації у листопаді 2007 році, а сам позивач, як зазначив у позові, довідався про порушення свого права після публікації цього рішення, тобто у 2007 році. Управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави не зобов’язано, згідно зі своїми статутними документами, не зобов’язано повідомляти пенсіонерів про те, що існує Закон України "Про соціальний захист дітей війни", нормою якого передбачено доплату до пенсії. Позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2009 році, і тому причини пропуску ним за період часу - з листопада 2007 року до лютого 2009 року, строку на звернення до суду з адміністративним позовом, не можна вважати поважною.

Також пояснила, що здійснювати позивачеві доплату недоотриманої ним щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як особі, що має статус «Дитини війни», за 2006 рік та до 09 липня 2007 року неможливо з наступних підстав. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність 30 дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Враховуючи те, що неконституційність норм Законів України «Про державний бюджет України» на 2006-2007 роки у частині зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено тільки 09 липня 2007 року, то тільки з цього часу у позивача виникло право на отримання недоплаченої йому як особі, що має статус «Дитини війни», щомісячної державної соціальної допомоги.

Нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено підвищення на 30 % щомісячної державної соціальної допомоги, але не визначено, яким саме органом (Пенсійним Фондом України чи якимось іншим органом) буде здійснюватися це підвищення, так як нормою ст. 7 цього ж Закону встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Не дивлячись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року норма ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнана неконституційною, грошових коштів до управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави для виплати ОСОБА_2 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік, у вигляді розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, як особі, що має статус "Дитини війни", не надходило. Законодавцем, після ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність норм Законів України «Про державний бюджет України» на 2006-2007 роки у частині зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не прийнято нормативно-правових актів, які б встановлювали джерело надходження коштів до юридичної особи, яка повинна проводити виплати підвищення пенсій, не встановлено механізм виплати цього підвищення до пенсій. Враховуючи те, що коштів до управління грошових коштів на виплату підвищення пенсій у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, не надійшло, виплачувати немає чого.

Згідно з нормою ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону. Міністерство юстиції України листом від 31 серпня 2007 року за N° 21-46-561 на запит Пенсійного Фонду України повідомило, що розмір мінімальної пенсії за віком, який враховуватиметься відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", слід вирішувати шляхом внесення змін до відповідного Закону. Таким чином невизначеним є сам розмір пенсії, з якого слід робити нарахування у розмірі 30 %.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Цими змінами встановлено, що особам, які мають статус «Дитини війни», крім осіб на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір цього підвищення становить 47 гривень, або 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, затвердженого наведеним Законом, а з 01 квітня 2008 року - у сумі 48 гривень 10 копійок. Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є чинною, особам, які мають статус «Дитини війни», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у наступному розмірі: з 22 травня -48 гривень 10 копійок, з 01 липня - 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня - 49 гривень 80 копійок. Таким чином, цією постановою з 01 січня 2008 року особам, які мають статус «Дитини війни», визначено розмір підвищення до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Тому ОСОБА_2 з 01 січня 2008 року до пенсії, як особи, що має статус «Дитини війни», призначено та виплачується надбавка у розмірі 47 гривень, з 01 квітня 2008 року -у розмірі 48 гривень 10 копійок, з 01 липня 2008 року - у розмірі 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня 2008 року - у розмірі 49 гривень 80 копійок.

У зв’язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом за 2006-2007 роки, а також враховуючи те, що позивач отримує доплату до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та те, що до цього часу законодавчо так і не встановлено механізму виплати підвищення пенсій у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком особам, що мають статус "Дітей війни", прохала визнати його позовні вимоги необгрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2. має статус "Дитини війни" (а.с. 3-4). Згідно із вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нормою якої встановлено, що особам, які мають статус "Дітей війни", пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме - на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності 15 березня 2003 року, до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, якими встановлено, що пільги особам, що мають статус «Дитина війни», запроваджуються поетапно, за наслідками виконання бюджету у першому півріччі цього року, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було. Закони України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» чи їх окремі норми, неконституційними не визнано, вони діяли протягом 2006 року. Тому у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплати до пенсії, як це передбачено нормою ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію цієї норми зупинено, а потім передбачені нею норми не запроваджено.

Крім того, надаючи при вирішенні спору перевагу Законам України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», суд вважає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституцією України не встановлено пріоритетів при застосуванні того чи іншого Закону України в залежності від предмету правового регулювання. Закону України, яким врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, до цього часу не існує. Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 2997 року зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать одне одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Провівши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються виплати доплат до пенсії позивача за 2006 рік, виходячи з того, що відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності до чинного законодавства України, і тому не мав підстав здійснювати щомісячні доплати до пенсії позивача, оскільки до 15 березня 2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а з 15 березня 2006 року здійснення доплати було поставлено у залежність від виконання на друге півріччя 2006 року Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Також суд вважає позовні вимоги у частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії позивача за 2007 рік такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, нормою п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", з урахуванням ст. 111 цього Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/07, за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", у частині зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції про розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок положень дії статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і оскарженню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнано неконституційними, втрачають чинність 30 дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з вимог цієї норми Конституції України та з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України - 09 липня 2007 року, щодо неконституційності зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням норми ст. 111 цього Закону, управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому що 30 дня прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норма п, 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратила чинність, а тому застосуванню не підлягала.

Зважаючи на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року оприлюднене у засобах масової інформації у листопаді 2007 році, а позивач, як зазначив сам, довідався про порушення свого права після публікації цього рішення, тобто у 2007 році, а звернувся до суду з адміністративним позовом тільки у лютому 2009 році, не звертаючись до суду з позовом протягом року - у строк до листопада 2008 року, суд не вважає причини пропуску ним строку на звернення до суду з адміністративним позовом за період часу з листопада 2007 року до лютого 2009 року, поважними, а тому і не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку.

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, по червень місяць включно, суд вважає частково обгрунтованими, виходячи з наступного. Так, відповідно до вимог п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3, розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Це рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначеного Закону, що визнаний неконституційним. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

Провівши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач, з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності із вимогами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, відповідач, здійснюючи позивачеві доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності із діючою нормою зазначених Законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Згідно з нормою ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до вимог ч.ч.3, 4 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина, безпосередньо на підставі Конституції України, гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Виходячи з цього, доводи відповідача - управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, що мають статус "Дітей війни", не є підставою для ненарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а також відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того суд констатує наступне. Позивач, згідно з вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається тільки за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на це, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови у реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої у ст. 64 Конституції України, та права на отримання доплати до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також суд не може погодитися з доводами відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав невизначеності на законодавчому рівні, і тому відсутності, органу, на який покладено обов’язок із здійснення виплат по нарахованому підвищенню до пенсій особам, які мають статус "Дитини війни", виходячи з наступного. Так, сам орган з виплати пенсій - Пенсійний Фонд України, діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за № 121/2001. Згідно з п. 15 цього Положення, Фонд здійснює свої повноваження через свої територіальні управління. Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок з нарахування та виплати доплати до пенсії ОСОБА_2 покладено на управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави, за місцем його мешкання.

Також суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо відсутності грошових коштів на забезпечення доплати до пенси позивачу у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з наступного. Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Цією ж нормою Основного Закону України держава узяла на себе обов’язок забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав. Нормою ч. 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист у старості та у інших випадках, передбачених Законом. У нормах Закону України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано закріплене у ч. 1 ст. 46 Конституції України право на соціальний захист у старості громадян, які мають соціальний статус "Дитини війни", у вигляді доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до Законів України. Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за № 121/2001, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади. Згідно з цим Положенням, на Пенсійний Фонд України покладено обов’язок з призначення пенсій, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, встановлено, що управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, є органами Пенсійного Фонду України, які підвідомчі відповідно головним управлінням цього Фонду в автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також встановлено те, що управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, створюють єдину систему органів Пенсійного Фонду України та мають своїм завданням забезпечення призначення та виплату пенсій. Таким чином, як видно із наведених нормативно-правових актів, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного Фонду України.

Враховуючи те, що згідно з нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" держава узяла на себе обов’язок з виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, виконання якого поклала на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний Фонд України, що діє через свій місцевий орган -управління, яке зі свого боку не вчинило жодної дії з нарахування позивачеві грошових коштів та їх сплату, суд вважає, що відповідач - управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави, не виконав своїх обов’язків без поважних причин. Також суд констатує, що відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку з нарахування та виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Також суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача у частині визнання протиправною діяльності управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави по невиконанню відповідачем, починаючи з 22 травня 2008 року, вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання ним доплати до пенсії.

Згідно з вимогою ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може виходити за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод чи інтересів сторін, про захист яких вони просять. Позивач прохав задовольнити його позовні вимоги та стягнути на його користь недоплачену йому щомісячну державну доплату до пенсії, як особі, що має статус "Дитини війни", на підставі вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з січня 2006 року по червень 2008 року включно. Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про порушення його права щодо неотримання пенсії з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, та те, що підвищення може бути здійснено тільки з 22 травня 2008 року, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту права позивача, вийти за межі його позовних вимог та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком за весь 2008 рік.

Щодо посилань позивача на вимоги ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно з якими нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне. Норма цього закону стосується тільки вже нарахованих і не отриманих, тобто безспірних, грошових сум. У даному випадку між позивачем та відповідачем існує спір про право на отримання щомісячної державної щомісячної доплати до його пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, а тому ця норма є неприйнятою при вирішенні спору.

Судові витрати по справі слід розподілити у відповідності до вимог ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ст. ст. 7-14, 71, 94, 159-163, 186 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як особі, що має статус «Дитини війни» - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави з нарахування та сплати ОСОБА_2 щомісячної державної щомісячної доплати до його пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2008 рік, з 22 травня 2008 року.

У задоволенні позовних вимог з поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом за 2006-2007 роки - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 гривня 70 копійок.

Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів 30 дня її проголошення, з подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не подано у строк, визначений для її подання, постанова або ухвала суду набирає законної сили по закінченню цього строку. У разі подачі апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.