Справа № 2-391/2011

У Х В А Л А

11 березня 2011 року                                                                                                                                            м. Макіївка

          Суддя Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області Рассуждай В.Я., розглянувши матеріали позовної заяви позовну заяву  ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про визнання права власності  на знову створене нерухоме майно -

В С Т А Н О В И В :

11.02.2011 року до Червоногвардійського районного суду м. Макіївки  надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в якої позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на літню кухню „Б”, сарай „В”, гараж „Е”, вбиральню „Г”, коридор „б2”, веранду „б1” до житлового будинку „А-1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 72,10 м.кв., в тому числі житлова 44,10 м.кв.

Свій позов мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу, складеного в Третій макіївській державній нотаріальній конторі 9 липня 1963 р., житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить її чоловікові ОСОБА_4 Від шлюбу з останнім є син ОСОБА_3, що проживає з нею та є відповідачем у справі.  Оскільки будинок був придбаний недобудованим з готовністю 60 %, були виконані деякі ремонтні роботи, зв'язані зі здачею його в експлуатацію. Саме тому тільки 6 липня 1988 р. після здачі його в експлуатацію він був зареєстрований у БТИ м. Макіївки, про що свідчить штамп у будинковій книзі. У наступному чоловік приватизував й земельну ділянку в розмірі 0,0627 гектарів, розташовану по даній адресі, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю від 15 травня 1997 р., виданий на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради від 16 квітня 1997 р. № 196.  Із часом позивачкою й чоловіком за зазначеною адресою були самовільно побудовані: літня кухня "Б ", сарай " В ", гараж "Е", убиральня "Г". До житлового будинку "А-1" прибудовані коридор "б2" і веранда „б1". Загальна площа будинку на момент інвентаризації стала становити 72,10 кв. м, у тому числі житлова -44, 10 кв. м. Проект і дозвіл на будівництво в КП "БТИ м. Макіївки" не подавалися, що зазначено у відповідному акті від 8 квітня 2010 р. № 1/35 - 11789. Дані об'єкти нерухомості будувала позивачка із чоловіком, а син (відповідач у справі), прописаний за цією адресою, участь у будівництві не приймав, тому він і не претендує на право власності на них. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_4 умер. У цей час для прийняття спадщини у позивачки виникла необхідність привести у відповідність правовстановлюючі документи на самочинно побудовані об'єкти нерухомості, через що вона змушена звернутися до суду зі цим позовом. Згідно зі зведеним актом вартість самовільних будівель становить 18 295 грн.

Ухвалою судді від 2 лютого 2011 року вказаний позов було залишено без руху з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, позивачем не додано до позову дозвіл на виконання будівельних робіт; затверджену проектно –технічну документацію на будівництво об’єктів нерухомості; ордер на проведення земляних робіт, виданий інспекціями державного архітектурно –будівельного контролю; докази на підтвердження самочинної споруди із зазначенням часу споруди, не зазначено правовий статус земельної ділянки, на якій позивачем самовільно побудовані споруди, на які він просить  суд визнати право власності.

Крім того, за змістом ст. 376 ЦК України саме за особою, яка здійснила будівництво, суд може визнати право власності на споруду, при цьому позивач не додає до позовної заяви ніяких доказів того, що це саме вона побудувала спірні господарські споруди.

Крім того, позивач, зазначає, що наявність спірних споруд не суперечить суспільним інтересам і не порушує права інших осіб, а також зазначає, що зазначені споруди побудовані із дотриманням будівельних норм та правил, але не надає на підтвердження цих тверджень будь-яких доказів. При цьому, відповідно до доданого позивачкою звіту про технічне обстеження основних несучих конструкції споруд № 296 від 02.07.2010 року прибудова до літньої кухні „б1” розташована на суміжній  межі із сусіднєю земельною ділянкою, що є порушенням п. 3.25* ДБН „Планування та забудова міських та сільських поселень” 360-2***, відповідно до якого відстань до сусідньої межи ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинна становити не менше 1,0 м.  

Крім того, в порушення п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивач, звертаючись із цим позовом до суду, не зазначає ціну свого позову.

В позовній заяві позивачкою зазначено ціну позову –18295 грн., з фотокопії квитанції про сплату судового збору вбачається, що позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 182,95 грн. При цьому до матеріалів справи не додано відомостей про вартість споруд, на яки позивач просить визнати право власності, в зв’язку із чим під час вирішення питання про відкриття провадження у справі неможливо встановити ціну позову та правильність обчислення розміру судового збору, що підлягає оплаті при зверненні до суду із цим позовом.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 121 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви оригінали квитанцій про сплату судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Для усунення вказаних недоліків позивачу було надано строк, який не може  перевищувати п’яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху.

В матеріалах справи є відомості про отримання позивачем 25.02.2011 року надісланої судом копії ухвали. На цей час  строк для усунення недоліків сплинув, але вимоги ухвали від 02.02.2011 року у встановлений строк позивачем не виконані.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

         У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про визнання права власності  на знову створене нерухоме майно  визнати неподаною та повернути позивачу.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду  першої інстанції може бути поданою протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційну скаргу може бути подано протягом п’яти днів  з дня отримання копії ухвали.

Суддя: