А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
06.04.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого – Симаченко Л. І.,
суддів – Дідика В. М., Дацківа В. В.,
перекладача – ОСОБА_1,
засуджених- ОСОБА_6 ОСОБА_2
та їх захисника – ОСОБА_3,
потерпілої – ОСОБА_4 та її
представника – ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Берегова Закарпатської області, несудима,
засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 600 гривень.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Берегова Закарпатської області, несудима,
засуджена за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.
Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 5 000 гривень та судові витрати за надання юридичної допомоги в сумі 1 200 гривень.
Зі змісту вироку вбачається, що злочини вчинено за таких обставин: 4 вересня 2010 року о 20 – й годині біля будинку № 10 по вул. Вузькій в м. Берегові, на грунті особистих неприязних відносин, під час сварки з громадянкою ОСОБА_4, яка знаходилась в салоні автомобіля на передньому пасажирському місці, через відкриті дверцята ОСОБА_2 нанесла їй удар по руці, завдавши фізичного болю, а ОСОБА_6, схопивши за шию, штовхнула на передню панель автомобіля, в результаті чого потерпіла вдарилась об панель головою та отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин чола, закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта з вестибуло – кохлеарними порушеннями.
В апеляції засуджені просять скасувати вирок та закрити справу за відсутністю в їх діях складу злочину, посилаючись на те, що: потерпіла своєю появою разом з ОСОБА_7, який раніше зустрічався з ОСОБА_6, сама спровокувала сварку; умисних ударів їй вони не наносили; ОСОБА_2 могла випадково попасти потерпілій папкою по руці, але жодних тілесних ушкоджень від цього удару виявлено не було; за даними первісного судово - медичного огляду видимих тілесних ушкоджень у потерпілої також виявлено не було; за малозначністю дії ОСОБА_2 не є злочином.
В запереченні на апеляцію потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що фактичні обставини справи судом були встановлені правильно, дії засуджених кваліфіковані у відповідності до вимог кримінального закону, призначене покарання є достатнім, просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засуджених - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_2 та їх захисника - ОСОБА_3, які підтримали апеляцію в повному обсязі; пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника – ОСОБА_5 про залишення вироку без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи. Висновки суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_6 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я та засудженої ОСОБА_2 - у завданні умисного удару, який завдав потерпілій фізичного болю за обставин, зазначених у вироку, є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.
Судовий розгляд проведено з дотриманням норм кримінально – процесуального закону, що спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи. Висновки суду щодо доведеності винності засуджених є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що на грунті ревнощів між ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 4 вересня 2010 року о 20 – й годині виникла сварка. На місці події, крім зазначених осіб, знаходились також свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Ці обставини ОСОБА_6 та ОСОБА_2 повністю підтвердили в суді першої інстанції та при розгляді справи в апеляційному суді. ОСОБА_2 визнала, що замахувалась папкою на потерпілу і не виключає, що могла попасти їй по руці. Відомостей, які б вказували на заподіяння тілесних ушкоджень іншими особами по справі немає і засуджені такі не навели. ( а. с. 78 - 80 ).
Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що до будинку засуджених приїхала разом із ОСОБА_7, із автомобіля не виходила, під час сварки, яку вчинили засуджені, через відкриті праві бокові дверцята автомобіля ОСОБА_2 нанесла їй удар канцелярською папкою по руці, завдавши фізичного болю, а ОСОБА_6, схопивши за шию, штовхнула на передню панель автомобіля, в результаті чого вона сильно вдарилась головою об панель та отримала тілесні ушкодження. ( а. с. 44 – 45 ).
Дані показання повністю підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які пояснили, що при передачі майна ОСОБА_7 засуджені почали ображати ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_2 ударила її канцелярською папкою по руці, а ОСОБА_6 штовхнула потерпілу, від чого остання вдарилась об передню панель автомобіля. ( а. с. 45 – 46 ).
Показання потерпілої та свідків є послідовними, об’єктивними і логічними, вони повністю узгоджуються між собою та з висновками судово – медичної експертизи і не викликають сумнівів щодо їх правдивості.
За висновками судово – медичної експертизи ОСОБА_4 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді: забою м’яких тканин чола, закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта з вестибуло – кохлеарними порушеннями. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму, якими могли бути затиснуті в кулак руки та взуті ноги сторонньої людини. Виявлені тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 4 вересня 2010 року ( а. с. 62 – 64 ).
Даний висновок повністю узгоджується з висновками акту судово - медичного обстеження № 251 від 4 вересня 2010 року щодо виявлених тілесних ушкоджень, механізму і дати їх заподіяння та визначеного лікарями діагнозу. ( а. с. 4 – 6 ).
Твердження захисту про сумнівність висновку експерта з посиланнями на відсутність видимих при зовнішньому огляді тілесних ушкоджень є надуманими, оскільки закрита черепно – мозкова травма, струс головного мозку та забій шийного відділу хребта з вестибуло – кохлеарними порушеннями не утворюють видимих слідів і визначаються тільки в результаті певних медичних досліджень. Даних про дачу експертами неправдивого висновку в матеріалах справи немає. Засудженими та їх захисником не наведено жодних підстав для здійснення таких дій з боку експертів. Передбачених кримінально – процесуальним законом підстав для призначення повторної експертизи захистом також не наведено, а тому суд першої інстанції правильно, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 75 КПК України відмовив у призначенні такої.
Дії засуджених кваліфіковані судом правильно: ОСОБА_6 – за ч. 2 ст. 125 КК України як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я; ОСОБА_2 - за ч. 1 ст. 126 КК України як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю.
Покарання засудженим призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчинених злочинів та даних про винних осіб. Призначене покарання є мінімальним у відповідності до санкцій зазначених статтей та є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів. Рішення суду про стягнення моральної шкоди відповідає вимогам ст. ст. 28, 328 КПК України.
Судовий розгляд по справі відбувся у відповідності до вимог кримінально - процесуального закону, порушень, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку по справі не встановлено.
Доводи апелянтів про скасування вироку суду та закриття кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину колегія суддів з наведених в ухвалі мотивів визнає безпідставними. Щодо посилань на малозначність діяння ОСОБА_2, то відповідно до вимог ст. 12 КК України малозначним може бути визнано діяння у випадку, коли воно тільки формально містить ознаки діяння, передбаченого КК, але не відповідає суспільній небезпечності, яка є типовою для певного злочину, тобто або не заподіює шкоди, або хоча і заподіює шкоду, але явно незначну. В даному випадку стаття 126 КК України передбачає завдання умисного удару, який завдав фізичного болю, тобто настання самне таких наслідків є типовою ознакою даного злочину і тому не може розцінюватися як малозначність.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Вирок Берегівського районного суду від 10 лютого 2011 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляції засуджених – без задоволення.
Судді: