Справа № 33-62/2011
Категорія ч. 2 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.
Суддя Попович С.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Попович С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляцією ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2010 року, -
у с т а н о в и в :
Вказаною постановою ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, працює Івано-Франківська обласна філармонія, раніше притягався до адміністративної відповідальності, громадянин України, -
визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Оскаржуваною постановою судді Павлюх В.Я. визнано винним в тому, що він 30 жовтня 2010 року о 04 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську, повторно протягом року, керував автомобілем марки «Део Ланос»д. н. знак НОМЕР_1, що належить йому ж, в стані алкогольного сп»ягніння, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ст. 130 ч. 2 КУпАП.
У поданій з пропуском строку апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, вказавши на поважні на його думку причини пропуску ним цього строку. Зокрема, той факт, що він не був повідомлений і не знав про день та час розгляду справи в суді, тому тільки після звернувся до суду з відповідною заявою і 07 лютого 2011 року отримав копію оскаржуваної постанови, а тому не міг вчасно подати апеляцію. А також виклав при цьому свою позицію в якій вважає постанову такою, що підлягає до скасування, зазначивши при цьому, що він не отримував жодних документів, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення. На його думку інспектор порушив вимоги ст. 247 КУпАП оскільки в його діях був відсутній склад вказаного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає, на його думку, вимогам ст. 256 КУпАП, а саме : йому не пропонували на місці пройти огляд з метою визначення стану сп»яніння, не дали направлення і на таке медосвідування його не направляли, протокол ним не підписаний, не долучені матеріали, що підтверджують факт вчинення ним вказаного правопорушення. Не використано показів свідків чи технічних засобів.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника за довіреністю ОСОБА_2, як по клопотанні про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови так і по суті апеляції, які підтримали вказані в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи клопотання та апеляції, вважаю, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови підлягає до задоволення, але частково виходячи з наступного.
Як вбачається зі справи дійсно апелянт не був присутнім при розгляді його справи суддею. Копія постанови йому у встановлений ст. 285 КУпАП 3-х денний строк вручена чи надіслана не була, а тому по цій підставі апелянту слід, виходячи зі змісту ст. 289 КУпАП, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді. Але при цьому суд не бере до уваги твердження апелянта про те, що він не був повідомлений про день та час слухання справи. По тексту протоколу про адмінправопорушення мається його письмове пояснення з підписом та підпис про те, що він був повідомлений, що слухання справи відбудеться саме 25 листопада 2010 року о 12 год. в суді міста Івано-Франківська. В цей день справа і була розглянута. Тому слід прийти до висновку про те, що апелянт, знаючи про те коли буде слухатись справа, будучи про це достовірно повідомлений, не прибув в суд для участі у розгляді справи. А тому суд вирішував справу по суті без його особистої участі, не порушивши при цьому вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 268 КУпАП, яка передбачає, що справа може бути розглянута і без участі порушника у випадку якщо є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
А вирішуючи апеляційну скаргу по суті виходжу з наступного.
Апелянт визнав, що дійсно протягом року його повторно притягнуто до відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп»ягніння.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, який підписано не тільки інспектором ДПС, але і двома свідками, апелянт з цим протоколом був ознайомлений і у своєму письмовому поясненні в цьому протоколі вказав, що випив пиво, а пиво це є алкогольний напиток, тобто тим самим визнав факт керування автомобілем у стані алкогольного сп»яніння. Крім того, як підтверджують матеріали справи, в той же день 30 жовтня 2010 року його було доставлено у Івано-Франківський обласний наркологічний диспансер для проходження відповідного огляду і лікар-нарколог надав висновок про те, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп»яніння. Вказане спростовує всі ті обставини на які посилається апелянт у своїй скарзі. Тому підстав для скасування постанови судді не вбачаю.
Ст. 294 КУпАП передбачає, що постанова судді апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2010 року про визнання його ж винним за ст. 130 ч. 2 КУпАП та накладення адмінстягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 без змін.
Постанова остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області С.С.Попович