№ 2-а-987/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22.02.2011 року суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Борисюк І. Е. розглянувши у скороченому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

В Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці з невиконання приписів ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з 01.08.2010 року; визнання права позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії для непрацездатних осіб з 01.08.2010 року; зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці провести позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до норм ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії, визначених за правилами ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням вже виплачених сум пенсії з 01.08.2010 року, а також нараховувати та виплачувати пенсію з врахуванням соціальної допомоги, встановленої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб в подальшому щомісячно.

          Ухвалою суду від 04.02.2011 року позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду залишені без розгляду.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позову виходячи з наступного.

          Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст.1, ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років; дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 107 від 28.12.2007 р.) статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Положення зазначеного пункту визнане таким, що не відповідає Конституції України - є неконституційним, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року.

Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч. 2 ст. 22, ч. 3 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

           В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.            

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та те, що у 2010, 2011 роках положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, не обмежувались та діють, а відповідач виплачував підвищення в заниженому розмірі, суд прийшов до висновку, що відповідач, в даному випадку, не діяв у відповідності до Конституції України та законів України, а тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.   

             Однак, оскільки позивачем не чітко викладені вимоги позову, які не у повній мірі захищають порушене право позивача, суд, на підставі ч. 2 ст. 162 КАС України, приймає іншу постанову, якою визнає дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу 30 % підвищення до пенсії не у повному розмірі за період з 02.08.2010 року по день прийняття постанови суду неправомірними та зобов’язує відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі, позивачу, як дитині війни, недоплачене 30 % підвищення пенсії, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02.08.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.   

При перерахунку пенсії позивача, відповідач має застосовувати розмір мінімальної пенсії визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, оскільки інший розмір мінімальної пенсії законами України не встановлений, на що також звертав увагу Верховний Суду України при розгляді аналогічних справ.   

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в подальшому, то такі вимоги не відповідають змісту законодавства, оскільки судове  рішення  має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, на що також звертав увагу Верховний Суд України при розгляді аналогічних справ.   

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.     

Не може бути задоволено клопотання відповідача про залучення в якості другого відповідача Державне казначейство України, оскільки призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, є завданням управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. Своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, призначення (здійснення перерахунку) і виплату пенсії та інших виплат, відповідно до чинного законодавства забезпечують управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а тому залучення в якості другого відповідача Державного казначейства України є помилковим, що також було роз’яснено Вищим адміністративним судом України в 2009 році.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.ст. 4, 6-12, 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними з 02.08.2010 року по день прийняття судом постанови.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачене 30 % підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02.08.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.   

Допустити постанову суду до негайного виконання.

Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання  не було подано апеляційної скарги.   

Суддя: