__________________________________________________________________

Справа №  2-952/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(заочне)

 15.02.2011  року,  Києво-Святошинський районний суд Київської області  в складі:

головуючого судді -  Медвідь;

при секретарі -   Остролуцькій ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 петрович  відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась  до суду  з  позовом до ОСОБА_2 третя особа: ВДВС Києво-Святошинського РУЮ про відшкодування моральної шкоди та суми боргу з врахуванням індексу інфляції,  посилаючись на те, що 24.03.2000 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, по цивільній справі № 2-4520/2000, було прийняте рішення, згідно якого стягнуто борг з  відповідача  на користь її 49167 гривень, а також  2026 гривень держмита, а всього  51193 гривень.

        Після на брання судовим рішенням законної сили відповідач на неодноразові її пропозиції сплатити їй добровільно вищезазначену суму постійно відмовлявся це зробити Тому вона була вимушена звернутися до ВДВС Києво-Святошинського району Київської області із заявою про відкриття виконавчого провадження, по виконавчому листу .Але і до цього часу судове рішення відповідачем не виконане.

          Позивачка вважає, що судове рішення не виконується саме із вини відповідача. Саме Відповідач своїми умисними діями створює різні підстави та умови для повного невиконання ним законного судового рішення. Внаслідок послідовних, цілеспрямованих дій відповідача позивачка вже дуже довгий час проживає в літній кухні, яка не отоплюється, та в ній відсутнє газопостачання.           Стан її здоров'я значно погіршився. Позивачка весь час хворіє, періодично перебуває на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. За станом свого здоров'я вона вимушена - постійно лікуватися, що завдає їй фізичних та моральних страждань.           Гроші які їй винен відповідач в декілька разів знецінились, відповідач так поводиться і користується всіма можливими способами та не віддає їй гроші .

          Просила стягнути на її користь з відповідача  моральної шкоди з розмірі 60.000 гривень, а також  судові витрати.

          В ході судових засідань позивачка уточнила позовні вимоги просила стягнути моральну шкоду та індекс інфляції за період 1 січня 2009 року    по жовтень 2010 року в розмірі 110 522,21 грн.

В  судовому  засіданні  позивачка позов підтримала.

 Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і день слухання справи повідомлений, причини неявки суд не відомі. На підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи ВДВС Києво-Святошинського РУЮ  позов не визнала, , пояснила, що  провадження виконавче про стягнення боргу з відповідача було відкрито за заявою позивачки  24.04.07 року , після чого  виконавцем були зроблені запити  про наявність майна відповідача . 29.05.07 року  на  дії їх надійшла скарга від відповідача , яка розглядалася Киэво-Святошинським, апеляційним  судами . після надходження відповідей  БТІ  12.07.07 року було накладено арешт на ? частину будинку відповідача, 24.08.07 року знов винесено постанову про стягнення  на майно відповідача .  Після скасування ухвали Києво-Святошинсього суду апеляційним судом  16.10.07 року  були направлені повідомленням сторонам виконавчого провадження  про перевірку майна боржника  на 25.10.07 року , але державного виконавця не було допущено до помешкання  для виконання виконавчих дій  дружиною відповідача 06.11.07 року  було винесено постанову про призначення експертизи , 08.0.8 08  року було зроблено висновок Оскільки знов відповідачем була подана скарга на дії державного виконавця  10.10 08 року  було зупинено виконавче провадження  21.10 08 року  і до 21.09.09 року не проводилося ніяких виконавчих дій, оскільки не було заяв сторін. Після надходження ухвали з апеляційного суду  15.10. 09 року  виконавче провадження було поновлено  23.10.09 р. зроблені запити  про наявність земельної ділянки у відповідача  12.11.09 знов винесено  постанову про призначення оцінювача,  були призначені виконавчі дії на 24.11. 09 року  складено акт про  недопущення до помешкання . 22.03. 10 року направлено лист  експертній установі про дачу висновку  оцінки майна  повторно 28.04.10 року  06.05.10 року надійшов лист  про неможливість потрапити до приміщення

 01.06.10 року звернулися  з  подання про  входження до будинку  11.06.10 року  судом відмовлено в поданні , повторно подання направлено  29.08.10 року  ухвалою 31.08.10 року відмовлено . 29.09.10 року було направлені повідомлення про виконання виконавчих дій  на 12.10.10 року , але не були допущені до помешкання . 02.11. 10 року направлені повідомлення про виконання виконавчих дій  на 16.11.10 року  двері не відчинили  складено  акт . 19.11. 10 року подання  про примусове входження до житла  02.12.10 року судом винесено ухвалу про задоволення подання.  14.01.11 року направлені повідомлення про виконання виконавчих дій на  03.02.11 року але потрапити знов не змогли..

        Суд  вислухавши  осіб, які  приймали  участь у  розгляді  справи,  вивчивши матеріали  справи, в задоволенні позову відмовляє з таких  підстав:

         Судом  встановлено, що 24.03.2000 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, по цивільній справі № 2-4520/2000, було прийняте рішення, згідно якого стягнуто  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 49167 гривень, 2026 гривень держмита, а всього 51193 гривень.

           Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями діями, чи бездіяльністю  відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини , крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

          При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід виходити з вимог ст. 1167  ЦК України, яка визначає підстави покладання обов’язку  по відшкодуванню такої шкоди, та обставин, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

         Суд відмовляє  в цій частині, оскільки  відповідно роз’яснень  даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди “ обов’язковому з’ясуванню  при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди  підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з’ясувати,  чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні ,в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

           Наполягаючи на своїх вимогах про стягнення шкоди, позивачка не довела тих обставин, які дають підстави для покладання відповідальності на відповідача по відшкодуванню моральної шкоди.

            Посилаючись на довідку медзакладу від  04.10 2007 року ,12.03.2007 року , 12.02.2007 року  а також  витяг  з медичної карти  амбулаторного  стаціонарного хворого  в 2001 році  довідку  від 31.08.10 року  позивачка не довела в судовому засіданні, що ці захворювання пов»язані з протиправними діями відповідача по невиконанню рішення суду, тобто не доведено причинного зв»язку між його діями та  наявністю шкоди в розмірі  60000 гр. у зв»язку з цим.

           Як пояснила представник ДВС , позивачка звернулася у відділ з заявою про примусове виконання рішення суду  27.04.07 року.

            Наполягаючи на тому, що судове рішення не виконується саме із вини відповідача, ця обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.     

           В судовому засіданні не оспорювалося, що відповідач неодноразово  скаржився на дії виконавчої служби щодо дій ДВС з приводу виконання цього рішення.Також не оспорювався й факт що відповідачем не отримано жодного повідомлення про виконання виконавчих дій за місцем його проживання.

           Крім цього  Закон України «Про виконавче провадження»  в ст..ст. 87, 88 закріплена відповідальність  за невиконання рішення , що зобов»язує боржника виконати певні дії а також за невиконання  законних вимог державного виконавця  та порушення цього Закону.

          Проте, як встановлено судом відділом ДВС Києво-Святошинсбкого РУЮ ніяких мір за невиконання рішення суду  до відповідача не було застосовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з ура хуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."

          Суд відмовляє також в частині позову про стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції, оскільки  не вбачає вини відповідача  у невиконанні рішення суду про стягнення боргу.

         По-перше  позивачка не могла довести в судовому засіданні  суми  яку вимагає стягнути з врахуванням індексу інфляції, якщо сума боргу складає 51193 гр. а також не надала доказів  які б доводили  винні дії або бездіяльність відповідача  що призвели б до невиконання рішення суду, не надано доказів, які б свідчили  що відповідач ухиляється від виконання рішення суду  або незаконно ухиляється від його виконання.

 Враховуючи викладене, а також доводи представника ДВС  слід відмітити, що в даному випадку відповідачем жодних протиправних дій не допущено, з приводу  виконання рішення суду про стягнення з нього боргу..

  Зважаючи на відсутність беззаперечних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку, встановлюється наявність або відсутність протизаконних дій ,  винність відповідача  вчиненні ним неправомірних дій відносно позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не доведена за їх недостатністю.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Позивачка та її представник не довели тих обставин  на які посилалися як на підставу  своїх вимог  не надали докази в обґрунтування своїх вимог  не спростували тих обставин на які посилалася представник ВДВС Києво-Святошинського РУЮ в обґрунтування своїх пояснень  що є їх обов»язком  відповідно до засад  змагальності процесу  за ст.. 10 ЦПК  України . При цьому суд створив всі умови для  змагального процесу , роз»яснював  позивачці та її представнику  їх права та обов»язки.

         Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про  не обґрунтованість та не доведеність вимог позивачки оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст.. 57-59 ЦПК України.

        Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України « Про виконавче провадження», ст.ст. 625, 1167 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 209,  212, 214-215 ЦПК України, суд,-  

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2  третя особа: ВДВС Києво-Святошинського РУЮ про відшкодування моральної шкоди та суми боргу з врахуванням індексу інфляції – відмовити. .

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом десяти днів  з дня отримання його копії.

Суддя: