Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-881\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Отян О.В.
44 Доповідач Савченко С. О.
РІШЕННЯ
Іменем України
12 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Белінської І.М.,
суддів – Гайсюк О.В., Савченко С.О.
при секретарі – Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Олександрівського району на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Олександрівської районної державної адміністрації та Соснівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про включення до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), визначення земельної частки (паю).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
встановила:
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Олександрівської районної державної адміністрації та Соснівської сільської ради про визначення земельної частки (паю). В обґрунтування позову зазначав, що рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Аврора»він 26.10.1959 року був обраний головою колгоспу «Аврора»Соснівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. 18 лютого 1965 року був звільнений з посади голови колгоспу «Аврора»за рішенням загальних зборів колгоспників в зв’язку з переходом на роботу в райвиконком на виборну посаду заступника голови райвиконкому. 05 лютого 1966 року він був обраний головою ради Олександрівського міжколгоспного об’єднання по будівництву, де пропрацював до 02 січня 1985 року до дня звільнення за ст. 38 КЗпП УРСР в зв’язку з виходом на пенсію. Вважає, що він був колгоспником колгоспу «Аврора»постійно, оскільки з посади голови колгоспу був звільнений в зв’язку з переходом на роботу на виборні посади, пов’язані з діяльністю колгоспів, а тому у відповідності зі ст. 25 Земельного кодексу України та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року має право як пенсіонер на земельний пай, який просить йому визначити в розмірі 3.9 га з земель резерву Соснівської сільської ради.
В травні 2009 року позивач змінив та доповнив свій позов, просив суд включити його до списків осіб, які мають право на отримання земельної частки з визначенням земельної частки в розмірі 3.9 га з земель резерву Соснівської сільської ради.
Рішенням Олександрівського районного суду від 02 вересня 2009 року позов задоволено частково. За позивачем визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 3.9 умовних кадастрових гектарів на території земель резерву Соснівської сільської ради Олександрівського району. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Олександрівського району в інтересах держави в особі Олександрівської райдержадміністрації Кіровоградської області, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається, зокрема на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, не звернув увагу на те, що на момент розпаювання КСП «Україна»,правонаступника колгоспу «Аврора», 19.02.1996 року ОСОБА_2 не був ні працівником, ні пенсіонером КСП «України», а тому не мав права на земельну частку (пай).
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач та його представник з доводами апеляційного скарги не погодились.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження ; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач працював в колгоспі «Аврора», правонаступником якого є КСП «Україна», рішення про виключення його з членів з членів колгоспу суду не надавалось, відповідно на час розпаювання він був членом КСП і має право на земельний пай.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч.2 ст.78 Земельного Кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом статей 22, 23 ЗК України ( у редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
Судом встановлено, що на підставі рішення Соснівської сільської ради від 10 квітня 1995 року № 18 у колективну власність КСП «Україна»передано 2737.8 га земель(а.с.184). 19 лютого 1996 року КСП «Україна» зареєстрував в відділі Держкомзему у Олександрівському районі Державний акт на право колективної власності на землю. Позивач в списки громадян-членів КСП не включений (а.с. 200).
В порушення вимог ст.60 ЦПК України позивач не надав беззаперечних доказів про його членство в КСП на день видачі КСП «УКРАЇНА» Державного акта на право колективної власності на землю. Посилання позивача на те, що він зберігав членство в колгоспі, оскільки був звільнений в 1965 році з посади голови колгоспу «Аврора»в зв’язку з переходом на виборну посаду в райвиконком, а з неї на виборну посаду в міжколгоспну будівельну організацію і ця організація за її Статутом була колгоспно-кооперативною, а колгоспники, які працювали в міжколгоспбуді, залишалися членами колгоспів і користувались всіма правами колгоспників, не може взятись до уваги.
За змістом п.2 Статуту районного міжколгоспного об’єднання по будівництву в дане об’єднання могли вступати не тільки колгоспи, а й інші державні та кооперативні організації. Виборність посади гарантувала позивачеві право повернення його на посаду, яку він займав до переходу на виборну посаду при її незайнятості, позивач після звільнення з посади заступника голови райвиконкому не повернувся до колгоспу, крім того згідно п. 37 Статуту Олександрівського районного міжколгоспного об’єднання по будівництву виробничі і технічні кадри об’єднання комплектуються за рахунок працівників, які приймаються на роботу за трудовим договором у відповідності з трудовим законодавством, а також з числа колгоспників, які направляються колгоспами для роботи в об’єднанні.
П. 38 зазначеного Статуту говорить про те, що колгоспники, виділені для роботи в об’єднанні, зараховуються на роботу наказом керівника і на них поширюються всі права та обов’язки робітників і службовців об’єднання, а п.39 Статуту свідчить про те, що колгоспники, які працюють в об’єднанні, залишаються членами колгоспу і користуються всіма правами колгоспників. Копія трудової книжки позивача підтверджує, що позивач в 1965 році був звільнений з колгоспу, до якого не повертався і на роботу до міжколгоспбуду колгоспом не виділявся, на пенсію звільнений за трудовим законодавством. Крім того, згідно п.3.2 Статуту КСП «Україна» членом КСП могла бути особа, яка подала заяву про прийняття її у члени підприємства і ця заява розглянута правлінням та зборами уповноважених членів підприємства (а.с.38). Автоматичного зарахування колгоспників у члени КСП Статут підприємства не передбачав, як пояснили позивач та його представник в судовому засіданні позивач не звертався до КСП з заявою про прийняття його в члени КСП, а тому правомірно на час одержання КСП «Україна» Державного акта на право колективної власності на землю він не був включений в список, що додається до вказаного акта.
Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки матеріалам справи, не звернув увагу на те, що право на земельну частку (пай) виникає у осіб, які були членами КСП.
За таких обставин суд ухвалив рішення про задоволення позову, ґрунтуючись на припущеннях.
Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові у зв’язку з його недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст.314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу прокурора Олександрівського району задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2009 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Олександрівської районної державної адміністрації та Соснівської сільської ради про включення його до списків осіб, що мають право на земельну частку (пай) та визначення земельної частки (паю) з земель резерву відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді :