Справа № 22-ц-104/11Головуючий у 1-й інстанції Сарновський
Категорія - 2Доповідач - Козак І.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Козака І.О.
суддів - Хоми М. В.,
при секретарі - Тарнавська Т.В.
з участю сторін -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Лановецького районного споживчого товариства на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Лановецького споживчого товариства та Лановецького районного споживчого товариства, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на магазин по АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину шляхом примусового виселення,
та позовом Лановецького районного споживчого товариства до приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь», ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог, приватного нотаріуса Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5, Лановецької районної державної нотаріальної контори та комунального підприємства «Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів купівлі –продажу, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Лановецького районного суду із позовною заявою до Лановецького споживчого товариства та Лановецького районного споживчого товариства, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, про визнання права спільної часткової власності на магазин по АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину шляхом примусового виселення.
Заявлені вимоги позивачі мотивують тим, що вони є добросовісними набувачами спірного майна, зареєстровані його власниками у встановленому законом порядку і законність набуття ними права власності на спірне майно підтверджене судовими рішеннями.
Лановецьке районне споживче товариство звернулося до суду з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства «Промінь», ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог, приватного нотаріуса Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5, Лановецької районної державної нотаріальної контори та комунального підприємства «Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними договорів купівлі –продажу, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 грудня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права спільної часткової власності на магазин по АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину шляхом примусового виселення - відмовлено.
Позов Лановецького районного споживчого товариства про визнання недійсними договорів купівлі –продажу, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном –задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі –продажу приміщення магазину, що знаходиться в смт.Ланівці по вул.Грушевського (без номера), укладений 13 жовтня 2000 року між приватним сільськогосподарським підприємством «Промінь», в особі його директора ОСОБА_6, і ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2651.
Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод Лановецькому районному споживчому товариству у користуванні ? частиною приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1, шляхом примусового виселення ОСОБА_1 з даного приміщення.
В задоволенні інших заявлених Лановецьким районним споживчим товариством позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд неповно з»ясував всі обставини, що мають значення для справи, не надав належної правової оцінки доказам, представленими сторонами в суді, не дослідив належним чином питання тотожності чи розбіжності (відмінності) об»єктів нерухомого майна, а саме павільйону ПП-1, що знаходиться в м.Ланівці, територія ринку, та приміщення магазину в АДРЕСА_1
Лановецьке районне споживче товариство також подало на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову РайСТ щодо визнання недійсним реєстраційного посвідчення Лановецького районного БТІ №111 від 13.10.2000 року на ім»я ОСОБА_4 та ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі –продажу ? частини нежитлової будівлі приміщення магазину по АДРЕСА_1»у м.Ланівці, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого Лановецькою районною державною нотаріальною конторою 08.04.2008 року за реєстровим №693; визнання недійсною реєстрації права власності №111 від 23.04.2008 року ? частин приміщення магазину за ОСОБА_2; визнання права власності за Лановецьким РайСТ на приміщення магазину по АДРЕСА_1
Зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга Лановецького районного споживчого товариства підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12 вересня 1997 року №97 за Лановецьким РайСТ визнано право власності на павільйон ПП-1 та 16 вересня 1997 року на вказане приміщення йому видано реєстраційне посвідчення.
Дане рішення виконкому та реєстраційне посвідчення на право власності ніким не було скасовано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку.
В подальшому, згідно рішення Лановецької селищної ради від 02 квітня 1999 року №103 за Міжгосподарським підприємством по виробництву яловичини визнано право власності на приміщення магазину, що знаходиться на території ринку, на яке 5 квітня 1999 року районним БТІ видано реєстраційне посвідчення.
13 жовтня 2000 року ПСП «Промінь»(правонаступник Лановецького Міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини) згідно договору купівлі-продажу продало приміщення магазину, яке розташоване в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та в цей же день за ними зареєстровано право власності на дане приміщення –в рівних частках.
08 квітня 2008 року ОСОБА_4 продав належні йому ? частину приміщення магазину ОСОБА_2
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на приміщення магазину АДРЕСА_1»та усунення перешкод в користуванні майном шляхом примусового виселення суд виходив з того, що ПСП «Промінь»(як правонаступник Міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини) не може вважатися законним власником спірного приміщення. Крім цього, приміщення павільйону ПП-1, магазин по вул.Грушевського (без номеру) та магазин по АДРЕСА_1»є одним і тим же приміщенням.
З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи. Зокрема, рішення Лановецької селищної ради від 02 квітня 1999 року №103, яким за Міжгосподарським підприємством по виробництву яловичини визнано право власності на спірне приміщення магазину, а також видане 5 квітня 1999 року згідно даного рішення реєстраційне посвідчення, визнані недійсними на підставі рішень господарського суду Тернопільської області від 19 серпня 2004 року та 05 серпня 2005 року.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2000 року , згідно якого ПСП «Промінь»продало ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спірне приміщення магазину, як такий, що укладений з порушенням вимог ст.225 ЦК УРСР (1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, продавець набуває право власності лише в тих випадках, коли згідно із ст.145 цього кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що хоча ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є добросовісними набувачами спірного майна, однак, воно може бути у них витребуване, оскільки вибуло із володіння власника не з його волі.
Даний висновок суду ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та вимогах закону (ст.330 та ч.1 ст.388 ЦК України).
Також суд вірно відмовив в задоволенні позову Лановецького РайСТ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08 квітня 2008 року, згідно якого ОСОБА_4 продав належні йому ? частину приміщення магазину ОСОБА_2, оскільки останній є добросовісним набувачем, РайСТ не було учасником названої угоди і тому майно не може бути повернутим РайСТ шляхом застосування двосторонньої реституції, а лише шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.
Вказане підтверджується п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Крім цього, судом вірно у відповідності до ч.2 ст.16, ст.391 ЦК України зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди Лановецькому РайСТ у користуванні ? частиною приміщення магазину шляхом його примусового виселення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що такі перешкоди дійсно чиняться.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що Лановецьким РайСТ не пропущено строк позовної давності, оскільки такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону (п.4 ч.1 ст.268 ЦК України).
Разом із тим, суд першої інстанції невірно відмовив в задоволенні позову Лановецького РайСТ про визнання нечинним реєстраційного посвідчення Лановецького районного БТІ №111 від 13.10.2000 року на ім»я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнання права власності за Лановецьким РайСТ на приміщення магазину по АДРЕСА_1 а тому у цій частині рішення слід скасувати та постановити нове, яким задоволити вказані вимоги.
При цьому колегія суддів виходить із наступного. Відмовляючи РайСТ у визнанні права власності на спірне приміщення, суд виходив з того, що РайСТ є власником цього майна , про що встановлено судом і підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, а тому немає необхідності підтверджувати таке право.
Колегія не може погодитись з таким висновком суду. Відповідно до ст. 392 ЦПК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не визнавали права власності на спірне майно за РайСТ, заявляли перед судом вимогу про визнання за ними права спільної часткової власності на приміщення магазину. Ними надавались документи про підтвердження свого права на це майно: договір купівлі –продажу від 13.10.2000 року, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №18411054 від 08.04.2008 року; договір купівлі –продажу від 08.04.2008 року та витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №18621857 від 23.04.2008 року. Право власності РайСТ на спірний об»єкт нерухомості посвідчено реєстраційним посвідченням від 16.09.1997 року, але в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 по ? частині.
При таких обставинах, виходячи із вимог ст. 392 ЦК України, визнання права власності на цей об»єкт за РайСТ є засобом усунення невизначеності у взаємовідносинах суб»єктів спору, створення необхідних умов для його реалізації і запобігання дій з боку будь –яких осіб, що перешкоджають його нормальному здійсненню.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що так як власником спірного майна є РайСТ, а інші особи, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають реєстраційні посвідчення на це майно, то дані посвідчення слід визнати нечинними.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити, Лановецького районного споживчого товариства задовольнити частково. Рішення Лановецького районного суду від 7 грудня 2010 року - в частині відмови у визнанні права власності на майно та визнання недійсними реєстраційних посвідчень –скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким визнати право власності за Лановецьким Районним споживчим товариством на приміщення магазину по АДРЕСА_1
Визнати нечинними реєстраційні посвідчення №111 від 13.10.2000 р. та № 111 від 23.04.2008 р. на це приміщення на ім»я ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.О. Козак