Справа № 2-743/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.  Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді  Яніва Н.  М.

при секретарі -           Сунак Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання договору позики від 01.06.2010р. укладеного між сторонами по справі недійсним.

      В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що 01.06.2010р. між позивачем та відповідачами було укладено договір позики (по розписці), з якого вбачається, що ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 75300 доларів США та 11300 Євро, які зобов»язувався повернути до 01.09.2010р.. Проте при розгляді справи 2-2837/10 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за вказаним договором позики, судом було встановлено та визнано всіма сторонами по справі, що по оспорюваному договору позики, щодо якого позивачем написана розписка від 01.06.2010р. кошти не передавались взагалі. Крім того наголошує, що при вчиненні вказаного правочину сторонами не додержано форми (письмової) правочину.  З посиланням на вищенаведене просить визнати вказаний договір позики недійсним.

         В судовому засіданні позивач позов підтримав, додатково пояснив, що дійсно 4-5 років тому позичив у ОСОБА_2 30 000 доларів США для відкриття особистої справи під 3% місячних. В 2008р. позичив ще 4500 Євро під 5% місячних. До вказаного дня кошти не повернув, бо не мав змоги, а тому на прохання останньої постійно переписував розписки, змінюючи пра цьому дату повернення боргу за договором. Розписки писав під диктовку ОСОБА_2. Вважає, що сума збільшилась настільки бо відповідачка нараховувала відсотки, зичив значно меншу суму. По розписці від 01.06.2010р. в цей день коштів не отримував, а просто переписав розписку, продовживши термін повернення коштів. Свідків при написанні ним розписок та при передачі коштів не було. Всі попередні розписки ОСОБА_2 залишала в себе.  Просить позов задоволити.

         Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що приблизно в 2005р.  познайомилась з ОСОБА_4, з яким перебувала в гарних відносинах. За деякий час останній звернувся до неї з проханням, знаючи, що її син перебуває за кордоном позичити 3000 доларів США на що вона погодилась. Приблизно в 2006р не повернувши попереднього боргу, звернувся знову з проханням, що оскільки має намір відкрити власний бізнес, а тому просить позичити ще 72300 доларів США, а коли розпочне роботу то поверне весь борг. Крім того запропонував їй іти до нього працювати, на що вона погодилась і позичила йому гроші про що той написав відповідну розписку. В подальшому коли вийшов строк повернення коштів вона звернулась з вимогою повернути гроші, однак той сказав, що грошей в нього немає, а крім того йому потрібно погасити заборгованість по кредитах в банку, то просив ще трохи відтермінувати строк повернення грошей, а тому переписали розписку. В подальшому на прохання ОСОБА_1 така переписувалась неодноразово, оскільки він не хотів повертати гроші. Також їй відомо, що в 2008р. її син ОСОБА_3 позичив ОСОБА_1 11300 Євро. Незаперечує того, що під час складання розписки 01.06.2010р. гроші не передавались, а тільки так би мовити відстрочили термін повернення раніше позичених коштів. Просить в позові відмовити.

        Відповідач ОСОБА_3 позов заперечив повністю, в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що його мама ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 75 300 доларів США на розвиток бізнесу. Крім того, оскльки з ОСОБА_1 у них були фактично дружні відносини, то в 2008р. він позичив останньому 11300 Євро, для закупівлі обладнання, які той зобов»язувався повернути в найкоротші терміни, про що написав йому розписку. В подальшому так як позиваач по справі не повертав боргу то за його проханням вони з матір»ю продовжували йому термін повернення такого, розписки при цьому переписувались, власноручно ОСОБА_1        

         Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов позивачем тслід задоволити повністю з таких міркувань.  

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики  одна сторона (позикодавець) передає у власність другої стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмової формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження такого може бути подано розписку.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмової формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані  позичальником від позикодавця  або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.  Це положення не застосовуються до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

         Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позичальник ОСОБА_1 не надав суду письмових доказів того, що він не отримував за договором позики вказану в договорі суму грошей –72300 доларів США та 11300 Євро, а навпаки не заперечив того факту, що розписку про борг написав власноручно. В договорі вказано, що він отримав вказану суму від позикодавця до підписання договору.

       Щодо посилання позивача про недотримання форми правочину, то відповідно до п.12  Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р., порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо. В даному випадку такої підстави не передбачено.

      Крім того, згідно рішення Стрийського міськрайонного суду від 11.11.2010р. з ОСОБА_1 постановлено стягнути на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 711 410 грн. боргу за спірним договором позики. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10.03.2011р., вказане рішення суду залишено без змін, тобто є таким, що набрало законної сили. З аналізу вказаних процесуальних документів вбачається, що правомірність спірного договору позики  обговорювалась в судових засіданнях і суди дійшли висновку, що такий мав місце.

      Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

     Договір позики відповідає вимогам ст. 626, 628, 1046 ЦК України, оскільки між сторонами  при укладенні договору досягнуто  згоди по всіх істотних умовах договору, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, а тому підстав для визнання договору позики  недійсним немає.

     Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що підстав для визнання договору позики від 01.06.2010р. укладеного між сторонами по справі недійсним немає, а отже немає підстав для задоволення позову.    

    Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики від 01.06.2010 року недійсним -відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається  протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:Н. М. Янів