Справа №  22-а-1702/2011  

Категорія  10.3.1       

Головуючий у 1 інстанції  Гургула В.Б.  

Суддя-доповідач  Томин О.О.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

          головуючої:                       Томин О.О.

          суддів:                    Пнівчук О.В., Шишко А.І.

          розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 30.06.2010 року за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на рішення Тисменицького районного суду від 19 жовтня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 19 жовтня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі в користь ОСОБА_2 невиплачене підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року в сумі 710 грн. 93 коп. та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року до 30.06.2010 року в сумі 2917 грн. 56 коп., а всього 3628 грн. 49 коп.

На дане рішення управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що не зважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року на законодавчому рівні не визначено, які органи повинні  виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.

          Судом, на думку апелянта, не враховано того, що в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено поняття "мінімальної пенсії за віком", як розрахункової величини для підвищення пенсії. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Такий розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,    призначених за даним Законом, а правовий механізм вирахування мінімальної пенсії за віком на 30%, на підставі якого мають підвищуватись пенсії дітям війни, відсутній.

         Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

         Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

        Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії громадян, яким надано статус дитини війни та має право на соціальні гарантії, визначені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

            Відповідно до статті 6 даного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.             

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що управління Пенсійного фонду, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило.

Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України" на 2007-2008 роки та відновлено у попередній редакції дію ст.6 ЗУ"Про соціальний захист дітей війни".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів управлінням Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.

                 Необгрунтованими є доводи апелянта щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 зазначеного Закону  застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.  

          Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та  процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду, а тому підстав для його  скасування колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х  в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без зміни.  

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до  Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча                                                                                О.О. Томин

Судді                                                                                          О.В. Пнівчук

                                                                                          А.І. Шишко