Справа №  22-а-1885/2011  

Категорія  10.3.1       

Головуючий у 1 інстанції  Вилка С.С.  

Суддя-доповідач  Томин О.О.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

          головуючої:                        Томин О.О.

          суддів:                     Шишка А.І., Соколовського В.М.

          розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на рішення Галицького районного суду від 19 жовтня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Галицького районного суду від 19 жовтня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року, відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням виплачених сум.

На дане рішення управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету України. Ухвалюючи рішення про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на користь позивача певної суми, суд не з'ясував, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок пенсійного фонду для виплати їх особам, які мають статус дитини війни, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право пенсійний фонд проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів.

Апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії громадян, яким надано статус дитини війни та має право на соціальні гарантії, визначені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 6 даного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що управління Пенсійного фонду, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в Галицькому районі для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.

                 Необгрунтованими є доводи апелянта щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 зазначеного Закону  застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.  

          Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та  процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду, а тому підстав для його  скасування колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х  в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без зміни.  

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку  безпосередньо до  Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча                                                                                О.О. Томин

Судді                                                                                          А.І. Шишко

                                                                                          В.М. Соколовський