РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" березня 2011 р. Справа № 9/154-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі Водоп"ян О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від 26.01.11 р. у справі № 9/154-10 (суддя Тісецький С.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД", м.Вінниця
до Вінницької міської ради, м.Вінниця
про визнання недійсними договорів оренди землі
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.01.2011р. у справі №9/154-10 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" до Вінницької міської ради про визнання недійсними договорів оренди землі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.136-141).
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- договори оренди від 23.04.2008р. були укладені директором ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" без попереднього погодження із загальними зборами учасників товариства;
- укладаючи договори оренди, директор ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" перевищив свої повноваження, передбачені статутом товариства, у зв"язку з чим наявні підстави для визнання спірних договорів недійсними;
- рахунки зі сплати орендних платежів за період з серпня 2008р. по травень 2009р., котрі підписані директором ОСОБА_1, не містять резолюцій посадових осіб товариства про перерахування коштів за оренду, що свідчить про відсутність погодження загальними зборами учасників товариства укладення спірних договорів.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Позивач та відповідач своїх представників у судове засідання не направили, про причини неявки їх представників суд не повідомили.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" (орендар) та Вінницькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п.1 якого орендодавець Вінницька міська рада на підставі рішення від 04.04.2008р. за №1876 надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.30-річчя Перемоги, б/н (а.с.10-12).
Відповідно до п.3 договору в оренду надається земельна ділянка площею 0,1791 га (в тому числі площею 0,0149 га в межах "червоних ліній" без права забудови) у якісному стані без техногенної забрудненості.
Як передбачено п.9 договору, договір укладається терміном на 10 років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє до 04.04.2018р.
Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 договору встановлено, що орендна плата складає 91027,96 грн. в рік і вноситься орендарем щомісячно, а розрахунки закінчуються не пізніше 04.05.2018 р.
18.07.2008р. вказаний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі» за №040800100159.
23.04.2008р. сторонами укладено договір оренди земельної ділянка, за умовами якого ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" в оренду надається земельна ділянка площею 0,1134 га (в тому числі в межах "червоних ліній" площею 0,0676 га та площею 0,0583 га в межах ПЗС без права забудови) для громадського призначення (благоустрій) у такому якісному стані без техногенної забрудненості (а.с.15-17).
Як передбачено п.9 договору, договір укладається терміном на 10 років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє до 04.04.2018р.
Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 договору встановлено, що орендна плата складає 9682,82 грн. в рік і вноситься орендарем щомісячно, а розрахунки закінчуються не пізніше 04.05.2018р.
18.07.2008р. вказаний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі» за №040800100160.
Як вбачається з актів прийому-передачі земельних ділянок від 18.07.2008р., останні були передані в оренду ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" (а.с.13, 18).
Вважаючи, що директор ОСОБА_1 не мав повноважень на укладення такого роду правочинів від імені товариства в силу наявних обмежень, викладених в п.п. 11.1 - 11.3, п. 11.5 Статуту товариства, ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 15.07.2010р. про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 23.04.2008р. (а.с.2-5).
Обґрунтовуючи позов, позивач, посилаючись на ч.3 ст. 92, 203, 215 ЦК України, зазначає:
- відповідно до пункту 11.2 Статуту ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" (затвердженого зборами учасників товариства, протокол №3 від 07.07.2005р.) директор товариства призначається та звільняється з посади зборами учасників товариства. Директор товариства укладає контракт з товариством, який від імені останнього повинен бути підписаний особою, уповноваженою до цього зборами учасників товариства;
- згідно п.11.3 Статуту, директор товариства діє згідно з чинним законодавством України, цим статутом, підписаним з ним контрактом, та має право в порядку, визначеному даним Статутом самостійно вирішувати всі питання діяльності товариства, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції зборів учасників товариства;
- пунктом 11.5 Статуту передбачено, що директор товариства чи особа, яка на законних підставах його заміщає, без погодження із зборами учасників товариства та без їх попереднього письмового дозволу не має права, зокрема, укладати від імені товариства угоди, одноразова сума (або сумарна - з одним контрагентом) яких перевищує 50 000 дол. США.
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 26.01.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.144-146).
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на таке.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, недійсним є правочин, який вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях ст.92 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як встановлено ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частинами 1-5 ст.62 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю може бути колегіальним (дирекція) або одноособовим (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Абзац перший частини першої ст.124 Земельного кодексу України встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як зазначалося вище, позивач стверджує, що з боку ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" спірні договори оренди від 23.04.2008р. укладено директором товариства ОСОБА_1, який не мав на те повноважень.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до наказу №73/1к від 07.07.2005р. ОСОБА_1, яким укладено спірні договори оренди, призначено на посаду виконуючого обов"язки директора ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" на підставі рішення зборів засновників від 07.07.2005р. №3 (а.с.35).
Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4 Статуту ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" (далі - Статут) виконавчим органом товариства є директор товариства. Директор товариства діє згідно з чинним законодавством України, цим Статутом, підписаним з ним контрактом, та має право в порядку, визначеному даним Статутом самостійно вирішувати всі питання діяльності товариства, без довіреності здійснює дії від імені товариства, зокрема, укладає угоди, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції зборів учасників (а.с.21-34).
З матеріалів справи вбачається, що контракт з директором ОСОБА_1 укладений не був, а тому він мав керуватися у своїй діяльності діючим законодавством і Статутом товариства та діяти в межах повноважень, визначених в Статуті товариства.
Позивач, обґрунтовуючи позов, стверджує, що положення абз. 2 ч.3 ст. 92 ЦК України в частині, що стосується відсутності юридичної сили в обмеженні повноважень у представників юридичної особи у відносинах з третіми особами не може бути застосоване, як підстава відсутності можливості робити посилання на ч.2 ст.203 ЦК України в обґрунтування позовних вимог про визнання правочинів недійсними, оскільки спростовується ймовірність того, що Вінницька міська рада не знала чи не могла знати про існуючі обмеження в представництві товариства директором.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначених тверджень позивача.
Зіславшись на п.11.5 Статуту, яким передбачено, що директор товариства або особа, яка його на законних підставах заміщає, не вправі укладати без попереднього погодження із зборами учасників товариства угоди, одноразова сума (або сумарна - з одним контрагентом) яких перевищує еквівалент 50000 дол. США за курсом НБУ, позивач вказує на перевищення директором своїх повноважень при укладенні спірних договорів, зазначаючи, що сумарна ціна укладених угод складає 2072218,00 грн., що еквівалентно 414443,60 дол. США.
Проте, з таким доводами судова колегія не погоджується, зважаючи на таке.
Частиною 5 ст.762 ЦК України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено частинами 1 і 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Так, згідно пунктів 10.1 спірних договорів оренди від 23.04.2008р. розмір орендної плати становить 100710,78 грн. (91027,96 + 9682,82) в рік і вноситься орендна плата щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).
Таким чином, сумарно одноразова сума щомісячної орендної плати за обома спірними договорами оренди складає 8392,57 грн. (100710,78 грн. : 12 міс.), що не перевищує передбачене п.11.5 Статуту ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" обмеження (50000 дол. США за курсом НБУ).
Як стверджується матеріалами справи, зокрема, картками-рахунками :6418 за період з 01.01.2007р. по 31.10.2010р. та виписками по особовому рахунку позивача, листом Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 11.01.2011р. №1500/10/15-3 (а.с.107-122, 125) орендар (позивач у справі) на виконання спірних договорів у 2008р. сплатив орендної плати в сумі 37530,47 грн., у 2009р. - 58447,24 грн., що додатково підтверджує юридичну силу правочинів.
Таким чином, позивачем не доведено наявність встановлених законом підстав для визнання договорів оренди земельної ділянки від 23.04.2008р. недійсними.
Доводи апеляційної скарги фактично повторюють обґрунтування позовних вимог про визнання спірних договорів недійсними і, відповідно, не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а тому рішення господарського суду Вінницької області від 26.01.2011р. слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.01.2011 року у справі №9/154-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД", м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №9/154-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 –до справи,
2,3 –сторонам,
4 –в наряд.