Справа № 266/7829/21

Провадження№ 3/266/288/22

                                        ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року                                                                 м. Маріуполь        Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Федотова В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 МРУП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №417407 від 14.12.2021 року, о 15 год. 10 хв., гр. ОСОБА_1 перебувала на площі Мічмана Павлова, буд. 10 у м. Маріуполі без документів, що посвідчують особу та без наявності документів, що підтверджують вакцинацію від COVID-19, чим порушила вимоги п.п.2 п.2-2 Постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року, за що передбачена відповідальність згідно вимог ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак, у визначений судом час в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила.

Згідно диспозиції ч.1 ст. 44-3 КУпАП, яка є бланкетною, адміністративна відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Підпункт 2 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року (далі – Постанова), встановлює заборону перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.

На підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції до матеріалів справи додано відеозапис.

Щодо наданого поліцейським відеозапису із невідомого пристрою, то суд зазначає наступне.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відоефіксацію власними засобами відеофіксації.

Таким чином, надані поліцейським відеозаписи із невідомих відеозаписуючих пристроїв, які не містять ані даних, ані часу, не можуть бути належними доказами у справі. При цьому, поліцейський не був позбавлений можливості зафіксувати правопорушення за допомогою портативного відео реєстратора (нагрудної камери), однак такою можливістю не скористався.

Схожої правової позиції дійшов і Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 21.07.2021 року у справі № 679/625/21.

Аналізуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що працівником поліції було допущено порушення вимог діючого законодавства.

У відповідності до положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника, в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Оскільки справи про адміністративні правопорушення розглядаються судом в межах протоколу про адміністративне правопорушення, тому суддя не вправі виходити за межі зазначеної у протоколі суті адміністративного правопорушення та його кваліфікації в сторону погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до рапорту працівника поліції, встановлено, що правопорушення було зафіксовано на мобільний телефон, тому суд вважає, що відеозаписи надані поліцейським не можуть бути належними доказами у справі.

Так ж правову позицію висловив Сьомий апеляційний адміністративний суд від 21.07.2021 у справі № 679/625/21, що відеозаписи надані поліцейським з мобільного телефону не можуть бути належними доказами у справі».

Також, в матеріалах справи не міститься відомостей на які саме пристрої було здійснено фіксацію розгляду справу.

Так судом встановлено, що поліцейськими було порушено наказ МВС № 1026 від 18.12.2018 року Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Також суд зауважує, що в протоколі не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію самого правопорушення, що не відповідає вимогам частини третьої статті 283 КУпАП. Так, у графі «До протоколу додаються» від 14.12.2021 року вказано лише, що до протоколу додаються, відео докази та пояснення, при цьому не зазначено найменування приладів якими було здійснено фіксування.

Суд зобов`язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,  «Яременко проти України».

Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, як такий, що складений з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності. Інші докази не вказують на беззаперечне доведення вини гр. ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого їй правопорушення в передбаченому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини гр. ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 44-3 ч.1, 221, 245, 247 п.1, 251, 252, 268, 280, 283, 284 ч.1 п.3,ч.2 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.44-3 КУпАП провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

       Суддя:                                                                         Федотова В. М.