Копія                                                                                                                          Справа № 1170/2а-2043/12

Категорія статобліку  8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       09 серпня 2012 року                                                                                                               м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний  суд у складі:

головуючого –судді Флоренка О.Ю.

при секретарі –Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2012 року Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача від 01.06.2012 р.: №0001110171 та №0001120171 (далі –оскаржувані податкові повідомлення – рішення).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 03.05.2012 р. по 17.05.2012 р. посадовою особою відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. В результаті проведеної перевірки було складено акт перевірки від 24.05.2012 р. №156/1710/ НОМЕР_1 .

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.06.2012 р. №0001110171, яким позивачу донараховано основного платежу по податку на додану вартість в сумі 5284,15 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2642,08 грн. та від 01.06.2012р. №0001120171, яким позивачу донараховано основного платежу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3988,88 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1994.44 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення винесені відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача Пономарьов М.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача Бобух С.А. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 87 - 88).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що податковий кредит з ПДВ позивачем сформовано на підставі неіснуючих, безтоварних операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях та податкових накладних, виписаних з порушенням вимог п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. У зв`язку з чим відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення є законними та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 26.07.2001 року. 19.06.2009 року дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію, номер запису в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців 2 444 001 0001 016071 (а.с. 8). 02.07.2009 року позивачу Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді, видано свідоцтво №100233674 НБ№084451 про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с. 9). 10.09.2009 року позивача взято на облік до ДПІ у м. Кіровограді, як платника податків (а.с. 7).

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 03.05.2012 р. по 17.05.2012 р. головним державним податковим ревізором –інспектором (інспектором податкової служби I рангу) відділу податкового контрольно –фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Корченюком О.В., на підставі наказу відповідача від 23.04.2012 року №173 (а.с. 90) та направлення на перевірку від 03.05.2012 року №163 (а.с. 89) було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.  В результаті проведення перевірки складено відповідний акт перевірки від 24.05.2012 року №156/1710/2686212832 (а.с. 30 –48).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, що полягало у неналежному веденні обліку доходів та витрат за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян», п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, що полягало у завищенні валових доходів на 785363,05 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року на суму 43642,50 грн. за 2011 рік на суму 741720,55 грн. та у завищенні валових витрат на 811955,55 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року на 52818,35 грн., за 2011 рік на 759137,20 грн., в результаті чого позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 3988,88 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року в суму 1376,38 грн., за 2011 рік в сумі 2612,50 грн.

- пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. «а`п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, Податкового Кодексу України –що полягало у завищенні податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 13067,57 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 10695,00 грн. та лютий 2011 року на 2372,57 грн.;

- пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 16042,50 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 8728,50 грн. та лютий 2011 року на 7314,00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 5284,15 грн.

01.06.2012 року, на підставі акта перевірки від 24.05.2012 року №156/1710/2686212832, відповідачем  було прийнято податкове повідомлення –рішення форми “Р” №0001110171, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7926,23 грн., із них: за основним платежем у розмірі 5284,15 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2642,08 грн. (а.с. 50).

01.06.2012 року, на підставі акта перевірки від 24.05.2012 року №156/1710/2686212832, відповідачем  було прийнято податкове повідомлення –рішення форми “Р” №0001120171, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 5983,32 грн., із них: за основним платежем у розмірі 3988,88 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1994,44 грн. (а.с. 49).

З приводу заявлених позивачем позовних вимог суд зазначає наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування, зокрема,  є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У відповідності до п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов`язаній з постачальником особі, суб`єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об`єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

На підставі пп. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до  пп. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Водночас, на підставі пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до п. 201.6. ст. 201 ПК України, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

          Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення  у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

З матеріалів справи судом встановлено, що контрагентами  позивача в період, що перевірявся, були ПП “Севпипснаб”, ТОВ “Бренд Строй”.

Так, ПП “Севпипснаб” була виписана податкова накладна від 04.10.2010 р. №45 на придбання вугілля з сумою ПДВ 8728,50 грн.

ТОВ “Бренд Строй” була виписана податкова накладна від 27.01.2011 р. №104 на придбання вугілля з сумою ПДВ 7314 грн.

По даним контрагентам до суду відповідачем надано відповідні довідки та акти, складені за результатами їх перевірок.

Так, відповідачем надано довідку від 22.03.2011 року №150/15-219/37251342/2180/10 про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Севпипснаб`з питань відображення сум ПДВ в податкових деклараціях за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий 2011 року (а.с. 91 –95).

В ході перевірки встановлено порушення ПП «Севпипснаб»- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п 75 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 185, ст. 188, ст.200 Податкового Кодексу України;

- п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст. 650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Севпипснаб».

Також відповідачем до суду надано акт від 06.04.2012 року №29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй`з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами –покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово –господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року (а.с. 96 –102).

Внаслідок чого, встановлено порушення ТОВ Бренд Строй`ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Бренд Строй`до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року;

- звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами –покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року;

- звіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій з контрагентами –покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Позивач не надав до перевірки та під час розгляду справи у суді доказів, які б підтверджували факти: придбання позивачем вугілля у ПП «Севпипснаб», ТОВ «Бренд Строй», перевезення (транспортування), зберігання вугілля, а також факти оплати за придбане позивачем  у ПП «Севпипснаб», ТОВ «Бренд Строй`вугілля, як і не надав доказів подальшого використання вугілля у своїй господарській діяльності.

          Жодного господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентами ПП «Севпипснаб», ТОВ «Бренд Строй», позивачем до суду не було надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі – ГК України), майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Представник позивача не надав до суду доказів, які б свідчили про укладення між ним та його контрагентами договорів у спрощений спосіб, як  не надав доказів того, що сторонами при укладенні зазначених господарських договорів були погоджені предмет, ціна та строк дії договорів.

          Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагентів позивача ПП «Севпипснаб», ТОВ «Бренд Строй`фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення цих господарських операцій між позивачем та його контрагентами:  ПП «Севпипснаб», ТОВ «Бренд Строй».

З огляду на вищевикладене суд вважає доведеними та обґрунтованими висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які полягали у завищенні ним податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 16042,50 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 8728,50 грн. та лютий 2011 року на 7314,00 грн.

Внаслідок чого, суд вважає законним та таким, що не підлягає скасуванню податкове повідомлення –рішення відповідача від 01.06.2012 р. №0001110171, на підставі якого позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7926,23 грн., із них: за основним платежем у розмірі 5284,15 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2642,08 грн. Зазначене є підставою для відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог у цій частині.

На підставі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 13 «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»(у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу.

Відповідно до підставі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

          За наведених вище висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом  ПП «Севпипснаб`у жовтні 2010 р., суд вважає доведеними та обґрунтованими висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, згідно яких не підлягають включенню до складу валових витрат позивача за 2010 р. кошти в загальній сумі 43642,50 грн., які сплачені позивачем за нібито придбане ним вугілля у ПП «Севпипснаб». Так само, як не підлягають включенню до складу валових доходів позивача за 2010 р. кошти в загальній сумі 43642,50 грн., які отримані позивачем за реалізацію вугілля КД УДППЗ «Укрпошта`у жовтні  2010 р. (видаткова накладна від 12.10.2010 р. №25).

          Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагента позивача ПП «Джетта-Плюс» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання вугілля між позивачем та його контрагентом ПП «Джетта-Плюс`у жовтні 2010 р. на суму 9175,85 грн. (без ПДВ).

          З урахуванням цієї суми, завищення позивачем валових валових витрат за ІV квартал 2010 року складає 52818,35 грн.

Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

          У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

          На підставі п. 177.2, п. 177. 4 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

За наведених вище висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання вугілля між позивачем та його контрагентом ТОВ «Бренд Строй» у січні-лютому місяцях  2011 р., суд вважає доведеними та обґрунтованими висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, згідно яких не підлягають включенню до складу валових витрат позивача за 2011 р. кошти в загальній сумі 36570 грн., які сплачені позивачем за нібито придбане ним вугілля у ТОВ «Бренд Строй». Так само, як не підлягають включенню до складу валових доходів позивача за 2011 р. кошти в загальній сумі 36570 грн., які складаються з коштів, отриманих позивачем: за реалізацію вугілля ТОВ «Авіра Трейдінг`у січні –лютому 2011 р. на загальну суму 13021,47 грн., а також за реалізацію вугілля ФОП ОСОБА_2 у січні 2011 р. на суму 23548,53 грн.

Відповідачем також надано до суду: 1) акт від 29.08.2011 року №157/1710/2686212832 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року (а.с. 103 –110).

У ході перевірки встановлено, що позивачем порушено: - вимоги ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 ч.2 т. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; - п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 12737,35 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 12737,35 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 13915,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 13915,00 грн.

2) Акт від 02.11.2011 року №210/1710/2686212832 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр», ПП «Зітекс», за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року (а.с. 123 –131).

У ході перевірки встановлено, що позивачем порушено: - вимоги ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; - п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 106302,31 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 45152,87 грн., за червень 2011 року на суму 41118,47 грн., за липень 2011 року на суму 20030,97 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 126129,70 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 50204,00 грн., за червень 2011 року на суму 56185,13 грн., за липень 2011 року на суму 19740,57 грн., в орезультаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 3483,33 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 3483,33 грн.

3) Акт від 23.12.2011 року №260/1710/2686212832 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі`за січень –лютий 2011 року та серпень 2011 року (а.с. 111 –122).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено: - вимоги ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 ч.2 т. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; - п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 29144,09 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 24230,00 грн., за серпень 2011 року на суму 4914,09 грн; - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 25473,78 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 19396,28 грн., серпень 2011 року на суму 6077,50 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сум 1301,50 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 1301,50 грн.

Позивач не надав до перевірки та під час розгляду справи у суді доказів, які б підтверджували факти: придбання позивачем вугілля у ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі», перевезення (транспортування), зберігання вугілля, а також факти оплати за придбане позивачем у зазначених контрагентів вугілля, як і не надав доказів подальшого використання вугілля у своїй господарській діяльності.

          Жодного господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентами , позивачем до суду не було надано.

Представник позивача не надав до суду доказів, які б свідчили про укладення між ним та його контрагентами ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі`договорів у спрощений спосіб, як  не надав доказів того, що сторонами при укладенні зазначених господарських договорів були погоджені предмет, ціна та строк дії договорів.

          Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагентів позивача ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі`фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення цих господарських операцій між позивачем та його контрагентами:  ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі».

На думку суду, не спростовують наведених відповідачем та судом висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами надані позивачем до матеріалів справи письмові докази, а саме: податкові накладні від 24.12.2010 року №912, від 13.12.2010 року №913, підписані ПП «Джетта Плюс`та ФОП Каранським (а.с. 25 - 26), податкові накладні від 14.02.2011 року №3, від 18.02.2011 року №4, підписані СПД ФО ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 (а.с. 27 –28), податкова накладна від 29.07.2011 року №118, підписана ПП «Зітекс`та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 29).

За наведених вище висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання вугілля між позивачем та його контрагентами: ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі» у січні-серпні місяцях  2011 р., суд вважає доведеними та обґрунтованими висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, згідно яких не підлягають включенню до складу валових витрат позивача за 2011 р. кошти в загальній сумі 759137,20 грн., які сплачені позивачем за нібито придбане ним вугілля у ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі`за період з січня по серпень 2011 р. Так само, як не підлягають включенню до складу валових доходів позивача за 2011 р. кошти в загальній сумі 741720,55 грн., які складаються з коштів, отриманих позивачем: за реалізацію вугілля ВАТ «КЗБМ №1»у квітні 2011 р. на суму 63686,75 грн. (видаткова накладна від 12.04.2011 р. №9), за реалізацію вугілля ВАТ «КЗБМ №1», ВАТ «КЗБМ №2 - Синтез», ТОВ «Авіра –Трейдінг», ПП «Фірма Простір»  за період з травня по липень 2011 р. на загальну суму 514094,90 грн., а також за реалізацію вугілля ВАТ «КЗБМ №2 - Синтез», ТОВ «Авіра –Трейдінг», ПП «Фірма Простір»  за період з січня по серпень 2011 р. на загальну суму 127368,90 грн.

З огляду на вищевикладене суд вважає доведеними та обґрунтованими висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян», п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, які полягали у завищенні позивачем валових доходів на 785363,05 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року на суму 43642,50 грн. за 2011 рік на суму 741720,55 грн. та у завищенні ним валових витрат на 811955,55 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року на 52818,35 грн., за 2011 рік на 759137,20 грн.

Внаслідок чого, суд вважає законним та таким, що не підлягає скасуванню податкове повідомлення –рішення відповідача від 01.06.2012 р. №0001120171, на підставі якого позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 5983,32 грн., із них: за основним платежем у розмірі 3988,88 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1994,44 грн. Зазначене є підставою для відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог також і у цій частині.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом  відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також  відсутності зв`язку між такими операціями та господарською діяльністю позивача, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов`язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Суд зауважує, що позивач не виконав свій обов`язок щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, хоча мав об`єктивну можливість та достатньо часу для надання до суду доказів на підтвердження реальності вчинення спірних господарських операцій між ним та його контрагентами.

Суд вважає, що представником відповідача було доведено законність дій відповідача з приводу проведення податкової перевірки позивача та прийнятих за наслідками перевірки оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення від 01.06.2012 р.: №0001110171 та №0001120171, були винесені відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є законними і не підлягають скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

          Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.08.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя                                                             (підпис)                                                  О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя                                                                                                              О.Ю. Флоренко

Дата виготовлення постанови в повному обсязі –15.08.2012 р.