УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" березня 2011 р.справа № 2а-12901/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Потапові К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 07.12.2009 року у справі № 2а-12901/08/0470
за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів
до
проДочірнього підприємства «Агро-Аврора»Товариство з обмеженою відповідальністю «СНП-Україна
стягнення адміністративно –господарських санкцій,
ВСТАНОВИЛА:
05.10.2009 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства «Агро-Аврора»Товариство з обмеженою відповідальністю «СНП-Україна (далі по тексту відповідач), в якому просило стягнути з відповідача 26651,38 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій у розмірі 1328,00 грн..
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено /а.с.36-37/ ( суддя Врона О.В.).
Постанова мотивована безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позивачем вимог, відсутністю вини відповідача в незабезпеченні нормативу працевлаштування інвалідів в 2008 році як однієї з обов'язкових умов відповідальності, оскільки відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць з метою працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо виконання відповідачем усіх належних заходів по виконанню нормативу з працевлаштування інвалідів, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов. Посилається на те, що згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце є основним.
Позивач та відповідач у судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, що підтверджується зворотними поштовими повідомленням, своїх представників для участі у її розгляді не направили, тому колегія суддів вважає за можливим розглянути справу без участі представників сторін.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Дочірнє підприємство «Агро-Аврора»Товариство з обмеженою відповідальністю «СНП-Україна» відноситься до підприємств, яким відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, а саме звіту форми № 10-ПІ за 2008 рік (а.с.4), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ( осіб) відповідача становить 144 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –4 осіб. Кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»- 6 осіб. Таким чином, незайнятими інвалідами на підприємстві було 2 робочих місця.
Вказаний факт визнаний позивачем як невиконання нормативу та підстава для нарахування відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 26651,38 грн., а через їх несвоєчасну сплату -1328 грн. пені за період прострочення з 16.04.09 по 28.09.09.
Правовідносини, які виникли між сторонами даної адміністративної справи врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; Законом України «Про зайнятість населення», Господарським Кодексом України.
Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно ст. 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Відповідно Закону України «Про зайнятість населення»підбір прийнятної роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда (ст.7 Закону).
Статтею 19 цього ж Закону України «Про зайнятість населення»визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
З огляду на викладене, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»і це, зокрема, виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч.2 ст.18 цього Закону).
Таким чином на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач обов’язки зі створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування виконував у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. Наказом №117 від 29.12.2007 року відповідач розрахував норматив робочих місць, для інвалідів на 2008р- 6 штатних одиниць, що відповідає законодавчим нормам. Наказом №178 від 29.12.2007р. відповідачем було створено постійно діючу комісію, яка провела атестацію робочих місць для інвалідів.
Крім того, на протязі 2008 року відповідач подавав до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для працівників, яким встановлено інвалідність. Звіти за формою державної статистичної звітності №-3-ПН містять вичерпану інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів звітного періоду.
Як вбачається з в матеріалів справи, центр зайнятості у 2008 році направляв до відповідача 1 інваліда для працевлаштування, який особисто відмовився працевлаштовуватися.
Також, відповідач направляв інформацію до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про створені робочі місця для інвалідів. Доказом повідомлення відповідачем Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008р. є лист №03-01/41-55 від 13.01.2009р. Позивачем було надано відповідь, що працевлаштуванням інвалідів не входить до його обов’язків.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем вчинено усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів. Сам по собі факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, не є безспірною підставою для відповідальності, оскільки відповідачем вчинено всіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів на підприємство.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю суттю є господарсько-правовою відповідальністю, підставою для застосування якої є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату цих санкцій.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалив законне та обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 07.12.09 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.09 року у справі № 2-а-12901/08/0470 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного Кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі..
Повний текст виготовлено 05.04.2011р..
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко