2-214/11     

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                   Іменем    України

     30 березня 2011  року   Голосіївський районний суд міста Києва  в складі:

головуючого судді                                -                          Колдіної  О.О.

з участю секретаря               -                                        Плющ Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», треті особи: Столична філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних від суми зобов»язання,-

                                                   в с т а н о в и в:

      позивач звернувся до суду з позовом  до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(до зміни назви ЗАТ «Страхова компанія «Княжа») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 351732,50 гривень, 48187,35 гривень інфляційних нарахувань, 65422,24 гривні пені за невиконання зобов»язань та моральної шкоди в розмірі 30000 гривень.

      Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.01.2008 р. між ним та Страховою компанією «Княжа»був укладений договір добровільного страхування автомобіля «Мерседес Бенц»д.н. НОМЕР_1.

       В ніч з 05 на 06 лютого 2008 р. застрахований транспортний засіб було викрадено з двору АДРЕСА_1.

       06.02.2008 р. він відповідно до умов Договору страхування повідомив відповідача про страховий випадок, а 07.02.2008 р. подав відповідну заяву про виплату страхового відшкодування, однак йому було відмовлено у такій виплаті, з посиланням на порушення ним п.19.5.5 Договору страхування та п.10.5.5 Правил страхування, а саме, що він письмово не повідомив Страхову компанію про всі суттєві зміни у страховому ризику, про викрадення у нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключа від замка запалення.

        Зазначену відмову від вважає неправомірною, оскільки 01.02.2008 р. після викрадення у нього із салону автомобіля дипломату з документами, серед яких знаходились свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Марседес Банц»та ключ від замка запалення, він подав відповідну заяву до органів внутрішніх справ, що відображено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.02.2008 р., після чого звернувся до страхової компанії та подав письмову заяву про викрадення у нього реєстраційних документів та ключа від замка запалення, що заперечується Страховиком.

      З даного приводу він вимушений був звернутися до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з проханням перевірити облік вхідної кореспонденції. На свою заяву він отримав відповідь, що відповідно до письмових пояснень, наданих інспекційній групі, ЗАТ «УСК «Княжа»не отримувала від ОСОБА_1 письмової заяви по факту крадіжки речей, однак в цьому ж листі зазначено, що облік вхідної кореспонденції ЗАТ «УСК «Княжа»ведеться в електронному вигляді, що унеможливлює достовірне встановлення факту неотримання ЗАТ «УСК «Княжа»письмової заяви від 01.02.2008 р.

      Крім того в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що у встановлений в Договорі страхування термін подав відповідні документи для виплати страхового відшкодування, однак відповідач неправомірно йому відмовив, в зв»язку з чим зі страхової компанії підлягають стягненню сума страхового відшкодування без врахування франшизи, інфляційні витрати та пені відповідно до п.24.2 Договору страхування.

     Також з відповідача підлягає стягненню моральна шкода, яку він оцінює в 30 000 гривень, оскільки в зв»язку з безпідставною відмовою у виплаті страхового відшкодування, відсутністю коштів для придбання іншого транспортного засобу завдали йому моральних страждань, хвилювань, призвели до вимушених змін у житті.

     В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, подавав заяву про зменшення позовних вимог в частині виключення вимог про відшкодування моральної шкоди, заяви про збільшення позовних вимог в частині збільшення сум, що підлягають стягненню в рахунок інфляційних витрат та пені.

     Відповідно до заяви, поданої 29.03.2011 р. про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування  без врахування франшизи в розмірі 351 732,50 гривень,  пеню в розмірі 223514,67 гривень, інфляційні нарахування в розмірі 156520,96 гривень та три проценти річних в розмірі 32494,30 гривень на підставі ст.625 ЦПК України.

      В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та обґрунтування позову з врахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог та зменшення позовних вимог в повному обсязі і просила суд його задовольнити.

    Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не були дотримані умови Договору, а саме п.19.5.5 та п.10.5.5 Правил страхування щодо обов»язку впродовж двох робочих днів письмово повідомити Страховика про всі суттєві зміни у страховому ризику, що передбачає і втрату ключів та реєстраційних документів. Реєстрація вхідної кореспонденції в Страховій компанії ведеться в електронний спосіб, що унеможливлює підміну заяви або виключення її з бази даних, а працівники, які реєструють вхідну кореспонденцію, несуть персональну відповідальність за належну реєстрацію документів.

Крім того, представники відповідача зазначили, що позивач повідомив страховику недостовірну інформацію щодо умов зберігання транспортного засобу в нічний час, про знаходження автомобіля в «розшуку», що є самостійними підставами для відмови страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про страхування». Дії ОСОБА_1 направлені на незаконне отримання страхового відшкодування.

     Оскільки Страховою компанією були дотримані умови Договору страхування і у визначені в Договорі строки надана відмова у виплаті страхового відшкодування представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вимоги позивача є безпідставними, а позов необґрунтований.

     Третя особа –ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, надавши на адресу суду заяву про відмову від отримання страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 та розгляд справи у її відсутність.

      Представник третьої особи –ПАТ Комерційний банк «Приватбанк»в судове засідання не з»явився, надавши письмові заяви про відсутність у ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором, що був укладений між сторонами і позивач отримав кошти на придбання автомобіля, про підтримку позовних вимог ОСОБА_1 і відмову від отримання страхового відшкодування на користь позивача.

     Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, суд встановив наступне.

     28.01.2008 р. між ОСОБА_1 та Страховою компанією «Княжа»був укладений договір добровільного страхування автомобіля «Мерседес Бенц»д.н. НОМЕР_1, власником якого відповідно до реєстраційних документів є ОСОБА_2

     Вигодонабувачем за даним Договором є ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк».

     Одним із страхових випадків за Договором, згідно з п. 13.6  є незаконне заволодіння транспортним засобом.

      Відповідно до 1.10 Правил №06/02 добровільного страхування наземного транспортну, що були чинні на момент укладання Договору страхування,  страховим випадком є подія, яка передбачена Договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов»язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування  Страхувальнику або Вигодонабувачу.

    Згідно з п.1.12 Правил страхування страхове відшкодування –це грошова сума, яка виплачується Страховиком в межах страхової суми відповідно до умов укладеного Договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник (Вигодонабувач).

      Пунктом 9 Договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), укладеного між сторонами, визначено, що страховою сумою за Договором є сума в розмірі 353500 гривень. Крім того п.13 Договору страхування передбачена франшиза за страховим ризиком незаконне заволодіння транспортним засобом в розмірі 5% від страхової суми.

      Судом встановлено, що в ніч з 05 на 06 лютого 2008 р. застрахований транспортний засіб було викрадено з двору АДРЕСА_1.

       06.02.2009 р. ОСОБА_1 повідомив на Колл-центр  Страховика  про страховий випадок, а 07.02.2009 р. подав відповідну заяву про виплату страхового відшкодування.

       05.04.2008 р. Страхова компанія відмовила ОСОБА_1 у такій виплаті, з посиланням на порушення ним п.19.5.5 Договору страхування та п.10.5.5 Правил страхування, а саме, що він письмово не повідомив страхову компанію про всі суттєві зміни у страховому ризику: про викрадення у нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключа від замка запалення.

      Як встановлено в ході судового розгляду 01.02.2008 р. до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 про те, що близько 10.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 виявив відсутність в автомобілі власної барсетки з грошовими коштами, документами на автомобіль та ключами від ключа запалення.

     09.02.2008 р. за даною заявою було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

      В подальшому, 16.06.2009 р. дана постанова була скасована і матеріали направлені до Голосіївського Ру ГУ МВС України в м.Києві для організації додаткової перевірки.

      Після проведення додаткової перевірки, 24.09.2009 р. було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

       Як зазначає позивач, і це підтверджується показами, наданими в ході розгляду справи, свідка ОСОБА_3, після подання заяви до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві вони разом поїхали до страхової компанії «Княжа», де ОСОБА_1 подав письмову, власноручно написану, заяву про дану подію. Будь-яких документів про отримання даної заяви йому представниками страхової компанії не надавалось.

    Відповідно до п.19.5.9 Договору страхування, Страхувальник зобов»язаний при настанні страхового випадку негайно повідомити Страховика на гарячу лінію та не пізніше двох робочих діб письмово повідомити про подію.

    Відповідно до п.22.6 Договору страхування у випадку страхової події за ризиком, зазначеним в п.13.6 (незаконне заволодіння), страхове відшкодування виплачується протягом 30 робочих днів з дня отримання від Страхувальника  необхідних документів, передбачених п.12.3 Правил страхування і підписання Сторонами додаткової угоди про взаємовідносини Сторін у випадку, якщо викрадений транспортний засіб буде знайдено. Якщо на день надання страхувальником документів попереднє слідство у справі не закінчене або не припинене, або є наявність вини Страхувальника, його працівників та представників, Страховик має право затримати виплату страхового відшкодування для додаткового з»ясування причин та обставин страхового випадку, але не більше ніж на 6 місяців після порушення кримінальної справи.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.03.2008 р.  була надана відповідь на його заяву про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування в зв»язку з порушенням ним п.19.5.5 Договору та п.10.5.5 Правил страхування, а саме неповідомлення впродовж двох робочих днів письмово Страховика про всі суттєві зміни у страховому ризику, в тому числі втрату ключів та реєстраційних документів.

     Також Страховик у своїй відмові посилався на п.15.1.7 Правил страхування відповідно до якого Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо застрахований наземний транспортний засіб та/або додаткове обладнання знаходиться під арештом, перебуває у розшуку або підлягає конфіскації відповідно до рішення компетентних органів влади або судових органів.

       24.04.2008 р. ОСОБА_1 була надана додаткова відповідь після подання ним додаткових документів за страховим випадком, що трапився 06.02.2008 р., а саме постанови від 31.03.2008 р. Прокуратури м.Києва про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.02.2008 р. за заявою ОСОБА_1 про викрадення автомобіля та порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Мерседес Бенц», де зазначено, що підставою для відмови йому у виплаті страхового відшкодування є невиконання ним п.19.5.5 Договору страхування та п.10.5.5 Правил страхування.

      Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов»язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

     Згідно з ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов»язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору, за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування, не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище.

       В свою чергу, на підставі ст..21 Закону, страхувальник зобов»язаний своєчасно вносити страхові платежі, при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його  про будь-яку зміну страхового ризику, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування  щодо цього предмета договору, вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків. завданих внаслідок настання страхового випадку, повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

    Як встановлено судом, Страхувальник належним чином виконав свої зобов»язання щодо повідомлення страхової компанії про настання страхового випадку, що не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи. Ним були подані всі необхідні документи, передбачені умовами Договору страхування та Правилами страхування.

    Крім того, як зазначалось раніше,  Страхувальник 01.02.2008 р. звернувся до Страхової компанії з заявою про викрадення у нього реєстраційних документів та ключів від автомобіля.

     Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

      Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

      Ці дані встановлюються на підставі поясень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних, як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-відеозаписів, висновків експертів.

      Твердження позивача про те, що він 01.02.2008 р. подав письмову заяву про викрадення у нього ключів від замка запалення та реєстраційних документів на автомобіль підтверджуються  показами свідка ОСОБА_3

      Також, судом встановлено, що позивач, з метою захисту свого права як споживача страхових послуг, звернувся до Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України з приводу проведення перевірки діяльності Страхової компанії.

       За результатами перевірки 17.12.2008 року йому була надано відповідь, де зазначено, що згідно з інформацією, наданою інспекційній групі, облік вхідної кореспонденції ЗАТ «УСК «Княжа»ведеться в електронному вигляді, що унеможливлює достовірне встановлення факту неотримання Страховою компанією письмової заяви від 01.02.2008 р. від ОСОБА_1

       Крім того, Умовами Договору та Правилами страхування не передбачена можливість наявності у Страхувальника документів, підтверджуючих його звернення до Страховика з заявами, не пов»язаними з поданням заяви про виплату страхового відшкодування. Зазначене питання не регулюється також внутрішніми документами Страхувальника.

      Такий порядок взаємодії Страховика із Страхувальником призвів до виникнення спірного питання, яке суттєво вплинуло на врегулювання страхового випадку від 06.02.2008 р., що в подальшому призвело до пирйняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 06.02.2008 р.

       Представниками відповідача в якості доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 не звертався до Страхової компанії 01.02.2008 р. із заявою про викрадення у нього документів та ключів від автомобіля, надано суду  витяг з електронної бази даних про реєстрацію заяв за період 01.02.2008 р.-04.02.2008 р.

      Однак, даний доказ не може бути визнаний належним оскільки, як вбачається з даної реєстраційної форми, в електронній базі даних зареєстровані заяви Страхувальників та потерпілих про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

      Зазначена реєстраційна форма не передбачає реєстрацію інших заяв або кореспонденції, що надходить на адресу Страхової компанії.

      Будь-яких інших реєстраційних форм, де реєструється вхідна кореспонденція, що надходить на адресу Страхової компанії, за даний період суду не надано, а також не надано документів, які регламентують порядок реєстрації вхідної кореспонденції в Страховій компанії.

      Враховуючи викладене, аналізуючи всі зібрані у справі докази у їх сукупноті, суд приходить до висновку, що Страхувальником були належним чином виконані умови Договору страхування щодо повідомлення страхової компанії про настання страхового випадку та повідомлення про події, що впливають на ступінь страхового ризику.

       Заперечення представників відповідача та докази, надані на підтвердження зазначених заперечень не спростовують обставини, викладені позивачем в позовній заяві та представником позивача в ході розгляду справи, підтверджені належними доказами.

         Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представників відповідача на те, що позивач намагається у незаконний спосіб отримати страхове відшкодування, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними доказами і не знайшли свого відображення в ході судового розгляду.

        З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування без врахування франшизи суд вважає обгрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

        Оскільки власник транспортного засобу та Вигодонабувач за Договором страхування відмовились від отримання страхового відшкодування на користь ОСОБА_1,  суд вважає, що страхове відшкодування підлягає стягненню на користь позивача у справі.

           Не підлягають, на думку суду,  задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування на підставі п.24.2 Договору страхування.

           Пунктом 24.2 Договору страхування передбаченна відповідальність сторін у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки, у разі несвоєчасного проведення розрахунків.       

            Зазначений пункт Договору страхування не може бути застосований до правовідносин, що виникли між сторонами у даному спору, оскільки позивач оскаржує відмову Страховогої компанії у виплаті страхового відшкодування, а не прострочення термінів виплати страхового відшкодування.

            Відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування була надана відповідачем у строки, визначені в Договорі страхування.

            Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь інляційних збитків та 3 % річних від суми заборгованості за неналежне виконання зобов»язань.

            Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

             Правовідносини, що виникли між сторонами,  регулюються нормами Закону України «Про страхування»та умовами Договору страхування і Правил страхування.

           В даному випадку Страховик і Страхувальник не є боржником і кредитором у зобов»язаннях, а тому норми ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

         Крім того, як зазначалось судом, спір між сторонами виник з приводу правомірності відмову у виплаті страхового відшкодування і не пов»язаний з простроченням виконання грошового зобов»язання.

      На підставі ст..88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ОСОБА_1 при зверненні до суду, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

       Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави, оскільки, позивач звернувся до суду на підставі Закону України «Про захист прав споживача»і при подачі позовної заяви не сплачував судовий збір.

      Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

                                               в и р і ш и в:

     позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», треті особи: Столична філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних від суми зобов»язання задовольнити частково.

      Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 351732 (триста п»ятдесят одна тисяча сімсот тридцять дві) гривні 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 (тридцять) гривень.

     Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на користь держави судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

     В іншій частині позовних вимог відмовити.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя