Справа № 2-704/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "07" квітня 2011 р. року  Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

          Головуючого, судді –Логвінко О. А.,

          при секретарі –Карпович І.М.                                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2  стягнення боргу за договору позики         

                                                                                встановив:

          Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги, тим що 31.10.2008 року він, як позикодавець   передав відповідачу – позичальнику  грошові кошти в сумі 7000 доларів США.  Відповідач   зобов’язався повернути таку ж суму грошів (суму позики) у строк до лютого 2009 року. Ця обставина підтверджується розпискою відповідача. Вважає що з його боку договір позики  був виконаний, бо гроші були передані 31.10.2008 року в момент укладання цього договору. Відповідач  свої зобов’язання за договором на день звернення до суду досі не виконав, тобто припустив порушення зобов’язань. Просить стягнути з відповідача 7000 доларів США, що по курсу Національного банку України на день звернення до суду 15.12.2010 року складає  7,9631 грн. за 1 дол. США, разом 55741,70 грн.

          В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні.  

          Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на той факт, що позика була   взята у позивача під час шлюбу на навчання дітей. Ці гроші були спільною сумісною власністю. Просила в задоволенні позову відмовити.

          Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

          31.10.2008 року позивач та відповідач уклали угоду, згідно  до умов якої позивач ОСОБА_1  передав відповідачеві грошові кошти у сумі 7000 доларів США. Відповідач ОСОБА_2 зобов’язалася повернути зазначену суму в строк до лютого 2009 року. В підтвердження факту отримання грошів відповідачем власноручно складена розписка  (а.с. 5,22).

          Позивач вважає, що між ним та відповідач виникли зобов’язання що випливають з договору позики.  

          Суд погоджується з таким твердженням позивача.

          Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Положеннями частини  2 статті 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

               Зі статті 1049  Цивільного кодексу України вбачається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.            

          Разом з тим,  якщо у зобов’язанні  визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті, визначається  у гривнях  за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що передбачено ч. 2 ст.533 ЦК України.

          Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу  України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу. Наявність боргового документа у кредитора є підтвердженням того, що  боржник  свого обов’язку щодо повернення боргу не виконав.  

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання.

          Отже судом  встановлено, що між сторонами був укладений договір позики, згідно умов якого відповідач - позичальник повинен був в строк до лютого 2009 року сплатити  на корись позивача  грошові кошти  отримані в борг в сумі 7000 доларів США, що еквівалентно на час звернення до суду 55741,70 грн. Сума позики позивачу відповідачем не повернута. Цей факт не заперечується представником відповідача.  

          Суд не може погодитися з доводами представника відповідача, щодо не визнання позову з підстав отримання суми позики   під час шлюбу з наступних підстав.

Згідно ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належать їм на праві спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

          Відповідно до ст. 64 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на укладання між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою  особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

          Як встановлено судом договір позики дійсно був укладений між сторонами під час шлюбу, але як вбачається з наведеної  норми матеріального закону,  таке права надано сторонам, воно відповідає вимогам встановленим законом.

Згідно  ч. 3 ст. 10  і ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог  або заперечень.

               Суд вважає, що позивачем доведений факт позики грошів, та відсутність належного виконання зобов’язань з боку відповідача, тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

        Представником відповідача не надано суду жодного доказу,  що спростовують правомірність, обґрунтованість і розмір пред’явлених позовних вимог.   

         Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені  судові витрати – судовий збір в розмірі 557 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 677 грн. 42 коп.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63,64 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 526, 610, 1046,1047,1049 Цивільного Кодексу України,  ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд –

                                                                                          ВИРІШИВ:

           Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики – задовольнити повністю.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  суму боргу  за договорами позики в розмірі 55741 грн. 70 коп.  та судові витрати в сумі 677 грн. 42 коп., а всього 56419 грн. 12 коп. (п’ятдесят шість тисяч чотириста дев’ятнадцять  грн. 12 коп.).  

          Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено, оформлено і підписано суддею  в нарадчій кімнаті 07.04.2011 року.

СуддяО. А. Логвінко