Справа №  2-а-1619/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              15 квітня 2011 року                                                                                                                 м. Дніпропетровська

     15 квітня 2011 року   Самарський  районний суд міста Дніпропетровська   у складі:

Головуючого судді                           -                     Малихіної В.В.,   

при секретарі                                   -                       Олійник В.В.,   

за участю позивача                           -                     ОСОБА_1,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровськ адміністративну справу  за позовом  ОСОБА_1 до ІДПС РДПС ВДАЇ м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Хомутили Романа Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,         

  ВСТАНОВИВ:   

 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постановою серії АЕ1№203542 від 02 квітня 2011 року  по справі про адміністративне правопорушення його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі чотириста тридцять гривень, за те що він, керуючи автомобілем Заз, державний номерний знак НОМЕР_1 рухався по вул.. Малиновського по крайній лівій смузі на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, в той час, як була вільна права смуга.  Однак, позивач вважає, що ця постанова винесена з порушеннями вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.                   

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.   

Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,  клопотання про відкладення розгляду справи не надавав, тому суд вважає за можливе у відповідності до положень ч. 4 ст. 128 КАС України, розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає,  що заявлені вимоги не підлягають задоволенню .   

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 02 квітня 2011 року, яка була винесена  інспектором Хомутило Р.В. на підставі протоколу про адміністративно правопорушення серії ВС1№228465 від 02 квітня 2011 року, ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності  за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв’язку з тим, що він порушив вимоги   п. 11.5 ПДР України, а саме на вулиці Малиновській в м. Дніпропетровську на дорозі, яка має дві смуги в одному напрямку рухався в крайній лівій смузі при вільній правій смузі.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.   

В силу ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.   

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.   

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.   

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь –які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото –і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото –і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.   

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.   

Відповідно до п. 15.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь –які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.   

Разом з цим, позивач в позовній заяві, в обґрунтуванні своїх позовних вимог, посилається на те, що інспектором ДАІ під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено чи було вчинене адміністративне  правопорушення та вказує, що дії інспектора суперечать вимогам ст..ст. 8, 279, 280 КУпАП.  

Інших допустимих доказів того,  щодо неправомірності винесеної зазначеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь –які докази, що підтверджують його невинність  у вчиненні вказаного в  постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.   

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність належних доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.   

За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.   

Враховуючи встановлені у засіданні обставини, суд приходить до висновку про законність винесення оскаржуваної постанови, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.   

Керуючись ст. ст. 251, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 7 –12, 14, 15, 17, 19, 69 –71, 86, 87, 94, 98, 122, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – 

  ПОСТАНОВИВ:   

            В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити в повному обсязі.   

              Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.   

  Суддя                                                                                                                     В.В. Малихіна