Справа № 11-120/11Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Категорія - ч.2 ст.350 КК УКраїни Доповідач - Римар Т.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Римар Т.М.
суддів –Коструби Г.І., Кунця І.М.
за участю прокурора –Гарматюка Р.М.
засудженого –ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Гусятинського районного суду від 20 грудня 2010 року, -
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда III-ї групи, уродженця с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого вчителем Білобожницької ЗОШ I-II ступенів, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст.350 КК України на 3 роки обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу обрано –підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за злочин, який за вироком суду вчинений за наступних обставин.
ОСОБА_1, будучи незгідним з діяльністю голови Чортківської районної державної адміністрації ОСОБА_2, який впродовж 2007-2009 років виніс ряд розпоряджень, зокрема про надання дозволу Державному підприємству “Ягільницький кінний завод” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Нагірянської сільської ради, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в постійне користування земельної ділянки вищевказаному підприємству, списків працівників, пенсіонерів з їх числа на отримання земельної ділянки на землях ДП “Ягільницький кінний завод”, законність яких була предметом розгляду Тернопільського окружного адміністративного суду 29 січня 2010 року, 2 березня 2010 року о 9 год. 20 хв., ввірвався в його службовий кабінет, підійшов до робочого столу, за яким сидів ОСОБА_2, який є службовою особою, та маючи намір змінити характер його діяльності, а також завдати фізичної шкоди останньому у зв’язку з його службовою діяльністю, вирвав у нього з руки мобільний телефон і дерев’яною палкою, яку тримав у руці, умисно наніс потерпілому удар по чолі зліва та правій кисті. Коли ОСОБА_2 піднявся з крісла і відштовхнув ОСОБА_1 від себе, останній, наніс потерпілому один удар палкою по лівій нозі та два удари руками в груди. В результаті зазначених дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 було нанесено побої та заподіяно легкі тілесні ушкодження.
В апеляції, з врахуванням внесених до неї доповнень, засуджений ОСОБА_1 вказує, що його засуджено незаконно, оскільки не він, а ОСОБА_2 напав на нього, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, не взято до уваги, що він змушений був захищатись, не вирішено ряд його клопотань, зокрема, про виклик додаткових свідків, про проведення повторної судово-медичної експертизи ОСОБА_2 на предмет наявності в нього струсу головного мозку, про перевірку його показань та показань ОСОБА_2 на предмет правдивості на поліграфі та інших. Вказує, що показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є упередженими, неправдивими. Судом при постановленні вироку взято до уваги лише показання ОСОБА_2 і не взято до уваги його покази, призначено надто суворе покарання, безпідставно не посвідчено правильність ряду його зауважень на протокол судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, з врахуванням внесених до неї доповнень, змінивши частково апеляційні вимоги, та просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити, а в разі, якщо суд не погодиться з цими його вимогами, вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку і відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об’єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
Щодо доводів засудженого ОСОБА_1 в апеляції про те, що він не наносив ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень, а навпаки оборонявся від його нападу і його засуджено незаконно, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_2 в суді першої інстанції, 2 березня 2010 року близько 9 год. 20 хв. до нього в кабінет з словами: “Я дам тобі землю” ввірвався ОСОБА_1, вирвав з його правої руки мобільний телефон та наніс удар ціпком в область голови. Він встав та пальцями обох рук відіпхав ОСОБА_1 від себе і вийшов з-за столу. ОСОБА_1 вдарив його ногою в праве коліно та повалив на крісло та приставний стіл. Перед його падінням ОСОБА_1 шарпав його за одяг та при цьому міг ще наносити удари. В цей час в кабінет зайшов ОСОБА_7, який припинив дії ОСОБА_1 Конфлікт тривав близько 2 хвилин, жодного удару ОСОБА_1 він (ОСОБА_2) не наніс, тілесні ушкодження в ОСОБА_1 могли утворитись в результаті падіння на стіл та крісло.
Крім того, потерпілий в судовому засіданні ствердив, що на його думку тілесні ушкодження йому заподіяно з приводу винесення ним розпоряджень відносно земель Державного підприємства “Ягільницький кінний завод”. Законність вказаних розпоряджень була предметом розгляду Тернопільського окружного адміністративного суду і постановою суду від 29 січня 2010 року в задоволенні позову Нагірянської сільської ради було відмовлено.
Вищевказані покази потерпілого ОСОБА_2 повністю узгоджуються з його показами, даними під час досудового слідства (т.1 а.с. 73-75, 140-141).
Крім того, достовірність показів потерпілого ОСОБА_2 підтверджена показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6
Згідно показів свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні, 2 березня 2010 року близько 9 год. в приймальну голови Чортківської райдержадміністрації ОСОБА_2 зайшов Нагірянський сільський голова –ОСОБА_1 та сказав, що хоче на прийом до голови РДА. В цей час з кабінету вийшов ОСОБА_2 ОСОБА_1 підійшов до нього і сказав, що хоче з ним поговорити. ОСОБА_2 відповів, що він прийшов у п’ятницю. Після цього ОСОБА_2 вийшов з приймальні, а за ним ОСОБА_1, на коридорі вони декілька хвилин ще про щось розмовляли. Коли ОСОБА_2 відчинив двері та зайшов в приймальню, прямуючи до свого кабінету, ОСОБА_1 підставив в дверях приймальні йому під ноги палицю, таким чином перешкоджаючи йому пройти. ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1, що він робить, після чого останній пішов. Через 10 хв. ОСОБА_1 знову повернувся і без дозволу увірвася в кабінет ОСОБА_2 В приймальні в цей час окрім неї також перебувала спеціаліст адміністрації ОСОБА_6 Вони почули шум падаючого предмету, який доносився з кабінету голови РДА. Вона відразу відчинила двері і побачила, що ОСОБА_1 стояв зліва біля стола і наносив удар в живіт ОСОБА_2 кулаком. ОСОБА_2 знаходився в зігнутому стані. Припинив цей інцидент ОСОБА_7, відтягнувши ОСОБА_1 Перед приїздом працівників міліції, яких вони викликали, вона побачила, що на руці і чолі ОСОБА_2 з’явились подряпини.
Вищевказані покази свідка ОСОБА_3 повністю узгоджуються з її показами, даними на досудовому слідстві (т.1 а.с.79-81, 82).
Викладене в апеляції твердження засудженого про те, що показання свідка ОСОБА_3 упереджені, неправдиві, є безпідставним, оскільки достовірність показань цього свідка підтверджена показаннями інших свідків, зокрема, показами свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що 2 березня 2010 року біля 9 год. вона перебувала в приймальні голови Чортківської райдержадміністрації ОСОБА_2 та бачила, як в приймальню увірвався ОСОБА_1, який на зауваження ОСОБА_3 не реагував і направився в кабінет голови РДА. В подальшому вони почули шум падаючого предмету і коли ОСОБА_3 увійшла в кабінет ОСОБА_2, то вона (ОСОБА_6) побачила через незачинені двері, що ОСОБА_1 тримає ОСОБА_2 за одяг в області грудної клітки і застосовуючи силу, намагається повалити його на землю. Тоді вона побігла до ОСОБА_7 та повідомила про даний інцидент.
Аналогічні покази за своїм змістом свідок ОСОБА_6 давала і впродовж досудового слідства: під час її допиту в якості свідка (т.1 а.с.76-78), а також під час відтворення обстановки та обставин події з її участю (т.1 а.с.102-104).
Винність засудженого у вчиненні злочину підтверджена також показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що 2 березня 2010 року в його кабінет, що розташований навпроти кабінету голови РДА, прибігла ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_1 б’є ОСОБА_2 Коли він зайшов в кабінет голови Чортківської райдержадміністрації, то побачив, що ОСОБА_2 знаходиться на кріслах знизу, а ОСОБА_1 зверху. Він відтягнув ОСОБА_1 за одяг, позбирав всі його речі, віддав їх йому та вивів в коридор. Коли повернувся в кабінет, то побачив на чолі в ОСОБА_2 червоні плями. ОСОБА_2 пояснив, що їх йому заподіяв ОСОБА_1
З досліджених судом показань свідка ОСОБА_7 під час досудового слідства вбачається, що коли він забіг в кабінет голови Чортківської райдержадміністрації, то побачив ОСОБА_2, який знаходився на м’якому кріслі, а ОСОБА_1 знаходився над ним і вони тримали один одного за одяг. Він відтягнув ОСОБА_1 від ОСОБА_2 і вивів його з кабінету. В ОСОБА_2 було червоне садно на лобі, останній пояснив, що дане ушкодження отримав від удару палицею, нанесеного ОСОБА_1 (т.1 а.с.83-85).
З врахуванням вищенаведених доказів доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 напав на нього, а він оборонявся, є необґрунтованими.
З висновку комісійної судово-медичної експертизи №48 від 5 травня 2010 року вбачається, що у ОСОБА_2 при судово-медичному обстеженні 2 березня 2010 року виявлені травматичні зміни: садно на лівій половині чола та прояви забою навколишніх м’яких тканин у цій ділянці, 2 садна на тильній поверхні правої кисті в ділянках основ 4-5-го пальців, садно на передній поверхні лівого коліна та діагностовано закрита черепно-мозкова травма –струс головного мозку.
Описані в акті судово-медичного обстеження №93 морфологічні властивості ушкодження чола дозволяють стверджувати, що воно утворилось від дії тупого предмету з обмеженою довгастою травмуючою поверхнею, не виключено при нанесенні удару дерев’яною палицею (ціпком).
Індивідуальні особливості травмуючої поверхні у властивостях інших ушкоджень не відобразилися, однак, їх локалізація та розміри не виключають можливості виникнення саден правої кисті від удару ціпком, а садна лівого коліна –при нанесенні удару ногою, як це зазначено в постанові та про що повідомив ОСОБА_2 під час його судово-медичного обстеження.
Заподіяні ОСОБА_2 травматичні ушкодження голови, що супроводжувалися струсом головного мозку, у тій мірі виразності наведених в медичній карті його клінічних проявів і перебігу, належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я.
Садна правої кисті та лівого коліна є легкими тілесними ушкодженнями (т.1 а.с.113-118).
Даний експертний висновок дано трьома кваліфікованими судово-медичними експертами, стаж роботи двох з яких за фахом становить більше 20 років, є науково обґрунтованим і сумнівів в своїй правильності не викликає, а тому підстав для призначення та проведення повторної експертизи для встановлення ступеня тяжкості заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, про що вказує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, немає.
Той факт, що побої та легкі тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_2 у зв’язку з його службовою діяльністю підтверджується вищенаведеними показами потерпілого, свідків та частково показаннями самого засудженого ОСОБА_1, який ствердив суду, що він, як голова Нагірянської сільської ради, прийшов на прийом до голови Чортківської райдержадміністрації ОСОБА_2 по службових питаннях у зв’язку з службовою діяльністю останнього, а саме з приводу передачі ним земель запасу Нагірянської сільської ради без відома та погодження з сільською радою (т.2 а.с.32, 33).
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що дійсно ОСОБА_2 як головою Чортківської райдержадміністрації виносились розпорядження від 13 серпня 2007 року №528, від 4 вересня 2007 року №575, від 17 листопада 2008 року від №879, від 25 червня 2009 року №468, 469, від 13 серпня 2009 року №579, від 22 вересня 2009 року №649, від 27 жовтня 2009 року №740 відносно надання дозволу Державному підприємству “Ягільницький кінний завод” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Нагірянської сільської ради, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в постійне користування земельної ділянки вказаному підприємству (т.1 а.с.49-57).
Згідно постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2011 року в задоволені позову Нагірянської сільської ради до Чортківської районної державної адміністрації, ДП “Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, третіх осіб –управління держкомзему в Чортківському районі та ОСОБА_10 про визнання незаконними розпоряджень голови Чортківської районної державної адміністрації відмовлено (т.1 а.с.60-63).
Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 є упередженими та неправдивими, то як вбачається з матеріалів справи свідок ОСОБА_4 був допитаний в судовому засіданні, однак, оскільки очевидцем події не був, показів щодо обставин справи не дав, а свідок ОСОБА_5 допитувався під час досудового слідства, а судом допитаний не був і суд на покази цих свідків у вироку не посилався.
З приводу посилання засудженого на те, що судом не вирішено його клопотання про виклик та допит ряду свідків, то, як вбачається з протоколу судового засідання, в ході судового слідства ОСОБА_1 заявлялись клопотання про виклик в судове засідання додаткових свідків: ОСОБА_11 - для спростування показань свідка ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 мав раніше конфлікт з ним особисто та з депутатом ОСОБА_12 (т.2 а.с.32) та депутатів ОСОБА_13, ОСОБА_14, які, за твердженням ОСОБА_1, 2.03.2010 року були на прийомі в голови РДА ОСОБА_2 з приводу розпаювання земель кінезаводу (т.2 а.с.33-34).
Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні даних клопотань засудженого, оскільки вищеназвані свідки ніякого відношення до подій, які мали місце 2.03.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в кабінеті останнього, не мали і дати будь-які свідчення про обставини справи не могли, про що вказав і сам засуджений, який на запитання головуючого пояснив “дані свідки не були присутні при бійці” (т.2 а.с.34).
Щодо викладених в апеляції доводів ОСОБА_1 про те, в ході досудового слідства не задоволено його клопотання про перевірку його показань та показань потерпілого ОСОБА_2 на предмет правдивості на поліграфі, то чинним кримінально-процесуальним кодексом така перевірка показань не передбачена.
Необґрунтованими є також доводи засудженого про те, що судом безпідставно не посвідчено правильність ряду його зауважень на протокол судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, суд у встановленому законом порядку розглянув зауваження засудженого ОСОБА_1 на протокол судового засідання і 13 січня 2011 року виніс постанову, якою посвідчив правильність частини з цих зауважень, а решту –відхилив, умотивувавши прийняте рішення (т.2 а.с.58). Підстав сумніватись в правильності цього рішення колегія суддів не вбачає.
Зібраним доказам суд дав вірну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, правильно кваліфікував дії за ч.2 ст.350 КК України, як умисне нанесення побоїв та заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв’язку з її службовою діяльністю.
Щодо покарання, то воно призначено ОСОБА_1 в межах санкції ч.2 ст.350 КК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно (т.2 а.с.17-18), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом III-ї групи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання, як підставно він зазначає в апеляції, є надто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Враховуючи конкретні обставини справи, те що ОСОБА_1 вчинено злочин середньої тяжкості, наведені позитивні дані про особу винного та сукупність пом’якшуючих покарання обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання та доцільність застосування до нього ст.75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 373 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Гусятинського районного суду від 20 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_1 змінити - на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, призначеного цим вироком, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Т.М. Римар