Справа №  2-а-651/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 28 березня 2011 року                           Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

          головуючого –судді  Чурупченка М.І.,

          при секретарі –Крапивній Г.В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання неправомірними їх дії та бездіяльність, щодо невиплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01 серпня 2009 року по день винесення постанови судом,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, в якому просить:  поновити строк звернення до суду; визнати дії відповідача щодо невиплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, - протиправними; зобов’язати відповідача здійснити виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи, віднесеному до 1 категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі відповідно не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, за період з 01 серпня 2009 року по день винесення постанови суду; допустити негайне виконання у межах суми стягнення за однин місяць.

Свої вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та додаткову пенсію, заподіяну здоров’ю, згідно Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст.ст. 50, 54 якого особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та державна пенсія у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, але відповідач призначив та виплачує їй  пенсію у розмірі, який є значно нижчим, за розмір пенсії, передбачений згаданим законом, що є порушенням її прав та інтересів. Здійснити перерахунок Управління відмовилось, посилаючись на відповідні Постанови Кабінету Міністрів України, тому вона і звернулась до суду з вказаним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач), є інвалідом 3-ї групи (довідка МСЕК, серія МСЕ-ЧНВ №059462 від 25.06.2009 року). Іі інвалідність пов’язана з впливом аварії на ЧАЄС, крім того, ч.1 ст. 14 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серія НОМЕР_1 від 07.07.2009 року). Позивач знаходиться на обліку в Управлінні з 01.08.2009 року, як одержувач пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивачу, як інваліду 3-ї групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідачем за 2009-2010 роки призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»регулюються умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Призначення і виплата таких пенсій здійснюється управліннями Пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

     За таких обставин управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області є належним відповідачем в даній справі.     

Згідно із ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України №796-ХІІ, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії I, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж шість мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ інвалідам 3-ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виплата якої здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком. У відповідності із ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Причому виключно Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначається мінімальний розмір пенсії за віком (ч.2 ст. 5 цього Закону). Так, відповідно до ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум у відповідності до п.5-3 ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України визначається виключно Законом України про Державний бюджет. У відповідності із зазначеними нормами саме Законами України про Державний бюджет на відповідні роки визначено прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність.

За позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 24.02.2009 року) - з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної пенсії, передбаченої ч.4 ст. 54 Закону N796-ХІІ, обґрунтованим буде застосування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому положення ч.3 ст. 28 Закону N1058-ІV не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року №489-V та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року були внесенні обмеження до застосування ст.ст. 50, 54 ЗУ №796-ХІІ в частині розміру виплат на 2007-2008 роки, однак рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, який визнав неконституційними вищезгадані положення Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки, відновлено право громадян, захворювання, яких пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у вказаних в Законі №796-ХІІ розмірах, тобто інвалідам 3-ї групи у розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно з ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з 01 січня - 498,00 гривень, з 01 листопада –573,00 гривень.

         Згідно з статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з 01 січня –695 гривень, з 01 квітня –706 гривень, з 01 липня – 709 гривень, з 01 жовтня –723 гривень, з 01 грудня –734 гривень.

          Згідно із статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з 01 січня –750 гривень, з 01 квітня –764 гривні, з 01 жовтня – 784 гривні, з 01 грудня –800 гривень.

         Правовою підставою позовних вимог є ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області повинно було без додаткового звернення перерахувати позивачу пенсію, у зв’язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки позивачу призначена 3-я група інвалідності у зв’язку з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, пенсійні виплати фактично є компенсацією за відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю. Відповідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначено в ст. 13 Закону №796-ХІІ.        

Згідно із ст. 71 Закону №796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, при цьому, Законами України про Державний бюджет України на 2009-2011 роки не було внесено обмежень до застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині розміру виплат, а також ні станом на дату звернення позивача до відповідача за призначенням перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, а ні на дату подання позовної заяви до суду, Кабінет Міністрів України на виконання Законів України про Державний бюджет України на 2009-2011 роки не приймав рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А тому виходячи з цього, розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3-ї групи, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, за 2009-2011 роки має складати відповідно не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, як це зазначено в ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ.

У зв’язку з цим, вимоги позивача щодо зобов’язання нарахування та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до 1 категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС, інваліду 3-ї групи, у розмірах вказаних у позові, підлягають задоволенню за період часу з 01.08.2009 року по 28.03.2011 року включно, але лише вимоги щодо додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, оскільки позивач в цей період перебувала на обліку у відповідача, як одержувач пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком отримувала пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Так в своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.                                 

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади»(абз.1 п.19) визначено, що до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Необхідно також зазначити, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.     

Тобто, відповідачем неправомірно, зокрема, у порушення ст. 19 Конституції України, занижений розмір пенсійного забезпечення, обов’язок виплати якого покладено на відповідача, у зв’язку з чим дії відповідача є такими, що порушують права позивача на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 49, 50, 67 Закону №796-ХІІ та ст. 46 Конституції України.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз’яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Таким чином, ст. 62 Закону №796-ХІІ на Кабінет Міністрів України покладена функція роз’яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Керуючись вищезгаданими рішеннями Конституційного Суду України та чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 3-ї групи, у відповідності до норм ст.ст. 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ. Однак відповідач відмовив позивачу у його гарантованому Конституцією України та ст. 50 Закону №796-ХІІ праві, з врахуванням даної обставини, слід вважати, що позивач дізнався про порушення його прав з вказаного листа, тобто з 27.01.2011 року.  

         Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а сторони звільнені від сплати державного мита відповідно законодавства, тому ці витрати слід віднести за рахунок держави.

    Керуючись ст.ст. 1, 6, 8, 19 22, 46, 55, 68, 152 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008,  ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст. 5-14, 17-19, 71, 88, 99-100, 104, 122, 158-163, 167 КАС України, -

                                            п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з 01 серпня 2009 року.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, щодо не нарахування і невиплату, ОСОБА_1, як інваліду 3 групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком,  встановлених ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період 01 серпня 2009року по 28 березня 2011року.     

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у  Корюківському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю  в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 серпня 2009 року по 28 березня 2011 рік з відрахуванням вже виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести за рахунок держави.

Постанову виготовлену в повному обсязі направити сторонам до відому.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.        

          Суддя                                                                                М. І. Чурупченко