2-32/11

  4

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року           справа № 2-32/11          м.Володимир-Волинський

    Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

      головуючого: судді Лященка О.В.

      при секретарі: Шафатинській О.В.

      з участю позивача: ОСОБА_1

      представника  позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

      представників відповідача: Думич З.А., Дмитрук Г.М.

      третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6

      представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про визнання незаконними правових актів, що порушують право власності,-

встановив:

   ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про визнання незаконними правових актів, що порушують право власності.

  В позовній заяві покликається на ту обставину, що восени 2009 року власниця сусіднього з нею будинку ОСОБА_6, в якому колись проживала ОСОБА_8, почала будувати огорожу на земельній ділянці, яка належала  чоловікові позивачки ОСОБА_9 з 1993 року та в послідуючому їй, чим порушує її право власності.

    На виправдання своїх дій, ОСОБА_6 подала позов до суду до неї про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою. Під час розгляду даної справи в суді позивачка дізналася про рішення відповідача  - Грядівської сільської ради № 21/6 від 10.10.2008 року та № 2/4/10 від 15.05.2009 року, які вважає незаконними з наступних підстав.

   У рішенні № 21/6 від 10.10.2008 року вказано, що при розгляді  заяви ОСОБА_6 на складання проекту землеустрою, враховувався договір купівлі-продажу житлового будинку. Однак договір купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 був укладений лише 17 листопада 2008 року, і на момент прийняття рішення його не існувало в природі. Крім цього, йде посилання на ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», яка регламентує повноваження виконавчого органу сільської ради у сфері регулювання земельних відносин, але рішення видане не від імені виконкому, а органу самоврядування сільської ради, процедури прийняття рішень якою і її компетенція визначені іншими статтями, тобто має місце підміна та перевищення повноважень між органами, що незаконно.   Крім цього, в п. 1 вищевказаного рішення вказано: «Відмінити рішення сільської ради частини п. 270 від 12.11.1993 року № 7/2 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель у зв'язку із смертю». Однак цей пункт прямо суперечить ст, 378 Цивільного кодексу України, де вказано, що права власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Крім цього, в п. 1.1 вищевказаного рішення вказано, що «надати ОСОБА_6, жителю м. Нововолинська, дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель у розмірі 0,20 га». Однак потім розмір ділянки з незрозумілих причин скоротився до 0,1893 га. Але ОСОБА_8 за рішенням Грядівської сільської ради № 7/2 від 12.11.1993 року передавалась у власність земельна ділянка цільового призначення у розмірі 0,18 га, дана земельна ділянка знаходиться між ділянкою позивачки та ділянкою гр-н ОСОБА_10, ОСОБА_11, до яких ОСОБА_6 претензій не має, тобто розширення на 0,0093 га відбулося за рахунок захоплення присадибної ділянки позивачки.

 Стосовно незаконності рішення Грядівської сільської ради № 2/4/10 від 15.05.2009 року, то ні даний будинок, ні земельна ділянка для його обслуговування та будівництва ОСОБА_8 не було передбачено генеральним планом забудови с. Хренів, тому висновок Управління Держкомзему в Іваничівському районі № 225 від 15.12.2008 року не відповідає дійсності.

  Крім цього, в акті погодження меж з суміжними землекористувачами (землевласниками) від 18.05.2009 року стоїть не її підпис.

Просить визнати незаконним рішення Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області № 21/6 від 10.10.2008 року «Розгляд заяв»в частині пункту 1 і підпункту 1.1 про відміну рішення сільської ради частини п. 270 від 12.11.1993 року № 7/2 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд у зв'язку з смертю та про надання ОСОБА_6 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку господарський споруд у розмірі 0,29 га та скасувати його в цій частині. Визнати незаконним рішення Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області № 2/4/10 від 15.05.2009 року про надання у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд в розмірі 0,1893 га та скасувати його. Відновити становище у встановлених розмірах 0,19га та межах переданої їй у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке існувало до видачі вищевказаних незаконних рішень та зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії по встановленню межових знаків в натурі на місцевості.

    В судовому засіданні під час розгляду справи позивач ОСОБА_1, її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позов підтримали, просять його задовільнити з підстав, викладених у позовній заяві. В своїх поясненнях послались на обставини, викладені у тексті позовної заяви.

   Представники відповідача  Думич З.А. та Дмитрук Г.М. заперечили проти позову. Суду пояснили, що позивач не набула права власності на земельну ділянку, якою фактично користується. Крім цього, спір з приводу меж суміжної земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_6, вже розглядався судом і позивачку ОСОБА_1 було зобов»язано не чинити перешкод у користуванні належною ОСОБА_6 земельною ділянкою. Вважають, що змінювати існуючі межі немає підстав. Крім цього, вважають оскаржувані позивачкою рішення законними та такими, що не порушують її прав. Просять відмовити у задоволенні позову повністю.

   Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 заперечили проти позову повністю, вважають його безпідставним. Суду пояснили, що оскаржувані позивачкою рішення є законними і не порушують її прав. ОСОБА_6 вже зверталась за захистом своїх прав на земельну ділянку до суду і ОСОБА_1 було зобов»язано не чинити перешкод у користуванні належною ОСОБА_6 земельною ділянкою. Крім цього, ОСОБА_1 не набула права власності на земельну ділянку, якою фактично користується. Просять відмовити у задоволенні позову повністю.

     Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідка ОСОБА_10, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

    За змістом ст. ст. 3-4, 213-215 ЦПК України судовому захисту шляхом задоволення позову підлягають наявні в особи, яка звернулася до суду, права, свободи чи інтереси, що порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами.

   Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі рішення Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області №2/4/10 від 15.05.2009 року  на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1893 га у межах згідно з планом в с.Хренів, Іваничівського району Волинської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Дана обставина стверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку.

   Копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2008 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», стверджується, що ОСОБА_6 на праві власності належить житловий будинок  з надвірною будівлею по АДРЕСА_1, який вона придбала у ОСОБА_10

   У відповідності до ч.3 ст..61 ЦПК України, обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.

  Дослідженими в суді матеріалами цивільної справи №2-509/09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою, яка була витребувана з Іваничівського районного суду Волинської області, стверджується, що рішенням цього суду від 29.12.2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 25.03.2010 року, позов було задоволено та зобов»язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1

   Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області у даній справі зокрема встановлено, що  відповідно до рішення Грядівської сільської ради №21/6 від 10.10.2008 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою шодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель у розмірі 0.20 га. У процесі виготовлення державного акту на право власності па земельну ділянку відбулося погодження меж із сусідніми землекористувачами. ОСОБА_1 та її син, представник по справі, підтвердили наявність їхнього підпису в акті погодження меж. 15 травня 2009 року було винесено рішення Грядівської сільської ради № 2/4/10 про встановлення  границь ділянок в натурі та про  передачу  на зберігання  встановлених межових знаків власнику земельної ділянки ОСОБА_6 На підставі даного рішення кадастровим бюро було виготовлено державний  акт на право  власності  на земельну ділянку в розмірі 0.1893 га. яка розташована в с. Хренів Іваничівського району. Встановлені в натурі межі земельної ділянки ОСОБА_6 відповідають державному акту на право власності на земельну ділянку та відповідають межам, що історично склалися.

Дана обставина також підтверджується копіями рішення Грядівської сільської ради №21/6 від 10.10.2008 року, висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акту погодження меж з суміжними землекористувачами,  акту щодо вирішення спільної межі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 05.08.2009 року, актом по розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.11.2009 року, протоколами засідань комісії по земельних спорах Грядівської сільської ради, а також поясненнями в суді представників відповідача та третя особа на стороні відповідача та її представник.

   Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі.

   Аналогічні положення містились і в ст.22 Земельного Кодексу УРСР, що була чинною на час прийняття Грядівською сільською радою рішення від 12.11.1993 року № 7/2 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_8- первинному власнику будинку, набутого позивачем ОСОБА_6та рішення від 17.12.1993 року №18/4 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_9, покійному чоловікові позивачки по справі ОСОБА_1

    Судом встановлено, що ні чоловік позивачки ОСОБА_9, ні після його смерті сама позивач ОСОБА_1, не набули ні права власності, ні права користування  на земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_6 на законних підставах, а тому її право власності на земельну ділянку не порушене і не підлягає захисту відповідно до закону.

   Доводи позивачки та її представника про те, що рішення відповідача № 21/6 від 10.10.2008 року на складання проекту землеустрою  ОСОБА_6 є незаконним, оскільки при його винесенні враховувався договір купівлі житлового будинку, який було фактично укладено лише 17.11.2008 року, і на момент прийняття рішення його не існувало в природі, не можуть бути підставою для визнання даного рішення незаконним, оскільки як вбачається з матеріалів цивільної справи, показань свідка ОСОБА_10,  ОСОБА_6 мала намір придбати даний будинок у ОСОБА_10 та незабаром цей будинок придбала, уклавши відповідний договір та зареєструвавши його у встановленому законом порядку.

   Посилання позивачки на ту обставину, що дане рішення видане не від імені виконкому, а органу самоврядування сільської ради, що має місце підміна та перевищення повноважень між органами, що в  п. 1 вищевказаного рішення відмінено рішення сільської ради від 12.11.1993 року № 7/2 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель у зв'язку із смертю, що також є незаконним, не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_8 не одержала при житті документа, що посвідчує її право власності на земельну ділянку,  тому виходячи з положень ст. 22 ЗК УРСР відповідач не припиняв її права власності, а лише скасував рішення, яке могло слугувати підставою для одержання нею правовстановлюючого документа на землю. Донька ОСОБА_8 ОСОБА_10, успадкувавши будинок на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 30.10.2007 року, продала його ОСОБА_6, при цьому не оформляла за собою права на земельну ділянку для його обслуговування.

   Покликання  позивачки на те, що в підпункті 1.1 вказаного рішення розмір земельної ділянки ОСОБА_6 визначено 0,20 га,  однак потім розмір ділянки скоротився до 0,1893 га, не є підставою для визнання даного рішення недійсним, оскільки в ході виготовлення технічної документації було встановлено точні розміри земельної ділянки, з урахуванням існуючих меж, і право власності ОСОБА_6 набула вже на 0,1893 га, що відповідає технічним даним та державному акту на право власності на земельну ділянку.

  Стосовно незаконності рішення Грядівської сільської ради № 2/4/10 від 15.05.2009 року з тих підстав, що ні даний будинок, ні земельна ділянка для його обслуговування та будівництва ОСОБА_8 не було передбачено генеральним планом забудови с. Хренів, то дані доводи позивачки не підтверджені жодними доказами та спростовуються зібраними про справі доказами, якими стверджується законність набуття права власності на будинок спадкоємицею ОСОБА_8 –ОСОБА_10, зокрема дослідженими  судом матеріалами цивільної справи №2-546/07 за позовом ОСОБА_10 до Грядівської сільської ради про визнання права власності, яка була витребувана з Іваничівського районного суду Волинської області,

  Покликання на ту обставину, що в акті погодження меж з суміжними землекористувачами (землевласниками) від 18.05.2009 року стоїть не  підпис позивачки, не підтверджені жодними доказами та спростовуються як  копією даного акта,  так і висновками Іваничівського районного суду Волинської області від 29.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, зокрема про те, що у процесі виготовлення державного акту на право власності па земельну ділянку відбулося погодження меж із сусідніми землекористувачами. ОСОБА_1 та її син, представник по справі, підтвердили наявність їхнього підпису в акті погодження меж.

   Позовна вимога про відновлення становища у встановлених розмірах 0,19га та межах переданої їй у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке існувало до видачі вищевказаних незаконних рішень та зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії по встановленню межових знаків в натурі на місцевості не підлягає до задоволення з тих підстав, що рішення відповідача є законними, такими що не порушують права позивачки, крім цього, вона не набула права власності на земельну ділянку, порушень її прав ОСОБА_6 також не встановлено в ході розгляду справи судом. Крім цього, як вбачається з повідомлення Іваничівського районного відділу Волинської регіональної філії  Центру Державного земельного кадастру на запит суду, ОСОБА_1 не згідна з розмірами земельної ділянки згідно з кадастрового плану, по якому площа земельної ділянки становить 0,1759 га, тому технічна документація із землеустрою по видачі державного акта на її ім.»я і не виготовляється.

  Як вбачається з пояснень представників відповідача, матеріалів справи та матеріалів справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1  про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, межі земельної ділянки як ОСОБА_6 так і ОСОБА_1, які склались історично, не змінені. А фактичну зміну площ цих земельних ділянок представники відповідача пояснили зміною технічних пристроїв, які використовувались для їх замірів. Ці пояснення відповідають зібраним судом доказам по справі, зокрема  судовим рішенням та технічній документації на земельні ділянки.  

  За таких обставин справи суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог а тому відмовляє у задоволенні позову повністю.

  Судові витрати, відповідно до ст..88 ЦПК України, суд покладає на позивача.

 На підставі ст.22 ЗК УРСР, ст..125 ЗК України, керуючись ст..ст.10, 60,61, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

вирішив:

   В задоволенні позову ОСОБА_1 до Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про визнання незаконними правових актів, що порушують право власності –відмовити повністю.

  Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача ОСОБА_1.

  Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 600 грн.  

  Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі десяти днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: