Справа №2-78/11

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

05 квітня 2011 року      Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючого-судді                              Кормана О.В.

при секретарі                                        Приходченко Н.П.

за участю

представника позивачів

адвоката                                         ОСОБА_1

представників          відповідача                    Поповського А.С.

                                                  Глущенка В.І.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 до ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд», ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

          Позивачі звернулись до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд», ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»про визнання правочину недійсним. У позові зазначили, що 22.10.1998 року за результатом приватизації Державного підприємства «Будівельно-монтажний трест «Уманьпромжитлобуд», було створено відкрите акціонерне товариство «Трест «Уманьпромжитлобуд». До статутного фонду вказаного товариства був включений гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1, який перебував у повному господарському віданні державного підприємства. Позивачі постійно проживають в будинку АДРЕСА_1. 11.04.2002 року Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради № 187 спірному гуртожитку було надано статус житлового будинку для малосімейних. Після проведення державної реєстрації приватизованого підприємства гуртожиток перебував на балансі Першого відповідача. Однак останній не набув у встановленому законом порядку права власності на вказану нерухомість. З вказаного приводу в жовтні 2005 року, а саме 25.10.2005 року, за ініціативою Першого відповідача виник судовий адміністративний спір про право власності на вказаний гуртожиток з Уманським міськвиконкомом з приводу видачі свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1. 31.10.2005 року місцевий суд вищевказаний адміністративний позов задовольнив, Уманський міськвиконком було зобов'язано видати ВАТ Трест «Уманьпромжитлобуд»свідоцтво про право власності на будівлі по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2. 15.03.2006 року ухвалою апеляційного суду Черкаської області за апеляційною скаргою мешканців будинку вищевказане судове рішення було скасовано. Провадження по справі апеляційним судом було закрито за непідсудністю спору адміністративному суду. Рішенням суду апеляційної інстанції було встановлено, що існує спір про цивільне право на будинок. Крім того оскаржуваним судовим рішенням були порушені житлові права мешканців будинку АДРЕСА_1, які не були залучені до участі в справі по перший інстанції. 04.07.2006 року Перший відповідач повторно звернувся до Уманського міськрайонного суду з адміністративним позовом про скасування рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради № 187 від 11.04.2002 року про надання гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Умань статусу житлового будинку для малосімейних та повернення будівлі статусу відомчого гуртожитку, і про зобов'язання Уманського міськвиконкому видати свідоцтво про право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Умань. 04.09.2006 року адміністративний позов був задоволений частково. Спірне рішення Уманьського міськвиконкому № 187 від 11.04.2002 року скасовано та повернуто будівлі статус відомчого гуртожитку. 14.12.2006 року апеляційний суд Черкаської області ухвалою скасував рішення суду першої інстанції, а провадження по справі закрив в зв'язку з непідсудністю спору адміністративному суду. Зокрема суд знову в мотивувальній частині рішення вказав, що ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»на дату подачі позову було відомо про те, що будинок по АДРЕСА_1 в м. Умань заселений людьми і з матеріалів справи вбачається, що виник спір про цивільне право, в тому числі про право власності на гуртожиток, на житло. Вищевказані рішення апеляційного суду набрали законної сили. Факти, що встановлені судом мають значення для цієї справи і доведенню не підлягають. 21 січня 2010 року позивачам стало відомо про те, що першій та другій відповідачі здійснили правочин по відчуженню будинку АДРЕСА_1. 01.03.2005 року вказаний будинок був відчужений Першим відповідачем Другому відповідачу в обмін на корпоративні права в ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2», тобто внесений Першім відповідачем до статутного фонду підприємства Другого відповідача на підставі акту прийому-передачі № 4 внеску учасника товариства в статутний фонд ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2». Позивачі по справі вважають, що правочин по внесенню будинку, в якому вони мешкають, інший особи зачіпляє і обмежує їх житлові права та суперечить вимогам цивільного закону. Обґрунтовують свою позицію тим, що 02.06.1999 року загальними зборами ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»було прийнято рішення доручити правлінню акціонерного товариства вирішити питання по передачі гуртожитків управлінню житлово-комунального господарства Уманського міськвиконкому. 03.04.2002 року на виконання рішення загальних зборів спостережна Рада товариства прийняла рішення про надання статусу житлового будинку гуртожиткам по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 з метою створення товариства співвласників і безкоштовної передачі кімнат у власність їх мешканцями. 11.04.2002 року, розглянувши звернення голови правління ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд», Уманська міська Рада прийняла рішення № 187, яким було надано статус житлового будинку для малосімейних гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Умань. Вказані рішення суттєво розширили житлові права позивачів, що передбачені житловим законодавством України, та стали передумовою для одержання житла у власність чи здійснення права на приватизацію у випадку передачу будинку у власність міської Ради. Після передачі Першим відповідачем житлового будинку АДРЕСА_1 я якості внеску до статутного фонду другого відповідача, права мешканців будинку знову значно звузилися. Це викликано тим, що Перший відповідач передав Другому відповідачу не житловий будинок, а гуртожиток, правовий режим та права мешканців яких за законом відрізняються, а саме права мешканців гуртожитків значно звужені. Як наслідок цих дій, Другій відповідач став здійснювати своє право, як власник гуртожитку и став своїми діями обмежувати права мешканців будинку. Зокрема, не будучи власником будинку Другий відповідач став звертися до суду з позовами до мешканців будинку, саме як до мешканців гуртожитку, посилаючись на відповідні норми глави 4 ЖК України. В зв'язку з наведеним позивачі змушені звернутися до суду за захистом порушених житлових прав. Правочин по відчуження спірного житлового будинку Першим відповідачем на користь Другого відповідача у вигляді внесення до Статутного фонду його підприємства в обмін на корпоративні права не ґрунтується на нормах матеріального права, тому є недійсним з дати укладання. Зазначають, що внесення особою об'єкту нерухомості до Статутного фонду підприємства є особливим видом відчуження нерухомого майна - передачі права власності, яке відбувається в обмін на корпоративні права підприємства, до статутного фонду якого ця нерухомість передається, за ціною адекватною вартості одержаних корпоративних прав. Згідно ст. ст. 317, 319, 658 ЦК України, право розпоряджатися майном і право продажу майна належить лише його власнику. У відповідності до вимого ст.331 ЦК України, п. п. 1.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Станом на 01.03.2005 року (дату підписання сторонами акту прийому-передачі № 4 внеску учасника товариства в статутний фонд ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2») у Першого відповідача було відсутнє право власності на будинок АДРЕСА_1, про що Перший відповідач знав, бо вже після передачі спірного будинку Другому відповідачу він двічі порушував в суді питання про видачу йому Уманським міськвиконкомом свідоцтва про право власності на спірний будинок і суди в рішеннях констатували наявність спору про цивільне право на будинок. А саме, 25.10.2005 року було перше звернення Першого відповідача до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Уманського міськвиконкому видати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, 04.07.2006 року друге аналогічне звернення. З наведеного випливає, що Першій відповідач не мав права відчужувати спірний будинок, бо він не набув на нього права власності у встановленому Законом порядку. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, правочин не можу суперечити актам цивільного законодавства і в такому випадку згідно ст.. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним. В супереч рішенню Уманської міської Ради Перший та Другій відповідач при відчуження спірного будинку в акті прийому - передачі внеску учасника Товариства в статутний фонд ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»від 01.03.2005 року зазначили що передається гуртожиток по АДРЕСА_1 м. Умань. Тоді як вказаним рішенням органу місцевого самоврядування будинку по АДРЕСА_1 в м. Умань наданий статус житлового будинку для малосімейних. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не можу суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. З вищенаведеного випливає, що спірний правочин суперечить акту цивільного законодавства і на підставі ст.. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Другий відповідач після підписання акту приймання передачі спірного будинку до статутного фонду товариства був зобов'язаний набути право власності на нього в порядку, що встановлений законом, а саме в порядку, що встановлений п. п. 2.1.-2.11., абзац 4 п.п. а) п.п. 6.1. п. 6 Тимчасового положення. Він був зобов'язаний одержати від органу місцевого самоврядування свідоцтво на право власності на нерухоме майно та зареєструвати таке право в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Таких дій другій відповідач не вчинив у зв'язку з тим, що в нього не було для цього належних документів. Просять: визнати недійсним з дати укладання правочин по відчуженню Відкритим акціонерним товариством «Трест «Уманьпромжитлобуд», код ЄДРПОУ 01271020, житлового будинку АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2», код ЄДРПОУ 33133679, в обмін на корпоративні права останнього, який відбувся 01.03.2005 року на підставі акту прийому-передачі № 4 внеску учасника товариства в статутний фонд ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2».; судові витрати покласти на відповідачів.

          У судовому засіданні представник позивачів адвокат ОСОБА_1, який представляє інтереси всіх позивачів, підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та обґрунтування, наведені на підтримку таких позовних вимог. Вважає, що ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»не мав права вносити будівлю, яка розташована в АДРЕСА_1, до статутного фонду ВАТ «Уманьпромжитлобуд-2», так як будинок не був гуртожитком, як він зазначений у акті прийому-передачі №4, а мав статус житлового будинку для малосімейних згідно рішення виконавчого комітету Уманської міської ради. Права мешканців житлового будинку значно ширші прав мешканців гуртожитків, згідно житлового законодавства України. Крім того, як перший, так і другий відповідачі, у встановленому законом порядку не набули права власності на будівлю.  Вважає, що є всі підстави для визнання недійсним правочину, який відбувся 1 березня 2005 року на підставі акту прийому передачі №4 з приводу передачі першим відповідачем до статутного фонду другого відповідача гуртожитку в АДРЕСА_1. Також зазначив, що рішення господарського суду, ухвалене щодо будівлі гуртожитку, не може мати значення для даної справи, так як при зверненні до суду прокурор, який заявляв позов, посилався зовсім на інші підстави і щодо іншого предмету спору.

          Позицію свого представник підтримали позивачі, які були присутні у судовому засіданні.

          Представник ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»- ліквідатор Олексенко Н.В., в судове засідання не з’явився, до початку судового засідання направив до суду відзив не заяву про визнання правочину недійсним, в якому зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги про визнання правочину недійсним, мотивуючи це наступним. ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»було створено в квітні 1994 року в результаті корпоратизації державного підприємства Трест «Уманьпромжитлобуд»з статутним фондом 13335000000 крб, або 133350 грн. Державний жилий фонд та об’єкти що не підлягали корпоратизації не включені до статутного фонду ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд». Рішенням виконавчого комітету Уманського міської ради від 11.04.2002 року №187 гуртожитку по вулиці І.Гонти надано статус житлового будинку для малосімейних. Посилається на лист Уманського виробничого відділку КП «Черкаське обласне об’єднане БТІ», в якому було зазначено, що право власності на будівлю гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 за ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд» не було зареєстроване та свідоцтво на право власності не видавалось. В матеріалах інвентарної справи на вказане домоволодіння зазначено, що будівля рахується за власником –ДП ЖЕД Тресту «Уманьпромжитлобуд». Отже рішення ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»про передачу будівлі гуртожитку в якості внеску до статутного фонду ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»є безпідставним та незаконним, так як ВАТ не мав права приймати рішення та вносити, передавати будівлю до статутного фонду інших юридичних осіб. Просить слухання справи проводити без участі представника ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд».

          Представники відповідача ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»Поповський А.С. та Глущенко В.І. проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»мало право передавати будівлю гуртожитку по вулиці АДРЕСА_1 в м.Умані до статутного фонду ВАТ «Уманьпромжитлобуд-2», так як вказана будівля дійсно належала ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд». Вказані обставини перевірялись господарськими судами. Рішенням господарського суду правочин, який на даний час оскаржується, визнано таким, що відповідав нормам діючого законодавства. Так як вказані обставини встановленням рішенням суду, тому вважає, що такі обставини не потрібно доводити. Крім того, вважають, що статус будівлі при передачі з одного статутного фонду до іншого був вірно визначений як гуртожиток, так як, не дивлячись на рішення виконавчого комітету міської ради про надання будівлі гуртожитку статусу житлового будинку для малосімейних, житлове законодавство не містить такого визначення як житловий будинок для малосімейних, тому рішення виконкому не має за собою правових наслідків. Також зазначили, що позивачі, які проживають у будинку тривалий час, сплачували на користь відповідача квартплату, укладали відповідні договори, і не оспорювали право відповідача на стягнення такої плати. Вказане підтверджується рішеннями судів, які стягували на користь відповідача з позивачів заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, вказують що позивачі взагалі не зазначили, які чином були звужені їх права внаслідок передачі будівлі зі статутного фонду одного товариства до іншого. Щодо посилання представника позивачів на те, що відповідач не зареєстрував право власності на гуртожиток у БТІ, зазначили, що звертались з відповідними зверненнями до БТІ, однак було відмовлено у реєстрації, так як мешканці гуртожитку провели самочинні перепланування та будівництво, які належним чином не узаконені.

          Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позов задоволенні не підлягає. При цьому суд виходить з наступного.

          Судом встановлено, що 11 квітня 2002 року виконавчим комітетом Уманської міської ради, за результатами розгляду клопотання голови ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»було винесено рішення №187 про надання статусу житлового будинку для малосімейних гуртожитку по АДРЕСА_1.

          Згідно акту №4 від 1 березня 2005 року ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»передало в якості внеску учасника Товариства до статутного фонду ВАТ «Уманьпромжитлобуд-2», зокрема і будинок гуртожитку, розташований за адресою м.Умань, вулиця АДРЕСА_1. Вказана передача була здійснена на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»від 18.02.2005 року та загальних зборів акціонерів ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»від 12.07.2004 року.

          Рішенням господарського суду Черкаської області від 12 травня 2010 року було частково задоволено позов прокурора міста Умані в інтересах Держави в особі Уманської міської ради до ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд» м.Умань, ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»м.Умань та Української державної будівельної корпорації «Укрбуд»м.Київ, про визнання недійсним рішення про передачу майна до статутного фонду, визнання часткового недійсними Статутів, визнання права комунальної власності на об’єкт нерухомості та витребування майна з незаконного володіння. Зокрема: визнано недійсною передачу ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»до статутного фонду ТОВ «Уманьпромжитлоюуд-2»будинку гуртожитку (житлового будинку для малосімейних), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оформлену актом №4 прийому-передачі внеску учасника товариства в статутний фонд ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»від 1 березня 2005 року; визнано за територіальною громадою міста Умані в особі Уманської міської ради Черкаської області право комунальної власності на житловий будинок для малосімейних, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

          Вказане рішення господарського суду було оскаржене в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 вересня 2010 року, задоволено частково скаргу ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2», повністю скасоване рішення господарського суду Черкаської області від 12 травня 2010 року, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

          Як зазначено у постанові  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 вересня 2010 року, було встановлено, що включення до статутного фонду ВАТ «Фірма «Уманьбуд»(ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд») спірного гуртожитку відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом УДБК «Укрбуд» від 15.04.1994 року №148, не свідчить про порушення вимог чинного на той час законодавства про корпоратизацію або приватизацію. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання недійсним статуту ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»в частині внесення до статутного фонду гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку з тим, що включення спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Фірма «Уманьбуд»(ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд») було проведено в межах діючого на момент корпоратизації Тресту законодавства, передача ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»даного гуртожитку до статутного фонду ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»як внеску учасника цього товариства відбувалось правомірно та в межах законодавства України. Крім того, рішення про таку передачу, яке прийнято на зборах учасників ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»від 18.02.2005 року, оформлених протоколом №3, не було визнано незаконним у встановленому порядку.

          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 вересня 2010 року вступила в законну силу.

          У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Враховуючи те, що ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2», яке є відповідачем у справі, являлось відповідачем і у справі, по якій була винесена постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 вересня 2010 року, і обставина про правомірність передачі будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 в м.Умані до статутного фонду ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»вже була встановлена стосовно ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2», тому вказана обставина доказуванню не підлягає, і суд виходить з того, що ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»правомірно заволодів спірним гуртожитком.

          Позивачі посилаються на недійсність правочину по передачі гуртожитку до статутного фонду учасником Товариства, який відбувся на підставі акту №4 прийому-передачі від 1 березня 2005 року. Проте, сама передача, яка відбулась на підставі акту №4 не може бути розцінена саме як правочин, так як акт був лише документом, складеним на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»від 18.02.2005 року та загальних зборів акціонерів ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»від 12.07.2004 року, про нечинність яких сторони, в тому числі позивачі, доказів не надали.

          Крім того, захисту у суді підлягають порушені, невизнані чи оспорювані права, свободи чи інтереси, що виникають з цивільних, житлових та інших відносин. Позивачі не довели, яким чином передача гуртожитку з ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд»до статутного фонду ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»порушила їх законні права, свободи чи інтереси.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3,  10, 11, 14, 15, 57, 60, 61, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 за їх позовом до ВАТ «Трест «Уманьпромжитлобуд», ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»про визнання правочину недійсним –відмовити у повному обсязі.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які приймали участь у розгляді справи, але були відсутні у судовому засіданні при проголошенні рішення –в 10-денний строк з дня отримання копії рішення суду.

                    Головуючий