Справа №2-793/07 p.

РІШЕННЯ

 іменем   України

 

22 травня   2007 року  Антрацитовський міськрайонний суд Луганської області у складі:

головуючого судді:                        Тополюк Є.В.

при секретарі:                                 Нікаірової Н.В.

за участю адвоката:                         ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні горрайсуда м.Антрацита цивільну справу за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит і Антрацитівському району та ДП « Антрацит « « Про стягнення моральної шкоди «,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивачи звернулися до суду з позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит і Антрацитівському району та ДП « Антрацит « про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000 грн. В обґрунтуванні своїх позовних вимог вказали, що 09.02.2007 року був смертельно травмований на виробництві на шахті « Крепінська « ДП « Антрацит « їх син ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. З приводу чого був складаний акт № 2 по Формі -5 від 12.03.2007 року спеціального розслідування нещасного випадку. В зв'язку з тим вони зазнали ,як батьки сильних душевних страждань від загибелі на виробництві сина , дуже тяжко та болісно переживають цю важку втрату. Від загибелі сина вони мають право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінюють у 300 000 грн.

ПозивачОСОБА_1. в судовому засіданні підтримала свій позов , посилаючись на вищевказані обставини, та додатково пояснила, що вона від загибелі сина на виробництві отримала сильні душевні страждання, а також вважає, що ДП « Антрацит» зобов'язано відшкодувати її моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. Вона разом з чоловіком не отримає допомогу у зв'язку зі смертю годувальника щомісячно тому, що вони не мають відповідного віку. Вона на завжди втратила сина, якого допустили працювати за виною ДП « Антрацит « до роботи на електровозі, який був несправний .Він не мав належного захисного одягу та рукавичок. Все було розслідувано на виробництві та встановлена вина підприємства.

ПозивачОСОБА_2. в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищевказані обставини, та додатково пояснив, що його син ОСОБА_4. працював машиністом електровозу у шахті « Крепінська « ДП « Антрацит « ,де він отримав 09.02.2007 року травму електричним струмом ,від якої помер. Він вважає, що у цьому винна ДП « Антрацит «, його службові особи, які неналежним чином виконували свої обов'язки на робочому місці. Службові особи отримали тільки догани за порушення правил охорони праці, а він разом з жінкою втратив сина, на якого вони сподівалися як на годувальника. Він просить суд задовольнити його вимоги та стягнути з ДП « Антрацит « та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит і Антрацитівському району на його користь моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

 

2

 

Представник позивачів „адвокат ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та пояснила, що позивачи мають право на відшкодування моральної шкоди на підставі цивільного законодавства, відповідно до ст. 1167 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини. У судовому засідання вина ДП « Антрацит» доказана матеріалами справи , надання додаткових доказів від лікарів про те, що батьки загиблого ОСОБА_4. знаходилися на лікуванні від нещасного випадку, що трапився з їх сином на виробництві, необов'язково, тому що зрозуміло те, що батьки втратили сина ,з яким вони мешкали разом. Вона вважає, що Фонд також несе відповідальність  по відшкодуванню моральної шкоди батькам.

Представник відповідача виконавчої дирекції ФССН у м.Антрацит і Антрацитівському районі / за довіреністю Медведева М.Є./ з позовними вимогами не згодній и просить суд відмовити позивачам у задоволенні позову за його необґрунтованістю з наступних підстав:

-      Законом України від 23.09.1999 року за №1105 « Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного

захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» не передбачено відшкодування

моральної / немайнової/шкоди членам сім'ї у випадку смерті потерпілого від нещасного

випадку на виробництві;

-п.22 ст. 71 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» передбачає, що « з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом дія Закону України від 23.09.1999 року № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2007 рік зупинено «. Тому на момент смерті сина позивачів -09.02.2007 р. норми по відшкодуванню моральної /немайнової/ шкоди за Законом № 1105 не діють.

· Відділення не повинно бути відповідачем у справі і нести відповідальність по справам про стягнення моральної шкоди свідчить прийняття Закону України « Про внесення змін в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» від 23.02.2007 р. № 717 /оголошено 20.03.2007 p./ , відповідно якого відшкодування моральної шкоди Фондом ССНВ України відмінено. Зокрема, Законом передбачено вилучення ст.ст. 1,21,28,34 та 32 базового Закону ,норми якого передбачали підстави та порядок відшкодування моральної шкоди потерпілим /а не членам сім'ї його/, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

· вищезазначене свідчить про те, що вилучення з базового Закону обов'язку Фонду сплачувати грошові суми за моральну шкоду не знижує рівня соціальної захищеності потерпілих на виробництві ,оскільки в разі встановлення факту заподіяння моральної шкоди вони й надалі матимуть право отримувати її відшкодування від особи ,яка винна в її причинені;

Згідно чинному законодавству ,а саме ст. 153 КЗпП України роботодавець зобов'язаний забезпечити працівнику безпечні і нешкідливі умови праці та ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться ,якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя . Відповідно до ст.ст.4,11,12 Закону України«Про охорону праці « Повна відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника. Ст. 1167 ЦК України ,на яку посилаються позивачи , передбачено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла.

 

3

 

Оскільки противоправні дії були допущені ДП « Антрацит « ,то відповідальність по відшкодуванню моральної / немайнової/ шкоди повинна покладатися на роботодавця, тобто ДП « Антрацит «.Просить суд в задоволенні позову до них позивачам відмовити на підставі викладеного.

Представник відповідача ДП « Антрацит « /за довіреністю Архітова Н.В./ позовні вимоги не визнала та пояснила , що оскільки нещасний випадок зОСОБА_4 трапився до набрання чинності Закону України від 23.02.2007 року № 717 про зміну ст. 1 Закону України № 1105 ,то відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватися Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Антрацит та згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-рп від 27.01.2004 p./ справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування /. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України « Про охорону праці « відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника , здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності «. Позивачи, посилаючись на чинне законодавство, не вказали з яких розрахунків вони виходили, визначаючи розмір шкоди.

Суд,заслухав пояснення позивачів, їх представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставах:

У судовому засіданні було встановлено, що потерпілий ОСОБА_4. знаходився у трудових відносинах з ВП « шахта « Крепінська « ДП « Антрацит « з 03.08.1998 року по день своєї смерті./а.с.13/

Позивачи є батьки ОСОБА_4., що підтверджується свідоцтвом про його народження / а.с.4/.

Довідкою Житлово- будівельного кооперативу « Вуглинка « від 15.03.2007 року підтверджується факт того, що позивачи були членами сім'ї потерпілого ОСОБА_4./ ас.21/.

У зазначеної цивільної справі є Акт спеціального розслідування нещасного випадку, який стався у 18 західному відкатному штреку пл. Н7 09.02.2007 року о 09 год.45 хв. у ВП « шахта « Крепінська « ДП « Антрацит « , у результаті якого постраждала одна людина зі смертельним наслідком - ОСОБА_4. Обставини ,при яких стався нещасний випадок ,вказують на те, що 09.02.2007 року у першу зміну на дільниці ВШТ наряд проводив начальник дільниці Скоробогатов A.M., який видав завдання машиністу електровозу ОСОБА_4.- забезпечити порожніми вагонетками 17 західної виїмкової камери пл..Н7,розрізу 17 західної виїмкової камери пл..Н7, та доставку навантажених вагонеток на круговий перекидач вагонів по 18 західному відкатному штреку пл..Н8. О 09 год. ОСОБА_4. приїхав до 17 західної виїмкової камери пл..Н7 для того, щоб забрати партію навантажених вагонеток. Він самостійно зробив маневри, причепів до електровозу партію навантажених вагонеток. На ПК7 18 західного відкотного штреку пл..Н7 знаходився розподільний пункт, де робив ремонт електроапаратури електрослюсар дільниці № 3 ОСОБА_5, який о 09 год.45 хв. звернув увагу на те, що промінь світла від головного світильника машиніста електровозу не рухається. Він підійшов до електровозу і побачив, щоОСОБА_4 сидить без свідомості, нахилившись уперед. ОСОБА_5 відразу покликав на допомогу гірників виїмкового вибою дільниці № 3ОСОБА_6. таОСОБА_7., що знаходилися у 5 м на схід від розподільного пункту і підготовляли лісоматеріали для доставки у 17 західну виїмкову камеру пл..Н7.Коли вони підійшли, то потерпілий ще дихав, пульс прощупувався. Вони уклали його на носилки і почали робити

 

 4

 

першу медичну допомогу, потім повідомили про нещасний випадок начальника дільниці № 3 Мельника В.Б., який знаходився недалеко. Він організував доставку ОСОБА_4. на свіжий струмінь повітря на сполучення квершлагу № 7. О 11 год. 10 хв. прибула до постраждалого медична сестра медичного пункту ,пізніше о 11 год. 45 хв. лікар РПГ, який констатував біологічну смерть ОСОБА_4. /а. с. 6-10/

Також у справі є Акт № 2 по Формі Н-1 від 09.02.2007 року укладений на підприємстві ВІЇ « шахта « Крепінська « ДП « Антрацит « Міністерства вугільної промисловості України ,де причиною смерті ОСОБА_4. вказане ураження електричним струмом, коли він керуючи локомотивом з деформованим захисним кожухом контролера, доторкнувся до відкритих струмоведучих частин ./а.с. 10-12/.

З змісту довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 13.04.2007 року вбачається, що членам сім'ї потерпілого ОСОБА_4. нарахована сума одноразової допомоги у розмірі 94351,80 грн./а.с.23/.

Позивачи при зверненні до суду з даним позовом керуються вимогами ст.ст. 1167-1168, 23 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди ,завданої внаслідок порушення прав фізичної особи. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується батькам, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини.

Суд вважає, що у даному випадку між позивачами та відповідачем ДП « Антрацит « матимуть існувати тільки цивільно - правові відносини, які повинні бути регулюватися нормами цивільного законодавства.

У в зв'язку з цим, суд вважає, що Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит не може бути належним відповідачем за даною справою ,оскільки Законом України від 23.09.1999 року за №1105 « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» не передбачено відшкодування моральної / немайнової/шкоди членам сім'ї у випадку смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві Крім того , відповідно до п.22 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» передбачає, що « з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом дія Закону України від 23.09.1999 року № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2007 рік зупинено «. Тому на момент смерті сина позивачів -09.02.2007 р. норми по відшкодуванню моральної /немайнової/ шкоди за Законом № 1105 не діють. Призупинення дії закону не дає під підстав для його застосування, як і його скасування.

Тому суд вважає необхідним відмовити позивачам у задоволенні позову до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит про стягнення моральної шкоди.

Що стосується вимог до ДП « Антрацит « ,то суд вважає, що оскільки діючим законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди особою, яка її завдала , за наявності її вини, то воно  повинне бути відшкодоване членам сім'ї потерпілого.

 

 5

 

Встановлене законом право на відшкодування моральної / немайнової/ шкоди є важливою

гарантією захисту прав і свобод громадян і це право позивачів передбачено цивільним законодавством, а саме ст. ст.23,1168 ЦК України .

Відповідно  до  ст.23  ЦК  України     під моральної шкодою  слід розуміти     втрати немайнового  характеру внаслідок  душевних страждань ,яких фізична особа зазнала  у зв'язку з противоправною поведінкою щодо членів її сім'ї та близьких родичів.

У даному випадку неправомірність    дій/ бездіяльності/   відповідача ДП « Антрацит « відносно загиблого на виробництві сина позивачів -машиніста електровозу ОСОБА_4.   виразилась   у тому, що він керуючи локомотивом   з деформованим захисним кожухом контролера, доторкнувся до відкритих струмоведучих частин, від чого отримав ураження електричним струмом і помер. Локомотив ,яким керував потерпілий ,належав власнику підприємства -ДП « Антрацит «.Потерпілий знаходився з ДП « Антрацит « у трудових відносинах, відповідно до ст.8   Закону України « Про охорону праці «   від 21.11.2002 року № 229-1У / зі змінами та доповненнями від 25.11.2003 р.,27.11.2003 р.,23.12.2004 р.,25.03.2005 р.,17.11.2005 p./ роботодавець зобов'язаний був забезпечити за   свій   рахунок       придбання   ,комплектування   ,видачу   та   отримання   засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів   з охорони праці та колективного договору.

Крім того, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці ,/а саме при таких умовах праці    керував локомотивом    син потерпілих ОСОБА_4./, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Відповідно   до ст. 153 КЗпП України    на власників всіх підприємств    покладаються обов'язки    створювати безпечні і нешкідливі умови праці ,а також    систематичне проведення /інструктажу/ працівників з питань охорони праці.

Як  було  встановлено  Актом     спеціального  розслідування  нещасного  випадку  від 09.02.2007 року   син потерпілих ОСОБА_4. керував контактним    електровозом К- 10 з деформованим    захисним кожухом контролера, а також працював без засобів електрозахисту/ діелектричних рукавичок /, та без захисного спецодягу.

З боку  ІТП дільниці ВПІТ ВП « шахта « Крепінська « ДП « Антрацит «  був відсутній належний     контроль     за технічним станом електровозу під час випуску його на лінію./а.с.6-10/.

Суд бере ці обставини  за увагу  як докази того, що відповідач  своєю   вищевказаною бездіяльністю спричинив моральну   шкоду потерпілим, тому що   вони втратили сина назавжди утратили право на зустріч з ним, на спілкування і життя з ним,   і  тому він повинен нести цивільну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном ,або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи ,яка завдала моральної шкоди, якщо віна є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до ч.4 ст.23 цього Закону моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачів законні та обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню. З ДП « Антрацит « на користь ОСОБА_1. таОСОБА_2. необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. /тридцять тисяч грн./, тобто по 15 000 грн. кожному, а також судовій збір на користь держави у розмірі 51 грн. та

 

6

 

судові витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО грн. відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України. У задоволенні позову до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит про стягнення моральної шкода на користь позивачів слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст, ст.23,1167-1168 ЦК України, ст.8 Закону України « Про охорону праці «, ст. 153 КЗпП України , п.22 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» ,ст.ст.10,11,60, 81,88,212-215 ,292 ЦПК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_1та ОСОБА_2до

Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит і Антрацитівському районі і ДП « Антрацит « « Про стягнення моральної шкоди «- задовольнити частково.

Стягнути з ДП « Антрацит « на користь ОСОБА_1та ОСОБА_2моральну шкоду у розмірі 30 000 грн./ тридцять тисяч грн./  по 15 000грн. / п'ятнадцять тисяч грн./ кожному.

У задоволенні позову ОСОБА_1та ОСОБА_2до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Антрацит і Антрацитівському районі про стягнення моральної шкоди -відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ДП « Антрацит « на користь держави судовій збір у розмірі 51 грн. /п'ятдесят одна грн../, а також за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн./тридцять грн../

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення надрукуване у нарадчої кімнаті.