ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20985/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/817/343/24 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія -  запобіжні заходи

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі — ОСОБА_5

                                       з участю

                                       прокурора — ОСОБА_6

                                       підозрюваного — ОСОБА_7

                                       захисника — ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

       Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з мотивів недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.        

       В апеляційній скарзі прокурор просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень з покладенням у випадку внесення застави обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вважає, що ухвала суду є незаконною та не мотивованою. Зазначає, що підозрюваний, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України, який є тяжким злочином, може вчиняти дії з метою подальшого уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності і не застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою створить умови для подальшого спотворення доказів, а також він зможе впливати на свідків.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які вважають ухвалу законною та обґрунтованою та просять залишити її без змін, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просить постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід щодо підозрюваного у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

       Як слідує з оскаржуваної ухвали, слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040002140 від 06.09.2024 за ознаками за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , слідчий суддя своє рішення мотивував виключно тим, що слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Водночас, з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя визнав обґрунтованою підозру пред`явлену ОСОБА_7 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В даному випадку такі висновки слідчого судді колегія суддів вважає невірними, виходячи з вимог ст.194 КПК України, а також встановлених у кримінальному провадженні обставин.

       Так, відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

       Згідно ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

       Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

       У даному провадженні 26 вересня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

       Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, які містяться, зокрема у: протоколі про проведення контролю за вчиненням злочину-оперативної закупки від 13.09.2024 р.; протоколі огляду грошових коштів від 13.09.2024 року; протоколі допиту свідка від 16.09.2024 року; висновку експерта від 23.09.2024 року №СЕ-19/120-24/10720-НЗПРАП; та інших матеріалах провадження.

       Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у повідомленні про підозру, вважаються переконливими для колегії суддів в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

       Приймаючи таке рішення, колегія виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

       Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

       Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

       Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

       Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_7 клопотання, колегія суддів виходить наступного.

       Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

       Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

       Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

       Такий висновок ґрунтується на тому, що тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, на думку колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження не суперечить позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

       Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідка у кримінальному провадженні колегія суддів також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

       За таких обставин, ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

       Також, судом встановлено, що вказаний злочин було вчинено підозрюваним під час дії іспитового строку, що свідчить про схильність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, що дає підстави вважати високою ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а тому ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України також не можна вважати недоведеним.

       Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

       Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

       Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

       Таким чином колегія суддів при розгляді клопотання, дійшла висновку про доведеність обставин, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.194 КПК України, що дають підстави до застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу.

       Однак, в даному випадку ні слідчим у клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не доведена необхідність застосування виняткового виду запобіжного заходу — тримання під вартою, а також не доведена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні та встановлених судом.

Не довів таких обставин і прокурор в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги особу підозрюваного, його молодий вік, наявність обґрунтованої підозри, а також враховуючи те, що органом досудового розслідування не доведено недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, аніж тримання під вартою, колегія суддів приходить до переконання про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладенням на нього відповідних обов`язків, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій передбачених ст.177 КПК України.

       Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляція прокурора до часткового задоволення.

       На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 – 178, 181, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

       Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2024 року — скасувати.

       Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратурии ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  ОСОБА_7 задовольнити частково.

       Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.

       Встановити строк дії ухвали до 24 листопада 2024 року.

       Покласти на ОСОБА_7 , строком до 24 листопада 2024 року наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідками даному у кримінальному провадженні;

- зберігати у відповідних органах Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

       Роз`яснити ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

       Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 .

       Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

       Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді