Справа № 22а/1290/1893/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого: Луганської В.М.
Суддів: Карайван Т.Д., Ступіної Я.Ю.
Розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 17 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей ” з 23.12. 2008 року по 31. 12. 2008 року з урахуванням здійснених виплат. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до Закону України, від 02.12.2010, № 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" апеляційні скарги щодо таких спорів, які подані до апеляційних судів до дня набрання чинності Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" в порядку цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу II Закону України від 18 лютого 2010 року N 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", провадження за якими не відкрито, розглядаються цими апеляційними судами у порядку адміністративного судочинства.
У зв’язку із цим апеляційний суд Луганської області розглядає справу за правилами КАС України та перевіряє правильність застосування закону на час ухвалення судового рішення. Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (із змінами та доповненнями на час розгляду спірних правовідносин) установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальній захист дітей війни" була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 – рн/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, в період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р., з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
У той же час, суд дійшов вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.
Разом з тим, колегія суддів судової палати вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогами за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 23.12.2008 року, тому правильно застосовано наслідки пропущення строку для звернення до суду передбачені ч.1 ст.100 КАС України. Позивачем зазначена постанова не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 23.12.2008 року по 31.12.2008 року.
Доводи апеляційної скарги про непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на вказані правовідносини є необґрунтованими та правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання апелянта на ухвалу Конституційного Суду України №27-У від 19.05.2009 року є помилковим.
Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення регулюється Законом України „Про прожитковий мінімум” та Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” В статті 2 Закону України „Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.В силу ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Зазначеним Положенням на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30 квітня 2002 року, у редакції постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25.02.2008 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням призначення (перерахунок) та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансуванні та виплати пенсій.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Колегія суддів судової палати вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись Законом України, від 02.12.2010, № 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області відхилити.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: Судді: