ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2011 р. cправа № 2a-157/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представників позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’– Швеця З.Я., Калин О.В.
представників відповідача: Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області –Савчук Н.І., Засєдко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення за №0002572302/3 від 29.12.2010 року, –
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’ (надалі –позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (надалі –відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0002572302/3 від 29.12.2010 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.3. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням безпідставно визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 716 079,00 грн., оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, перевіряючими не взято до уваги 72 податкові накладні виписані товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Август Україна’’по придбанню позивачем в період з жовтня 2007 року по березень 2010 року товару, у зв’язку із тим, що продавцем у таких накладних зазначено попереднє місце розташування (юридичну адресу) позивача, яке у встановленому законом порядку було перереєстровано під час дії договірних взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Август Україна’’та товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’. В наслідок вказаного, за умови реальності всіх операцій, фактичного розрахунку по них і всіх визначених законодавством первинних бухгалтерських та податкових документів, відповідачем безпідставно виключено із складу податкового кредиту 461 759,00 грн. сплаченого податку на додану вартість у ціні придбаного товару за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та пояснили суду, що незначний недолік в заповненні податкових накладних не роблять такі податкові накладні недійсними і не може слугувати підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту. Вказав, що перевіряючому інспектору було повідомлено, що попереднім місцем знаходженням позивача була адреса по вул. Каракая, 24, м. Калуш, Івано-Франківська область, та про факт зміни такої адреси на приміщення по вул. Б. Хмельницького, 81/б, м. Калуш, Івано-Франківська область. Зазначили, що за умови повного розрахунку із продавцем за придбаний товар (картон), наявності у позивача видаткових накладних, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля по кожній окремій партій на придбання товару, а також використання в подальшому такого товару у здійсненні господарської діяльності для виготовлення одних із основних видів власної продукції –картонних папок, швидкозшивачів, висновки перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення за №0002572302/3 від 29.12.2010 року –протиправним.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову.
Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що 72 податкові накладні за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року, які засвідчують продаж товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Август-Україна’’позивачеві картону, оформлені з порушенням підпункту «д»підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, так як у вказаних податкових накладних зазначено місцезнаходження покупця, яке не відповідає фактичному місцю розташуванню юридичної особи позивача. В розумінні підпункту 7.2.3. пункту 7.2 та підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону зазначена обставина позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних. Вказали, що зазначене порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту в період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року на загальну суму 461 759,00 грн., у зв’язку із чим податковим повідомлення-рішенням від 29.12.2010 року за №0002572302/3 позивачі визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 716 079,00 грн.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що 06.12.1999 року виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’, та яке 08.12.1999 року взято на облік Калуською об’єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платника податків і зборів (том 1 а.с. 128-131).
07.06.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’змінило власну юридичну адресу із вул. Каракая, 24, м. Калуш, Івано-Франківська область (том 1 а.с. 140, 141) на вул. Богдана Хмельницького, 81, м. Калуш, Івано-Франківська область, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 за №045240 від 06.12.1999 року, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 080501 від 06.05.2008 року (том 1 а.с. 128-130).
Відповідачем, на підставі направлення за №362 від 29.06.2010 року, проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт за №2655/2302/30673278 від 02.08.2010 року (том 1 а.с. 13-74).
Під час перевірки встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2007 року - березень 2010 року суми сплаченого у ціні товару податку в розмірі 461 759,00 грн. на підставі 72 податкових накладних, які були заповнені із невірним зазначенням адреси місцезнаходження покупця - товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’, тобто даних про юридичну адресу останнього на час перевірки.
В результаті відповідач, зробив висновок, що включення позивачем за вказаний період до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними, вчинено в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 461 759,00 грн.
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’, відповідач 12.08.2010 року податковим повідомлення-рішення за №0002572302/0 визначив позивачу суму податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 716 079,00 грн., в тому числі 477 386,00 грн. основного боргу та 238 693,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В результаті апеляційного узгодження податкових зобов’язань податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року змінено на податкове повідомлення-рішення за № 0002572302/3 від 29.12.2010 року (том 1 а.с. 12).
В судовому засіданні з’ясовано, що за наслідками проведеної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’службовими особами Калуської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області 27.09.2010 року щодо головного бухгалтера ОСОБА_5 та директора товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’ОСОБА_6 складено протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України (том 1 а.с. 242, 243).
Постановами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року у справі за №3-2064/10 та у справі за №3-2065/10 головного бухгалтера ОСОБА_5 та директора товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. (том 1 а.с. 112, 113).
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачам були врегульовані положеннями Законів України ‘‘Про систему оподаткування’’, ‘‘Про податок на додану вартість’’та ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’в редакції чинній на час їх дії.
Закон України ‘‘Про податок на додану вартість’’визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У статті 1 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні’’дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція –це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з частинами першою та п’ятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Судом встановлено, що під час проведення, з 29.06.2010 року по 26.07.2010 року, відповідачем виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в документах бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’ були наявні та зберігались оригінали податкових накладних із відповідними сумами податку на додану вартість, а саме: за № 2880 від 04.10.2007 року, № 3121 від 29.10.2007 року, № 3140 від 30.10.2007 року, № 3328 від 15.11.2007 року, № 3275 від 09.11.2007 року, № 3518 від 09.11.2007 року, № 3413 від 22.11.2007 року, № 3585 від 07.12.2007 року, № 3643 від 13.12.2007 року, № 3775 від 27.12.2007 року, № 3774 від 27.12.2007 року, № 33 від 11.01.2008 року, № 91 від 17.01.2008 року, № 191 від 31.01.2008 року, № 429 від 28.02.2008 року, № 622 від 20.03.2008 року, № 564 від 13.03.2008 року, № 972 від 21.04.2008 року, № 964 від 21.04.2008 року, № 826 від 09.04.2008 року, № 1133 від 13.05.2008 року, № 1322 від 30.05.2008 року, № 1323 від 30.05.2008 року, № 1386 від 06.06.2008 року, № 1440 від 13.06.2008 року, № 1838 від 25.07.2008 року, № 1885 від 30.07.2008 року, № 1602 від 03.07.2008 року, № 2135 від 22.08.2008 року, № 2176 від 27.08.2008 року, № 2286 від 04.09.2008 року, № 2651 від 03.10.2008 року, № 2652 від 03.10.2008 року, № 2766 від 16.10.2008 року, № 2982 від 07.11.2008 року, № 3032 від 13.11.2008 року, № 3178 від 28.11.2008 року, № 3266 від 05.12.2008 року, № 3344 від 12.12.2008 року, № 3460 від 22.12.2008 року, № 3550 від 29.12.2008 року, № 239 від 30.01.2009 року, № 481 від 19.02.2009 року, № 586 від 27.02.2009 року, № 798 від 20.03.2009 року, № 887 від 27.03.2009 року, № 1043 від 10.04.2009 року, № 1369 від 15.05.2009 року, № 1571 від 05.06.2009 року, № 1677 від 20.06.2009 року, № 1730 від 26.06.2009 року, № 1772 від 02.07.2009 року, № 1947 від 24.07.2009 року, № 1942 від 23.07.2009 року, № 1897 від 17.07.2009 року, № 2058 від 06.08.2009 року, № 2157 від 18.08.2009 року, № 2202 від 22.08.2009 року, № 2251 від 28.08.2009 року, № 2270 від 01.09.2009 року, № 2500 від 25.09.2009 року, № 2677 від 17.10.2009 року, № 2699 від 20.10.2009 року, № 2866 від 09.11.2009 року, № 2917 від 17.11.2009 року, № 3285 від 31.12.2009 року, № 3182 від 17.12.2009 року, № 3197 від 18.12.2009 року, № 105 від 22.01.2010 року, № 175 від 30.01.2010 року. № 207 від 22.02.2010 року, № 324 від 22.02.2010 року, № 518 від 19.03.2010 року, № 417 від 05.03.2010 року, всього разом на загальну суму податку на додану вартість 461 759,00 грн. (том 1 а.с. 152- 224). Наявність вказаних податкових накладних підтверджено і в самому акті перевірки від 02.08.2010 року.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача судом встановлено, що придбання товару - картону здійснювалось на виконання договору купівлі-продажу за №773 від 17.01.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Август-Україна’’(продавець, м. Київ) і товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’(покупець, м. Калуш) (том 1 а.с. 142-144).
В документах бухгалтерського обліку позивача за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року, на час проведення перевірки, були наявні та зберігались також: видаткові накладні на картон, виписані товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Август-Україна’’для позивача; накладні і сертифікати якості, виписані виробником товару –відкритим акціонерним товариством ‘‘Київський картонно-паперовий комбінат’’для товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Август-Україна’’, як постачальника товару для позивача; товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля, які засвідчують факт переміщення товару від виробника до позивача, а також платіжні доручення про фактичний розрахунок позивача із постачальником за проданий товар. Всі вказані документи надані представниками позивача у судовому засіданні та містяться у матеріалах справи (том 2 а.с. 4-250, том 3 а.с. 1-243, том 4 а.с. 1-216).
Позивачем підтверджено подальше використання картону в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції та видатковими накладними щодо відчуження виготовленої продукції (папки справи, папок для паперів, попок-швидкозшивачів) за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року включно (том а.с. ).
Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання у продавця товару та використання його у власній господарській діяльності є в наявності у позивача.
В результаті проведення господарських операцій з придбання вказаного товару товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’ на підставі підтвердження первинними документами було включено до складу податкового кредиту 461 759,00 грн. грн. податку на додану вартість.
Суд зазначає, що податкові накладні, надані перевіряючим для перевірки мають усі обов’язкові реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’. В той же час, у вказаних накладних в рядку ‘‘місцезнаходження покупця’’зазначена попередня юридична адреса позивача –вул. Каракая, 24, м. Калуш, при тому, що на час складання і видачі таких накладних місце розташування юридичної особи позивача було змінено на вул. Б. Хмельницького, 81/б, м. Калуш.
Із представлених позивачем товарно-транспортних накладних на переміщення товару, за період охоплений перевіркою, вбачається, що місцем (переадресування) розвантаження є вул. Б. Хмельницького, 81/б, м. Калуш, тобто нова юридична адреса позивача.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що невірно вказане місцезнаходження покупця в податкових накладних, позбавляє останнього права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних з наступних підстав.
Підпункт 7.2.1 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’встановлює обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Виходячи із системного аналізу норм вказаного Закону суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.
Така ж правова позиція відображена у аналітичній довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість".
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем 21.06.2007 року було повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Август-Україна’’про зміну юридичної адреси товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’з вул. Каракая, 24, м. Калуш на вул. Богдана Хмельницького, 81/б, м. Калуш, що підтверджується листом за №61 від 21.06.2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 145).
Однак, товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Август-Україна’’не було взято до уваги дані обставини і у вище вказаних податкових накладних зазначено попередню адресу місцезнаходження покупця –вул. Каракая, 24, м. Калуш, Івано-Франківська область.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 жовтня 2007 року, постановленій у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Вест-Агрохім’’до Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визначив, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України зазначає, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України за №21-105 від 06.12.2005 року, рішення якого відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
З матеріалів справи вбачається, що виявлені перевіркою неточності в податкових накладних стосуються виключно даних місця юридичної адреси покупця, в даному випадку позивача, що не виключає і не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, в тому числі і особу покупця, вид товару, його вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.
Крім того, за результатами невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Август Україна’’з питань правових відносин з позивачем за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року, проведеної Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва (акт за №1483/23-10 від 01.09.2010 року), підтверджено відображення у податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Август Україна’’результатів господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’, порушень не встановлено (том 5 а.с. 1-224).
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що обставини щодо порушення позивачем правил ведення податкового обліку, які привели до зменшення сум податку на додану вартість, вже встановлені постановами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року у справі за №3-2064/10 та за №3-2065/10, якими головного бухгалтера ОСОБА_5 та директора товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Відповідно до частин 1 і 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що висновки щодо інших питань, викладені у постанові про адміністративний проступок, не є обов’язковим для суду, який розглядає адміністративну справу, а обставини, які не встановлювались судовим рішенням з будь-яких причин підлягають встановленню адміністративним судом, з посиланням на докази, що не дослідженні у іншому рішенні.
Із змісту описової частини постанов Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року у справі за №3-2064/10 та за №3-2065/10 вбачається, що місцевий загальний суд здійснив розгляд справи про адміністративний проступок без участі посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Фолдер’’, не надаючи правової оцінки правомірності висновків податкового органу, викладених у акті перевірки 02.08.2010 року, які є преюдиційними (обов’язковим для врахування) в розгляді даної адміністративної справи для вирішення питання про правомірність чи не правомірність віднесення позивачем понесених витрат до податкового кредиту.
Правові висновки Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, викладені у коментованих постановах, не ґрунтуються на обставинах, що досліджені і встановлені при розгляді і вирішенні даної адміністративній справі, встановлення яких як інших є преюдиційними для адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішення Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за №0002572302/3 від 29.12.2010 року.
Суд також зазначає, що складання і видача податкових накладних із невірним відображенням юридичної адреси позивача, що трактується податковим органом як порушення правил ведення податкового обліку, вчинено із вини продавця (товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Август Україна’’), а не покупця (позивача), який в свою чергу в силу Закону України ‘‘Про податок на додану варсть’’зобов’язаний використовувати у податковому обліку такі накладні на підтвердження факту слати податку на додану вартість у ціні товару, що придбавається.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представники відповідача не довів обставини правомірності власного рішення.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за №0002572302/3 від 29.12.2010 року винесено без урахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття, є протиправним та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за №0002572302/3 від 29.12.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 21.03.2011 року.