Справа № 22ц-8066                                        Головуючий 1 інстанції Городнича B.C.

Категорія 40                                                   Доповідач Лаченкова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2007 року Колегія судців судової палати з цивільних справ апеля­ційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів- Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.

при секретарі - Білоус A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеля­ційну скаргу   ДП «Придніпровська залізниця»

на рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 2 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізни­ця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

встановила:

У листопаді 2003 року в суд з позовом звернувся ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення сере­днього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював у відповідача з 1996 року в локомотивному депо слюсарем.

Наказом № 2030/ос від 28.10.2003 року його було звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто в зв'язку з прогулом без поважних причин. Підставою для зві­льнення, як вказано в наказі, стало відсутність на роботі більше трьох годин на протя­зі робочого дня 20.10.2003 року.

Вважає своє звільнення незаконним ,оскільки 20.10.2003 року він весь час з 8.00 до 20.00 виконував роботу по запресовці мастил ЖРО і не чув виклик по гучному зв»язку.

Прохав суд поновити його на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути 4 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідач позовні вимоги не визнавав, проти задоволення позо­ву заперечував.

Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 2 листопада 2006 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано звільнення ОСОБА_1 Державним підприємством «Придніпровська залізниця» згідно наказу від 28.10.2003 року за прогул без поважних причин, внаслідок відсутності на роботі більше трьох годин на протязі робочого дня 20.10.2003 року за п.4 ст. 40 Кодексу законів про пра­цю України та поновлено на роботі на посаді слюсаря рухомого складу локомотивно­го депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» і стягнуто на його ко­ристь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2003 року по 02.11.2006 року у сумі 21234 грн.95 коп. та моральну шкоду у сумі 1000 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити в позові.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її  відхилити.

2

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од­них лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що пози­вач був необгрунтовано звільнений з посади слюсаря рухомого складу локомотив­ного депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» згідно п.4 ст.40 КЗпП України ,оскільки відповідачем не доведено факт відсутності позивача на ро­боті більше 3-х годин без поважних причин.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не за­перечується, що дійсно

ОСОБА_1 працював у відповідача з 1996 року в локомотивному де­по слюсарем.

Наказом № 2030/ос від 28.10.2003 року його було звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто в зв'язку з прогулом без поважних причин. Підставою для зві­льнення, як вказано в наказі, стало відсутність на роботі більше трьох годин на протя­зі робочого дня 20.10.2003 року.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України „ Про практику роз­гляду судами трудових спорів" при звільнення робітника по п.4 ст.40 КЗпП України власник повинен довести вірогідними доказами підтверджування відсутності на робо­ті більше 3-х годин на протязі робочого часу. Однак таких доказів відповідач не на­вів.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач був незаконно звільнений з посади слюсаря рухомого складу локомотивного депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» згідно п.4 ст.40 КЗпП України і його необхідно поно­вити по попередньому місту роботи і стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2003 року по 02.11.2006 року у сумі 21234 грн. 95 коп. та моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним, а тому доводи апеляційної скарги відповідача суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм ма­теріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправи­льного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.304, ч.1 ст. 307, 308, 313,ч.1 ст.314,315,317,319 ЦПК Украї­ни колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу   ДП «Придніпровська залізниця» - відхилити. Рішення  Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від    2 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен­ня, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох мі­сяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.