Справа № 22-13 2007 p. Головуючий у 1 інстанції Панфілова А.В.
Категорія 23 Доповідач Спірідонова Л.С.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 квітня 2007 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого - Полежая В.Д.
Суддів - Спірідонової Л.С., Белінеької І.М.
при секретарі - Шевченко Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 3 квітня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_2та ОСОБА_3звернулись з позовом до ОСОБА_1та третьої особи на боці відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування своїх вимог зазначали, що 24 вересня 2004 року на перехресті з проспектом Промисловим відбулося зіткнення автомобіля ЗАВ-110207 держномер НОМЕР_1під управлінням ОСОБА_2, який є його власником та автобусом ЛАЗ-699 держномер НОМЕР_2під керуванням ОСОБА_4. Власником автобуса є ОСОБА_1.
Винним у скоєнні ДТП вважають ОСОБА_4., який порушив правила дорожнього руху не виконавши вимогу знаку "Уступи дорогу".
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль, а вони, позивачі, зазнали серйозних тілесних ушкоджень, і змушені були тривалий час лікуватись в медичному закладі, чим їм завдано як матеріальну так і моральну шкоду, відповідальність за яку повинен нести власник автобуса ОСОБА_1.
Просили стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 13515 грн. 85 коп., моральну шкоду в сумі 6000 грн., витрати на лікування та моральну шкоду в сумі 6 тис. грн. кожному з позивачів.
Пізніше уточнили позовні вимоги, зменшивши суму моральної шкоди до 5 тис. грн., від стягнення коштів на лікування до початку розгляду справи відмовились (а. с. 53).
Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 3 квітня 2006 року позовні вимоги задоволено повністю, з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 13515 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.
На користь ОСОБА_3стягнуто Моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Суд прийшов до висновку, що заподіяння шкоди сталося з вини водія автобуса ОСОБА_4., а тому збитки повинні бути відшкодовані власником джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_1.
2
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та закриття провадження по справі.
Зазначається, що суд обставини справи не з'ясував в повному обсязі, висновок автотехнічного дослідження викликає сумнів, не відображає фактичні обставини справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - зміні з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2004 року, близько 10 години ОСОБА_2Керував автомобілем ЗАЗ - 110207 д/н НОМЕР_1, що належить йому на праві власності. Разом з ним в автомобілі знаходилась його дружина ОСОБА_3.
На перехресті з проспектом Промисловим відбулося зіткнення автомобіля ЗАЗ з автобусом ЛАЗ-699 д/н НОМЕР_2під керуванням ОСОБА_4. Власником автобуса є ОСОБА_1. до якого і заявлено позов.
В судовому засіданні 3.04.2006 року ОСОБА_1. заявлені позовні вимоги визнав повністю та погоджувався сплатити позивачам матеріальну шкоду в сумі 13515 грн. та моральну шкоду в сумі по 5 тис. грн. кожному з них, що також підтвердив письмовою заявою (а. с. 52). У зв'язку з цим суд відповідно до п.4 ст. 174 ЦПК України ухвалив рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. категорично заперечує вину водія автобуса ОСОБА_4. в скоєнні ДТП, наполягає на тому, що правила дорожнього руху порушив саме позивач ОСОБА_2.
Оскільки до справи долучено висновок автотехнічного дослідження (а. с. 7-Ю), який відповідачем оспорюється, ухвалою Апеляційного суду від 19 грудня 2006 року було призначено судову автотехнічну експертизу.
Згідно висновку експертизи № 318/18 від 27 березня 2007 року дії водія автобуса у даній дорожній обстановці регламентувалися вимогами дорожнього знаку 2.1 ПДР "Дати дорогу" та п. 16.4 і 16.11 ПДР, згідно яким забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитись на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.
На перехресті нерівнозначних доріг водій ТЗ, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу ТЗ, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В дані дорожній обстановці водію автомобіля ЗАЗ при виявленні тієї обставини, що на його смугу руху починає виїжджати автобус, слід було відповідно до вимог п. 1.10 ПДР визначити дану ситуацію, як небезпечну для подальшого руху, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п. 12.3 ПДР ужити заходів до екстреного гальмування керованого ним автомобіля, що водієм і було виконано.
З урахуванням величини зупинного шляху при швидкості автомобіля близько 55-60 км/год. (що визначено внаслідок експертних розрахунків), водій автомобіля ЗАЗ не міг зупинитись до місця зіткнення і не мав можливості уникнути ДТП.
На думку експерта за умови виконання водієм автобуса вимог дорожнього знаку 2.1 ПДР "Дати дорогу" та вимог п. 16.11 ПДР, тобто перед виїздом на проїзну частину пр. Промислового, уступивши дорогу а/м ЗАЗ, він (водій автобуса) мав у своєму розпорядженні технічну можливість не створювати небезпеку для руху водію а/м ЗАЗ і, тим самим, мав можішвість запобігти зіткненню з а/м ЗАЗ.
За висновком експерта при вищевикладених обставинах виїзд автобуса на смугу руху а/м ЗАЗ в даному випадку все-таки мав місце, то висновок про невідповідність фактичних дій водія автобуса приведеним вимогам Правил дорожнього руху є очевидним і категоричним.
3
Таким чином колегія судців, з урахуванням положень сторін та наданих доказів, приходить до висновку, що доводи відповідача про наявність вини в скоєні ДТП позивача ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в судовому засідання, а тому в частині відмови у задоволенні позову задоволенню не підлягають.
Разом з тим, при ухваленні рішення судова колегія керується положеннями ч.3 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано застосував ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, які передбачають загальні положення про відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.
Рази з тим, суд першої інстанції не застосував норми ч.2 ст. 1187 ЦК України про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом.
Судом установлено, що власником автобуса є ОСОБА_1., а тому пред'явлення позову саме до нього є правильним.
Щодо способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого колегія суддів керується вимогами ст. 1192 ЦК України та роз'ясненнями, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. зі змінами станом на 24.10.03 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".
Зокрема, відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ці ж положення закладені в постанові ВСУ де, крім іншого, роз'яснено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може ...використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
В судовому засіданні позивач пояснив колегії суддів, що його автомобіль після ДТП було відремонтовано.
Таким чином судова колегія виходить з вимог позовної заяви про відшкодування вартості відновлювального ремонту.
За висновком звіту № 125 спеціаліста-автотоварознавця (а. с. 11-19), який відповідачем не оспорювався, вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ складає 11999 грн. 83 коп., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_2.
Що стосується розміру стягнутої моральної шкоди колегія суддів вважає його явно завищеним і при визначенні розміру стягнення враховує фізичні та душевні страждання потерпілих, характер майнових втрат та неможливість користування автомобілем протягом тривалого часу, стану здоров'я ОСОБА_2., який тривалий час знаходився на лікуванні.
Порушення судом норм матеріального та процесуального права є підставою для зміни рішення та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3,309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу задовольнити частково.
4
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 квітня 2006 року змінити і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11999 грн. 83 коп., судових витрат - 520 грн.
Стягнути з ОСОБА_1в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 3000 грн., ОСОБА_3-1000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.