ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2006 Справа № 32/159
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чоха Л.В., Лисенко О.М.
при секретарі судового засідання Мацекос.
з участю прокурора Кріпак Н.В.
та представників сторін :
від позивача-1: Тимченко В.П.
від відповідача: Сокол В.М.
розглянувши апеляційне подання прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8.06.2006р. по справі
за позовом Прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі :
1. Дніпропетровської обласної ради
2. Верхньодніпровської районної ради, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області
3. Малоолександрівської сільської ради, с. Малоолександрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Кримський ТИТАН” в особі відособленого підрозділу –філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат”
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Верхньодніпровське районне управління земельних ресурсів
про стягнення 10285497гр. та зобов’язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
18.04.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, Верхньодніпровської районної ради та Малоолександрівської сільської ради про стягнення з закритого акціонерного товариства “Кримський ТИТАН” в особі відособленого підрозділу –філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” (далі Комбінат) 10285497гр., зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну та приведення її у придатний до використання стан. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що в період з 11.03.2005р. по 7.02.2006р. Комбінат використовував сільськогосподарські землі на площі 175,6928га., що розташовані в межах Малоолександрівської сільської ради, не за цільовим призначенням, а для видобутку корисних копалин. На підставі приписів ст. 207,209 ЗК України відповідач повинен відшкодувати втрати сільськогосподарських угідь. Тому прокурор просив стягнути з Комбінату на користь Дніпропетровської обласної ради 2571374,25гр. (25% від загальної суми втрат), на користь Верхньодніпровської районної ради –1542824,55гр. (15%) і на користь Малоолександрівської сільської ради –6171298,6гр. (60%). В зв’язку з відсутністю у відповідача права на користування спірною земельною ділянкою, прокурор просив також зобов’язати Комбінат звільнити ділянку та привести її у придатний для використання стан.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8.06.2006р. (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив що судом не враховано, що Комбінат не має передбаченого ст. 125 Земельного Кодексу України документа, який дає право використовувати спірну земельну ділянку, а тому таке користування слід вважати самовільним. Судом безпідставно зроблено висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошової суми.
Від відповідача та інших учасників процесу відзивів на апеляційну не надійшло, Комбінат просив розглянути справу у відсутності свого представника.
Представники Верхньодніпровської районної ради, Верхньодніпровського районного управління земельних ресурсів та Малоолександрівської сільської ради в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність зазначених учасників процесу яких належним чином повідомлено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційного подання, колегія суддів вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, завданих Комбінатом при використанні земельної ділянки на площі 175,6928га., що розташована в межах Малоолександрівської сільської ради. Як на правову підставу для задоволення позовних вимог, прокурор послався на приписи ст.207,209 ЗК України.
Під час розгляду господарським справи № 36/204 прокурору було відмовлено в позові за аналогічними вимогами, які стосувались використання Комбінатом в період з 1.01.2002р. по 1.03.2004р. земель сільськогосподарського призначення, площею 143,6519га., розташованих на території Малоолександрівської сільської ради (т.1 а.с.128-132). Судові рішення з цієї справи було мотивовано, крім іншого, тим, що прокурором обрано не передбачений законом спосіб для захисту інтересів держави.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішеннями господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Участь при розгляді справи №36/204 брали ті самі сторони, що і у справі №32/159. Те, що позов у справі №36/204 було заявлено заступником прокурора Дніпропетровської області, а у справі №32/159 - прокурором Верхньодніпровського району Дніпропетровської області не унеможливлює застосування приписів ст.35 ГПК України, оскільки відповідно до ст.121 Конституції України, ст.5 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, а тому незалежно від того, яким саме підрозділом прокуратури України заявлено позов, учасником судового процесу, згідно із ст.29 ГПК України, є прокурор.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора в частині стягнення грошової суми.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання Комбінату вчинити певні дії, то колегія суддів враховує наступне.
З матеріалів справи та залучених під час апеляційного перегляду доказів вбачається, що частина спірних земель є власністю фізичних осіб, з якими Комбінат уклав договори оренди. Тому позов щодо повернення цієї частини земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан може бути заявлено в інтересах цих фізичних осіб. Одним із приватних власників на час апеляційного перегляду було реалізовано його право на судовий захист, що підтверджується ухвалою Верхньодніпровського районного суду від 8.09.2006р.
Прокурором у позовній заяві не зазначено, які саме землі із зайнятих Комбінатом не є приватною власністю громадян, не надано суду відповідні докази. Заявлений та підтриманий прокурором у такий спосіб позов унеможливлює його задоволення, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмолено в його задоволенні, оскільки відповідно до ст.29 ГПК України прокурор несе обов’язки сторони у справі, в тому числі і щодо обов’язку доведення своїх вимог. Зважуючи на принцип диспозитивності, суд не вправі проявляти ініціативу для усунення недоліків в правовій позиції, зайнятій стороною у справі. Тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що прокурором заявлено та підтримано позов у такий спосіб, що не дає підстав для його задоволення.
За таких обставин колегія суддів не знаходить передбачених ст.104 ГПК України підстав для зміни чи скасування рішення суду.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційне подання прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8.06.2006р. –без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.М. Лисенко
Суддя Л.В. Чоха
Постанову оформлено у відповідност
і до вимог ст.84 ГПК України 25.09.2006р.