Справа №2-32/11 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року            м.Радивилів

Радивилівський районний Рівненської області

в складі: головуючого Драновської С.З.

               при секретарі Краєвській Г.П.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів справу за позовом ОСОБА_1 до  Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»про визнання  договорів недійсними

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

          12.11.2010 року, 14.01.2011року та 12.04.2011 року подав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

          В обґрунтування позову посилається на те, що 12.09.2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»  укладено  договір кредиту №740-46А на купівлю  автотранспортного засобу. Умови  договору були встановлені банком за стандартною формою.

В забезпечення даного кредитного договору укладено договір застави  №740-46А-1 від 12.09.2008 року транспортного засобу-автомобіля «Хондай Гетс»2008 року  випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до  п.2.1 та 2.2 кредитного  договору відповідач не надав позивачеві кредит  в іноземній валюті готівкою, який зобовязувався  надати в сумі 13 875 доларів США під 13,5 відсотка.

Згідно меморіального ордера №авт 313 від 12.09.2008 року відповідач здійснив безготівковий  платіж на користь ТзОВ «Терко Авто Центр»як доплату за автомобіль«Хондай Гетс»2008 року випуску в сумі 64 800 гривень  у тому числі ПДВ 10800 гривень. Відповідно до графіка погашення кредиту (п.1.1.1. кредитного договору) позивач здійснював щомісячні платежі у іноземній  валюті по 165 доларів США та сплачував нараховані відповідачем відсотки у доларах США на підставі розрахунків банку.

За кредитним договором банк зобов’язувався надати  грошові кошти позичальнику у розмірах  і на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити  проценти (ст.1054 ) ЦК України.

Відповідно  п.1.2 договору кредиту ОСОБА_1 було надано банком цільовий споживчий кредит для оплати придбаного автомобіля, власником якого на дату укладення договору був ОСОБА_1, що підтверджується п.1.1 договору застави №740-46-1 від 12.09.2008 року. Оплата придбаного за кредитні кошти  автомобіля  могла бути вчнена позивачем виключно у національній валюті-гривні.

До відносин за кредитним  договором застосовуються  положення про позику( ст.ст.1046-1053) ЦК України. Придбання автомобіля позивачем для власних потреб не пов’язано з підприємницькою діяльністю, а отже кредит отримано на споживчі цілі. Із Закону України «Про захист прав  споживачів»слідує, що  споживчий кредит-кошти,  що надаються  банком споживачеві на придбання продукції і споживач не зобов’язаний  сплачувати кредитодавцеві будь які збори, відсотки або інші  вартісні елементи не зазначені в договорі.

В порушення  вимог ст.11 Закону  банк не зазначив у договорі кредиту №740-46 А на купівлю автотранспорту від 12.09.2008 року детального розпису загальної вартості кредиту,  та хто нестиме  витрати пов’язані з придбанням  іноземної валюти, а також валютні ризики зміни курсу долара США.

Згідно ч.2 ст.213 ЦК України на вимогу однієї  або  обох сторін суд може  постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Відповідно  до  п.8 ст. 18 Закону про захист прав споживачів нечіткі або двозначні положення договорів  із споживачами тлумачаться на  користь споживача.

Так, як  у договорі кредиту прямо не  зазначено, що споживач фактично отримує гривні для оплати придбаного автомобіля, однак погашення кредиту та сплату відсотків змушений буде вчиняти на несправедливих умовах у іноземній валюті у позивача  не виникло  право власності на іноземну валюту (долари США) як кредитні  кошти в силу їх неотримання для оплати вартості автомобіля, а конвертації банком  у національну валюту згідно з договором  кредиту(п.2.1).

Враховуючи зазначене ОСОБА_1 просив  ухвалити рішення  про тлумачення  договору кредиту від 12.09.2008 року №740-46А на купівлю автотранспортних засобів, укладений між  ним  і  АКБ СР «Укрсоцбанк»(ПАТ «Укрсоцбанк»щодо можливості  використання ним  іноземної валюти як засобу платежу для оплати частини вартості автомобіля (пункти 1.1. та 1.2. договору кредиту) та щодо правомірності надання банком і отримання ОСОБА_1 кредиту шляхом конвертації в національну валюту(гривні) для доплати за автомобіль по договору кредиту від 12.09.2008 року № 740-46А(пунки 1.2. та 2.1 договору кредиту) і стягнути витрати на правову допомогу  в сумі 3 600 гривень.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1  підтримав  в повному обсязі  і пояснив, що  відповідно до  постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав  споживачів» слідує, що оскільки Закон  не визначає певних меж своєї діі, судам слід мати на увазі, що до відносин, які  ним регулюються, належать зокрема ті, що витікають  із договорів про надання кредитів для задоволення власних побутових потреб громадян.

Із Закону України «Про захист прав  споживачів»встановлено, що  споживчий кредит-кошти,  які надаються  банком споживачеві на придбання продукції і споживач не зобов’язаний  сплачувати кредитодавцеві будь які збори, відсотки або інші  вартісні елементи не зазначені в договорі.

Так, як оплата придбаного за кредитні кошти  автомобіля  могла бути вчинена позивачем виключно  у національній валюті-гривні, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України  для оплати частини вартості автомобіля позивачем  є неправомірною в силу норм Декрету Кабінету  Міністрів України про систему валютного  регулювання і валютного контролю. Заява про видачу готівки № авт311 від 12.09. 2008 рік підтверджує факт видачі згідно кредитного договору  суми 13 875 доларів США, що еквівалентно 6 7325 грн.66 коп.

Однак, відповідно квитанції  №авт/450 від 12.09.2008 року вбачається, що відповідач купив  валюту згідно кредитного договору у  ОСОБА_1  у сумі  13 875 доларів США,  та видав  кредит на придбання автомобіля згідно договору кредиту у сумі -64 796 грн.25 коп. При цьому, сума  фактично наданого кредиту була меншою ніж зазначалось в гривневому еквіваленті у заяві на видачу готівки № авт/311 від 12.09. 2008 р. Із меморіального ордера № авт/136 від 12.09.2008 доводиться, що банк фактично  здійснив оплату частини вартості автомобіля  у гривні в загальній сумі 64 800 грн.

Отже, позивач  не вправі був  використовувати іноземну валюту( долари США) для оплати  вартості придбаного автомобіля, а банк вимагати  цільового використання іноземної валюти згідно п.1.2  договору кредиту. Тобто, згідно п.2.1 договору кредиту кошти надано щляхом конвертації на підставі квитанції № авт/450 від 12.09.2008 року. Всупереч вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживача»виконавець  не повинен включати у договори із споживачем умови які є несправедливими, а отже,  таке положення може бути визнано недійсним або змінено.

Згідно ст.213 ЦК України та п.8 ст. 18 Закону про захист прав споживачів-нечіткі або двозначні положення договорів  із споживачами тлумачаться судом на  користь споживача.

Представник  ПАТ «УКРСОЦБАНК» Тверда І.М. позову  не визнавала  і пояснила, що позивачу  надано кредит відповідно до вимог закону та умов договору на купівлю автомобіля, а не  на споживчі цілі. Такі операції банк  вправі здійснювати відповідно до наявної  генеральної ліцензії та  додатку щодо переліку операцій.

При цьому  зазначала, що ініціатором  отримання валютного кредиту був позивач так як  на час укладення даного кредиту там були менші проценти. ОСОБА_1. було підписано  кредитний договір  про надання кредиту у розмірі 13. 875 долара США), заяву про видачу готівки, квитанцію № авт/450  від 1ё2.09.2008 року на  здійснення  валютно-обмінної операції та іші документи.

Отже позивач укладаючи  кредитний договір  в іноземній валюті приймав на себе ризик на випадок зміни валютного курсу.

Враховуючи зазначене, просила відмовити  в задоволенні позову та оплаті послуг правової допомоги з врахуванням вимог ст. 56 ч.2 ЦПК України.

          Заслухавши сторони, та вивчивши матеріали справи, суд знаходить, що позов  не підлягає до задоволення.

          Так, під час судового слідства встановлено, що 12.09.2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»правонаступником якого є  Публічне Акціонерне Товариство ««Укрсоцбанк»  укладено  договір кредиту №740-46А на купівлю  автотранспортного засобу.

В забезпечення даного кредитного договору сторонами укладено договір застави  №740-46А-1 від 12.09.2008 року транспортного засобу-автомобіля «Хондай Гетс»2008 року  випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно меморіального ордера № авт/313 від 12.09.2008 року відповідач здійснив безготівковий  платіж на користь ТзОВ «Терко Авто Центр»як доплату за автомобіль«Хондай Гетс»2008 року випуску в сумі 64 800 гривень.

Із  оглянутої заяви про видачу готівки № авт311 від 12.09. 2008 рік підтверджено факт видачі позивачу згідно кредитного договору  суми 13 875 доларів США, що еквівалентно 6 7325 грн.66 коп.

Відповідно квитанції  №авт/450 від 12.09.2008 року вбачається, що відповідач купив  валюту згідно кредитного договору у  ОСОБА_1  у сумі  13 875 доларів США,  та видав  кредит на придбання автомобіля згідно договору кредиту у сумі  64 796 грн.25 коп.  і сума  фактично наданого кредиту була дійсно  меншою ніж зазначалось в гривневому еквіваленті у заяві на видачу готівки № авт/311 від 12.09. 2008 р.

Тобто за  умовами договору кредиту №740-46А  на купівлю автотранспортних засобів від 12.09.2008 року (п.п 1.1,1.2,2.1) ОСОБА_1  правомірно отримав, а Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав кредитні кошти в сумі 64 800 грн. для оплати вартості автомобіля «Хондай Гетс»2008 року  випуску, та не впараві  був використовувати долари США для оплати  вартості автомобіля набутого  у власність  та частково  оплаченого  за рахунок кредитних коштів (ст.ст. 192,533 ЦК України, ст.ст. 1.5,7,12 Декрету Кабінету Міністрів України про систему валютного регулювання і валютного контролю, Правил  використання готівкової іноземної валюти на території України.

Разом з тим,  жодного доказу  з приводу звернення з даного приводу до банку та  відмови відповідача  у врегулюванні таких відносин  позивачем суду не надано та не долучено інших доказів щодо порушення його прав.

Отже, посилання позивача на вимоги ч.2 ст.213 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо   тлумачення  судом змісту правочину на  користь споживача є безпідставне.

За наведених обставин не підлягає до задоволення і вимога щодо стягнення витрат  з  правової допомоги.

          На підставі наведеного та керуючись  ст.ст.192,213, 533, 1046-1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»Декретом Кабінету Міністрів України про ситему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст 10, 11, 60, 88, 212, 213,  ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1  про тлумачення  договору кредиту від 12.09.2008 року №740-46А на купівлю автотранспортних засобів, укладеного між  ним  і  АКБ СР «Укрсоцбанк»(ПАТ «Укрсоцбанк»щодо можливості  використання ним  іноземної валюти як засобу платежу для оплати частини вартості автомобіля(пункти 1.1. та 1.2. договору кредиту), та щодо правомірності надання банком і отримання ОСОБА_1 кредиту шляхом конвертації в національну валюту (гривні) для доплати за автомобіль по договору кредиту від 12.09.2008 року № 740-46А(пунки 1.2. та 2.1 договору кредиту)  та стягненні витрат  на правову допомогу в розмірі 3 600 грн. 00 коп  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом  десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                   Драновська С.З.