Справа № 11-82/11Головуючий у 1-й інстанції Базан Л.Т.
Категорія - ч.2.3 ст.296 КК УкраїниДоповідач - Кунець І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 .03.2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Кунця І.М.
Суддів - –Вавріва І.З., Іващенка О.Ю.,
з участю:
прокурора –Маслюка О.П.,
засуджених –ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі 02 березня 2011 року кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 грудня 2010 року -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
1)15 травня 2003 року за ч.3 ст.185, ст.304 КК України на 3 роки позбавлення на підставі ст.104 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням строком на 1 рік;
2)12 грудня 2003 року Тернопільським міськрайонним судом за ст.15, ч.3 ст.185, ст. КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 24 листопада 2005 року умовно- достроково на невідбутий термін 1 рік 7 місяців 27 днів,
– за ч.3 ст.296 КК України на три роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту з зали суду і строк відбування покарання йому зараховано з 06 грудня 2010 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1 з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
– за ч.2 ст.296 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку на один рік шість місяців, і на нього покладені обов’язки, вказані в п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Мар’янівка Тернопільського району, Тернопільського області, жителя АДРЕСА_2 з середньою освітою, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,
– за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку на один рік шість місяців, і на нього покладені обов’язки, вказані в п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Згідно вироку суду ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебуваючи 09 травня 2010 року близько 20 год. в стані алкогольного сп’яніння в громадському місці на вулиці с.Настасів Тернопільського району побачили ОСОБА_6, після цього підсудні, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, бажаючи утвердитися в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілого, виражаючись при цьому нецензурною лайкою, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно нанесли удари руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_6., чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді синців лівої скроневої ділянки, нижньої повіки правого та обох повік лівого ока, садно і синець лівої вилочної ділянки, синець носа, садно і синець лівої бокової та садно правої половини передньої поверхонь грудей, синець правого плеча і садно правої кисті, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
При цьому ОСОБА_3 на активні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які намагалися припинити його хуліганські дії, чинив опір, а саме, виривався та відштовхував їх від себе.
В апеляції ОСОБА_3 просить призначити йому міру покарання, не пов’язану з позбавленням волі, оскільки суд не врахував, що ініціатором конфлікту був потерпілий ОСОБА_6, від якого він захищав свого брата. Просить врахувати, що він повністю усвідомив вчинене, в нього є дівчина з якою вони планували створити сім’ю.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав подану апеляцію, пояснив, що він вважає, що потерпілий перший почав конфлікт, тому, що йому здалося, що він словесно образив брата ОСОБА_5 в процесі розмови з ним, думку засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які утрималися від дачі пояснень, оскільки апеляції на вирок суду вони не подавали, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним і обгрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції колегія суддів дійшла висновку, що апеляцію задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оспорюється.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч.3 ст.296 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. Їх, як вбачається із апеляції, засуджений не заперечує за винятком того, що, як він вважає, потерпілий перший почав конфлікт, і він захищав свого брата від нього.
Як видно із показів ОСОБА_3 такий висновок він робить на підставі того, що йому здавалося, що в процесі розмови ОСОБА_6 з братом ОСОБА_5 той образив його словесно. Це він підтвердив і в суді апеляційної інстанції. Проте цей факт заперечується потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_8, яка була очевидцем цього конфлікту.
Як видно із матеріалів справи жодної загрози для життя та здоров’я ОСОБА_5 в процесі його розмови з потерпілим ОСОБА_6 не було і тому не було жодної необхідності захищати його, як це стверджує апелянт.
Ці стверджування ОСОБА_3 колегія суддів оцінює критично і вважає, що вони дані з метою пом’якшення відповідальності за вчинений злочин.
Що стосується призначеної ОСОБА_3 міри покарання, то суд першої інстанції призначив її правильно, відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий та на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив новий злочин, суд підставно прийшов до переконання, що його виправлення та перевиховання неможливе без його ізоляції від суспільства, а тому підлягає покаранню в виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті обвинувачення, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Призначивши ОСОБА_3 за ч.3 ст.296 КК України міру покарання близьку до мінімальної, передбачену вказаною статтею, тим самим суд в повній мірі врахував сукупність обставин, що пом’якшують його відповідальність, в тому числі і тих, на які він посилається в апеляції.
Підстав для зміни вироку суду і пом’якшення покарання ОСОБА_3, як він просить в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 –без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.М. Кунець