Справа №2-652/07рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Федик Л.І. при секретарі Федорів Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку „Транс банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса від 18 листопада 2005 року, таким, що не підлягає виконанню,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса від 18 листопада 2005 року, таким, що не підлягає виконанню, стверджуючи, що 18 листопада 2005 року приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1. Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, а саме; згідно договору застави майна, що позивачка заключила з АКБ „Транс банк" вона є майновим поручителем, який в забезпечення отриманого позичальником - ОСОБА_3 об"єкт нерухомості - житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 В зв"язку із цим позивачка є не тільки заставодавцем, але й поручителем за виконання ОСОБА_3. зобов"язань, які він, як позичальник взяв на себе згідно договору про відкриття кредитної лінії. Свої зобов"язаня позичальник не виконав і 31.01.2005 року АКБ „Трансбанк" висунув позичальнику письмову вимогу про виконання зобов'язань. Однак, правові відносини, які виникають у позивачки як у майнового поручителя є не тільки відносинами заставодавця і заставодержателя, а й правовідносинами кредитора і поручителя.
21 грудня 2005 року господарським судом Івано-Франківської області постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_3 55088,75грн. заборгованості по договору позики від 27 січня 2003 року. При цьому суд встановив, що строк виконання зобов'язання наступив з 27 січня 2003 року. Однак виконавчий напис вчинено нотаріусом 18 листопада 2005 року, тобто з пропущенням 6 місячного терміну. АКБ „Трансбанк" ніяких вимог до позивачки, як до майнового поручителя не пред"являв. Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області встановлено, що між АКБ „Трансбанк" і ОСОБА_3. укладено додаткові угоди до основного договору про відкриття кредитної лінії, а саме: від 02.06.2003, 13.06.2003, 01.10.2003, 14.01.2003 року. Однак сторони договору про відкриття
кредитної лінії позивачку про це не повідомили, крім того всі ці обставини АКБ „Трансбанк" також не повідомив нотаріусу. А тому вважає, що нотаріус помилково вчинив виконавчий напис на виконання зобов"язання майнового поручителя, які на момент вчинення виконавчого напису були вже припинені.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, підтвердив вищенаведене. Просить визнати виконавчий напис нотаріуса від 18 листопада 2005 року вчиненого приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу ОСОБА_2. таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача позов не визнав та суду пояснив, що 27.01.2003 року між АКБ „Трансбанк", підприємцем ОСОБА_3. та ОСОБА_1 було укладено договір застави, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань по договору про відкриття кредитної лінії в національній валюті, процентів за користування кредитом та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих простроченням виконання та пов"язаних зі зверненням стягнення на майно, де Заставодавець ОСОБА_1 передає у заставу Заставодержателю нерухоме майно, а саме: житловий цегляний будинок АДРЕСА_1жилою площею 114,3 кв.м., який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Позивачка ОСОБА_1 свідомо добровільно підписала договір застави, погодившись з умовами даного договору та маючи відповідні права сторони, взяла на себе певні договірні зобов"язання. Враховуючи те, що позичальником ОСОБА_3. не погашена сума отриманих від банку кредитних коштів, за позовом АКБ „Трансбанк" Господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення про стягнення заборгованості зі ОСОБА_3в сумі 55088, 75грн., вчинено виконавчий напис нотаріуса на заставлене майно Заставодавця згідно договору застави, вищезгадані рішення суду та виконавчий напис направлені в Державну виконавчу службу м.Калуша, якою відкрито виконавчі провадження і проводяться відповідні виконавчі дії. Позивачем було укладено як договір застави, так і договір поруки, а оспорюваний виконавчий напис вчинено на виконання договору застави. Виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Тобто договір застави і договір поруки є самостійними видами забезпечення зобов"язаннь. Вказані норми містять вичерпний перелік забезпечення виконання зобов'язань, і кожний вид такого зобов"язання є самостійною цивільною-правовою формою. У договорі застави не передбачено обов"язку позивача відповідати із позичальником як солідарні боржники, позивач відповідає своїм майном, яке є предметом застави. Встановлений 6-ти місячний строк для подання позову не може застосовуватись до правовідносин заставодавця і заставодержателя за договором застави. У разі не виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тому, твердження позивачки ОСОБА_1про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є безпідставним та необгрунтованим.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з самого договору, який був укладений 27 січня 2003 року, як один з видів забезпечення як застава, яка регулюється ст..572 ЦК України, а саме: в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за
рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Представник позивача в своїх поясненнях посилається на підстави припинення виду зобов"язання поруки, що в даному випадку не має відношення до даного договору застави, а підстави припинення виду зобов"язання, як застава, припиняється тільки за умов передбачені ст..593 ЦК України - припинення права застави.
Згідно ст..546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Кожне з даних видів зобов'язань містять різні умови договору і кожен вид такого зобов"язання є самостійною правовою формою.
Частиною 2 ст.11 Закону України „Про заставу" передбачено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Отже майновим поручителем є заставодавець, особа якого не співпадає з особою боржника у забезпеченому заставою зобов"язанні. Його права і обов"язки визначаються договором. Укладення в цьому випадку додаткового договору поруки законом не вимагається.
Суд, не приймає до уваги твердження представника позивача, що даним видом зобов"язання є договір поруки, а не договір застави майна, а тому в даному позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі викладеного ст.ст.178, 546, 572, 593 ЦК України, ст.ст. 2, ч.2 ст.11, 28 ЗУ „Про заставу", та керуючись ст.ст.209, 213, 214,215, ЦПК України,-
Вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку „Транс банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса від 18 листопада 2005 року, таким, що не підлягає виконанню відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Калуський міськрайонний суд.