ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження
в частині заявлених позовних вимог
"24" лютого 2011 р. cправа № 2а-671/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області про визнання неправомірних дій, визнання недійсним експертного висновку та зобов’язання опублікувати у засобах масової інформації відомості, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суду з адміністративним позовом до прокуратури Івано-Франківської області про визнання неправомірних дій, визнання недійсним експертного висновку та зобов’язання опублікувати у засобах масової інформації відомості
З’ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за позовними вимогами та дотримання позивачем правил підсудності при поданні позовної заяви, суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту позову, одними із позовних вимог, звернених до відповідача, є вимоги про визнання недійсним неправочинний експертний висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України та про зобов’язання опублікувати в засобах масової інформації відповідно вимог пункту 2 статті 432 Цивільного кодексу України відомостей про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушення.
Позивач зазначає, що висновком судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, складеного Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Академії правових наук України, порушено його право інтелектуальної власності на винаходи ‘‘Пристрій для управління режимом сушіння’’та ‘‘Пристій для безкамерного сушіння матеріалів’’.
Таким чином, одними із предметів даного позову (судового оскарження) є експертний висновок.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Виходячи з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що рішення суб’єкта владних повноважень в розумінні цього Кодексу –це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин та впливає на обсяг їх прав та обов’язків. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт у сфері публічно-правових відносин. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Правовий акт –це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги у сфері публічно-правових відносин.
Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, зміст оскаржування полягає у спростуванні висновку експертизи. Оспорюваний висновок є результатом практичної діяльності фахівця Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України з визначених питань використання елементів (формули) винаходу позивача та набуття останнім виключних майнових прав інтелектуальної власності на дані винаходи.
Відтак оскаржуваний експертний висновок не є актом реалізації суб’єктом владних повноважень власних повноважень у сфері управлінської діяльності у тому розумінні, в якому цей термін вжито у Кодексі адміністративного судочинства України, що виключає можливості перегляду правомірності цього висновку адміністративним судом.
Вимога позивача про зобов’язання опублікувати в засобах масової інформації відповідно вимог пункту 2 статті 432 Цивільного кодексу України відомостей про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушення, також не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 177, 199 та 432 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, в тому числі про: опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу захисту цивільних прав позивача.
Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав суди розглядають в порядку цивільного судочинства. А відтак, даний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вказане суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, а саме : визнання недійсним неправочинний експертний висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України та зобов’язання опублікувати в засобах масової інформації відповідно вимог пункту 2 статті 432 Цивільного кодексу України відомостей про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушення, роз’яснивши право позивача на вирішення спору в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до прокуратури Івано-Франківської області в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним неправочинний експертний висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України та про зобов’язання опублікувати в засобах масової інформації відповідно вимог пункту 2 статті 432 Цивільного кодексу України відомостей про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушення.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою в частині позовних вимог, щодо яких відмовлено у відкритті провадження у справі, та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом з приводу позовних вимог, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.