ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р.                                                                                     cправа № 2a-919/11/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області –Пони В.Д.

відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 24 132,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2011 року Коломийська об’єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 24 132,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2                 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" занижено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 16 088,00 грн., в результаті чого позивачем застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 044,00 грн. Заборгованість відповідача з податку на додану вартість на час розгляду справи становить 24 132,00 грн., яка ним в повному обсязі не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві. Пояснив суду, що по результат проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства відповідач у жовтні 2008 року звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до позивача про скасування податкового повідомлення-рішення за №0012991720/0 від 29.08.2008 року, яким відповідачу визначено зобов’язання із податку на додану вартість в розмірі 24 132,00 грн. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року вказаний позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0012991720/0 від 29.08.2008 року. Не погоджуючись із вказаною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду Коломийська об’єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області звернулася з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду, яку 21.09.2010 року задоволено –скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від               12.03.2009 року та прийнято нову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено. Виходячи з наведеного, вказав, що заборгованість відповідача по податкових зобов’язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Повістки про виклик у судове засідання вручені відповідачу відповідно до вимог частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомив (а.с. 24, 25, 31). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову відповідач не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач 13.04.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа –підприємець, якому видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця НОМЕР_2 від 13.04.2006 року (а.с. 34), та взятий на облік Коломийською об’єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що 20.08.2008 року позивачем за наслідками проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання відповідачем вимог податкового законодавства за період з 13.04.2006 року по 30.06.2008 року складено акт за №98/21/171/2747102139, яким встановлено порушення відповідачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 16 088,00 грн. (а.с. 35-43).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовився від ознайомлення та підпису акту перевірки за №98/21/171/2747102139 від 20.08.2008 року, що підтверджується актом відмови від підпису за №27/171-2747102139 від 20.08.2008 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 44).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно абзацу "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Позивачем, на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, за виявлені порушення податковим повідомленням-рішенням за №0012991720/0 від 29.08.2008 року відповідачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 132,00 грн., в тому числі: основний платіж –16 088,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –8 044,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 10).

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У відповідності до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачена процедура апеляційного узгодження податкового зобов’язання та встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем податкове повідомлення-рішення за №0012991720/0 від 29.08.2008 року оскаржувалося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, постановою якого від 12.03.2009 року позовні вимоги відповідача задоволено та скасовано вище вказане податкове повідомлення-рішення (а.с. 45-46).

Однак, 21.09.2010 року за наслідками перегляду в апеляційному порядку постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області задоволено та скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Даною постановою апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0012991720/0 від 29.08.2008 року (а.с. 11-13).

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічні положення кореспондовані у приписи статті 124 Конституції України.

З огляду на вищевказані норми процесуального закону та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, при вирішенні питання про встановлення моменту узгодження податкових зобов’язань відповідача зі сплати податку на додану вартість, що визначені податковим повідомленням-рішенням за №0012991720/0 від 29.08.2008 року, приходить до висновку, що таким моментом є день набрання законної сили судовим рішенням в справі за зверненням платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким за даних обставин є день проголошення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду.

Як встановлено судом та зазначалось вище 21.09.2010 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року скасовано, а в позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0012991720/0 від 29.08.2008 року відмовлено.

Таким чином, податкові зобов’язання відповідача зі сплати податку на додану вартість в розмірі 24 132,00 грн. є узгодженими з 21.09.2010 року. З цього ж часу починає перебіг десятиденного строку, протягом якого, у відповідності до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідач зобов’язаний самостійно погасити суму податкового зобов’язання.

Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ф1" за №1/1111 від 17.05.2010 року та податкова вимога форми "Ф2" за №2/1459 від 16.06.2010 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього на повідомленнях про вручення поштового відправлення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 9-10). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 коментованого вище Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в розмірі 24 132,00 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується актом перевірки від 20.08.2008 року за №98/21/171/2747102139, податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2008 року, а також першою та другою податковими вимогами від 17.05.2010 року та 16.06.2010 року відповідно, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9, 10, 35-43).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 24 132,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 24 132 (двадцять чотири тисячі сто тридцять дві) гривні 00 копійок.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                    /підпис/                                                        Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 18.04.2011 року.