Справа № 11-346                                                                   Головуючий у І інстанції  Тетервак

Категорія  42                                                                           Доповідач у 2 інстанції  Костенко

УХВАЛА

                                           Іменем України

07 квітня 2011 року.                                          м. Київ.     

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді                        Ященко І.Ю.

суддів                                          Костенко І.В., Семенцова Ю.В.

за участю прокурора                       Чупринської Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 24.12.2010 року, яким                                         

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва. Громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовозобов’язаного, раніше не судимого, не працюючого, інваліда 2 групи, проживаючого в АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПАТ «Страхова Група «ТАС»4328 гривень 68 коп. матеріальної шкоди та 2550 гривень моральної шкоди; з ОСОБА_2 100000 гривень моральної шкоди.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 22350 гривень матеріальної шкоди та 15000 гривень моральної шкоди.

Вироком вирішено питання речових доказів.

Колегія суддів, -

                                                        ВСТАНОВИЛА:

          За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 04 серпня 2009 року близько 15 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння за кермом технічно справного автомобіля марки “CHEVROLET AVEO TC58U» державний номер НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі «Іванків-Хутір Коленцівське»Іванківського району, Київської області, на 4км + 700м зазначеної дороги не вибрав, з урахуванням дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та допустив з’їзд на праве узбіччя в кювет з подальшим перекиданням транспортного засобу, створивши загрозу для життя і здоров’я громадян, що перебували в салоні автомобіля.

          В результаті ДТП пасажири автомобіля VROLET AVEO TC58U»державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на місці ДТП загинула, а ОСОБА_4 –отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя, але потягли за собою розлад здоров’я більше 3-х тижнів.

          В апеляції потерпіла ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд з мотивів невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого. Апелянт зазначає, що судом не вірно враховано як пом’якшуючі відповідальність обставини –щире каяття, наявність у нього інвалідності та часткове відшкодування шкоди. Так ОСОБА_2 вину свою визнав частково, давав неправдиві показання, за вчинене ні перед ким із рідних не вибачився, інвалідність ОСОБА_2 стала наслідком ДТП, а часткове відшкодування шкоди в сумі        6640 гривень вчинено виключно з метою уникнення заслуженого покарання.

          А тому обґрунтованим покаранням для засудженого може бути не менше 6 років позбавлення волі.

          Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, не погоджуючись з поданою апеляцією; засудженого, який у виступі та в останньому слові вважає вирок суду справедливим і законним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення.

          Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і, дослідивши докази та давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель ОСОБА_1 і заподіяння ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Цей висновок суду підтверджений детально викладеними у вироку суду доказами.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно і в апеляції не оспорюються.

Разом з тим твердження апелянта щодо м’якості призначеного ОСОБА_2 покарання не є переконливими.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України суд має враховувати, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, і призначене покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_2 злочин вчинив з необережності, вперше, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом ІІ групи, частково відшкодував потерпілій ОСОБА_3 заподіяну шкоду. Злочин заподіяв в стані алкогольного сп’яніння.

Ці обставини наведені у вироку і вірно визнані підставами, які як пом’якшують, так і обтяжують покарання та в достатній мірі враховані при призначенні ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами і саме в такому розмірі. А тому призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам  ст. 65 КК України і є на думку колегії суддів справедливим і домірним скоєному.

Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Іванківського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 –без змін.

СУДДІ: