Справа №  2-а-290/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 березня 2011 року   суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Пелипенко К.В., розглянувши в порядку скороченого провадження  адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (с.Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

        про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

                                                         ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 року ОСОБА_1 (с. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернулась з позовом до суду, відповідно до якого просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії неправомірною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) нарахувати недоотриману державну допомогу за період з 01.01.2010 р. по 16.03.2011р., згідно Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та виплачувати пенсію в подальшому з урахуванням надбавки, що становить 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, не нараховує та не сплачує позивачу пенсію в передбаченому законодавством розмірі чим порушує права та законні інтереси позивача. Про порушення його прав позивачу стало відомо із засобів масової інформації, що і стало причиною звернення до суду.

Представник відповідача в установлений термін надав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та пояснив, що особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення  виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні ст.ст.99, 100 КАС України при винесенні рішення у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. 

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 4).  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.  

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2010 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Вищевказані положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що  відповідач  має  нарахувати  та  виплатити  на  користь  позивача  державну соціальну допомогу у  розмірах,  визначених   ст. 6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  оскільки  на  цей  момент вищевказана  норма є діючою.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.  

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку.

Водночас, згідно ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, зокрема з підстави пропущення позивачем строку звернення до суду.

Позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав 16.03.2011року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначав, що про порушення своїх прав вона дізналася 09.07.2007 року із засобів масової інформації, з ухваленням рішення Конституційним судом, у зв’язку чим не мала можливості звернутися до суду у визначені законом строки, однак не навела ніяких доказів на підтвердження вищевказаного. Будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача,  якщо позивач вважає, що діями чи бездіяльністю порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак, позивачка знала розмір цих виплат і, у разі незгоди, мала право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішення Конституційним судом.

Отже, задоволенню підлягають лише позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 16.09.2010 р. по  16.03.2011р.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нараховувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» та виплачувати пенсію в подальшому з урахуванням надбавки, що становить 30% мінімального розміру пенсії за віком, суд зазначає, що вони також не підлягають задоволенню так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.  

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3, 40 грн. підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача.   

Керуючись  ст.ст. 6, 9,11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 159-163, 183-2 КАС України,  суд, -    

                                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» за період з 16.09.2010 р. по  16.03.2011р. - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, ідентифікаційний код 25022557) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 Єфиміїні (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період 16.09.2010р. по 16.03.2011р., з урахуванням виплачених раніше сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Петропавлівський районний суд.

Суддя    К. В. Пелипенко